1 інстанція
Код суду 2702
Справа № 2-1408/2008
№ 2-378/2009
Категорія № 43
І М « Я М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2009 року Гагарінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого-судді Лугвіщик А.М.
при секретарі Рогів Н.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за позовом Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Севастопольського державного підприємства «Атлантика» про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, про виселення та визнання недійсним ордеру,
ДП “Севморрибпорт” звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ДП «Атлантика» про визнання такими, що втратили право користування житлом в кімнаті АДРЕСА_1 , про виселення та визнання недійсним ордеру на вказане житло на ім»я ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що відповідачі без поважних причин не проживають в гуртожитку більше 5-ти років, в трудових відносинах з ДП “Севморрибпорт” не знаходяться. Згідно ст. 129 ЖК України ДП «Атлантика» не правомочні були видавати ордера. Таким правом було наділено ДП «Севморрибпорт», в веденні якого знаходився гуртожиток по вул. АДРЕСА_2 . На сьогоднішній день відповідачі самоправно заселилсь на спірну житлову площу.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 і його представник з позовом не згодні і пояснили суду, що на спірній житловій площі тимчасово не проживає за поважних причин, у зв»язку з знаходженням в командировках. Оплату за проживання в гуртожитку проводять регулярно.
Відповідач ОСОБА_2 з позовом не згодна і пояснила суду, що позовні вимоги безпідставні. Позивач тільки через 13 років звернулись до суду про визнання ордеру недійсним, хоча їі було відомо, що ордер видавався СДП «Атлантика». І в частині виселення позивач звернувся з пропуском строку позовної давності.
Представник відповідача - СДП «Атлантика» з позовом не згодна і пояснила суду, що будівництво гуртожитку велось господарським способом, за участю декількох підприємств. У 1982 році гуртожиток було передано на баланс Севморрибпорту. Заселення в гуртожиток проводилось по секціям. Секцію 32 заселяло СДП «Атлантика».
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
В ході судового слідства встановлено, що відповідачі у справі зареєстровані в АДРЕСА_1 .
Із матеріалів справи вбачається, що заселення відповідачів відповідно до вимог ст. 129 ЖК України було проведено згідно ордеру № 141, виданому СДП «Атлантика» на підставі спільного рішення адміністрації та профсоюзного комітету / протокол № 74 від 08.08.1994 року/.
Відповідно до вимог ст. 127 ЖК України для проживання робочих, службовців, студентів, а також інших громадян в період роботи чи навчання може використовуватись гуртожиток. У даному випадку на день видачі ордеру ОСОБА_2 працювала в СДП «Атлантика». Згідно інвентарної карти № 10242 по СПОРП «Атлантика» гуртожиток по вул. АДРЕСА_2 був прийнятий в експлуатацію державною прийомною комісією 29.12.1982 року. На підставі Наказу Севастопольського досліндо-показового морського рибного порту № 768 від 28.07.1982 року заселення в гуртожитку проводилось за вказівкою всесоюзного рибопромислового об»єднання азово-чорноморського басейну, згідно якого частка секцій була передана СПОРП «Атлантика» для подальшого заселення. На сьогоднішній день наказ не скасовано. Право власності на гуртожиток було зареєстровано згідно реєстраційного посвідчення за ДП «Севморрибпорт» 12.06.1996 року.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 59 ЖК України, ст. 257 ЦК України позивачем пропущений строк позовної давності. Підстав для поновлення строку позовної давності суд не вбачає.
Таким чином, в задоволенні вимог про визнання ордеру недійсним необхідно відмовити.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім”ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім”ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім”ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи - протягом усього часу виконання цієї роботи.
В даному випадку як вбачається із посвідчення особи моряка / а.с.66-70/ в шестимісячний період до подачі позову до суду / до 06.12.2005 року/ ОСОБА_1 знаходився в закордонній командировці. І згідно документів на а.с. 214, 215 ОСОБА_1 знаходився в командировці м. Іллічівськ в період 11-12.2005 року. На а.с. 206 є заява ОСОБА_1 на ім»я начальника ЖСВ про ненарахування за електроенергію та комнату в гуртожиток за період з 01.07.2004 року по 01.01.2005 року у зв»язку з тимчасовим перїздом на дачу до батьків / разом з сім»єю/, при цьому на заяві є резолюція посадової особи підприємства з підписом від 30.06.2004 року.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 / сусіди по спірній кімнаті в гуртожитку/, ОСОБА_7 / сусідка по будинку на вул. АДРЕСА_2 / підтвердили факт проживання сім»ї ОСОБА_1 на спірній житловій площі, про часті закордонні командировки ОСОБА_1 , в період яких дружина ОСОБА_2 з донькою проживаюь в спірній кімнаті чи тимчасово в літній період проживають на дачі. Свідок ОСОБА_4 показала суду, що відповідачі проживають поверхом нижче і їй часто приходилось просити їх доглянути за її хворою матір»ю.
Свідок ОСОБА_8 показав суду, що йому часто по роботі приходиться спілкуватися з ОСОБА_2 і йому часто в спірний період приходилось працювати з ОСОБА_2 в її кімнаті в гуртожитку на комп»ютері.
Суд не може прийняти до уваги акти на а.с. 12, 13, оскільки в них відсутня дата їх складання, і акт від 17.03.2006 року, оскільки підтверджуючі документи про те, що ОСОБА_1 не проживає в гуртожитку більше 6-ти років за кожний рік до суду не надані. Дані в актах суперечать вищевикладеним фактам.
Суд не може прийняти до уваги показання свідка ОСОБА_9 , оскільки він являється комендантом гуртожитку з березня 2006 року, до цього він не всіх знав в гуртожитку і по факту проживання відповідачів в 2004-2005 році нічого не може показати.
Суд не може прийняти до уваги показання свідка ОСОБА_10 , оскільки згідно її показань між ними і ОСОБА_2 існує спір в Гагарінському районному суді, і по факту проживання відповідачів в 2004-2005 роках нічого невідомо.
Суд не може прийняти до уваги показання свідка ОСОБА_11 , оскільки його показання не конкретні, він підтверджує факт знесення перегородок в гуртожитку, в т.ч. і в спірній кімнаті в 2005 році, однак не може підтвердити хто цим займався.
Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог ДП “Севморрибпорт” немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 57, 60, 88, 179, 213-218, 294-296 ЦПК України, ст. 59, 71-72, 127-129, 130 ЖК України, ст. 257 ЦК України, суд
У задоволенні позову Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Севастопольського державного підприємства «Атлантика» про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, про виселення та визнання недійсним ордеру в і д м о в и т и.
Стягнути з ДП «Севастопольський морський рибний порт» в дохід держави судовий збір в розмірі 17 грн., в дохід ТУ Судової державної адміністрації м. Севастополя витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд м. Севастополя через Гагарінський районний суд м. Севастополя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення складено власноручно в єдиному екземплярі.
Головуючий-суддя: підпис
Суддя Гагарінського районного суду
М. Севастополя А.М.Лугвіщик