Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" жовтня 2009 р. Справа № 62/41-09
вх. № 5146/4-62
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 23.06.2009р.; відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 28802,25 грн. та розірвання договору
Позивач - ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_3 27235,00грн. основного боргу, 1057,92 грн. пені, 377,10 грн. інфляційних, 132,23 грн. 3%річних, а також розірвання договору оренди б/н від 01.01.09р. Обгрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором оренди б/н від 01.01.09р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав письмові пояснення щодо розрахунку витрат на комунальні послуги та додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на обкладинці справи.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалами суду сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив на позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.01.2009р. між ФОП ОСОБА_2 (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач по справі) було укладено договір оренди, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове
приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 83,8 кв.м.
Факт передачі майна підтверджується актом приймання - передачі №1, підписаним сторонами договору 05.01.2009р.
Відповідно до п.3.1.1 договору розмір орендної плати за користування приміщенням було встановлено за згодою сторін у розмірі 4190,00 грн.
Згідно п.3.1.4 договору орендар самостійно сплачує орендну плату щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця.
Пунктом 1.2 передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками та діє до 31.12.2009р.
В порушення умов договору відповідач орендну плату за користування орендованим приміщенням не сплатив, в зв"язку з чим згідно розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати склала 20950,00 грн. за період з 10.02.09р. по 25.06.09р. Доказів припинення орендних відносин сторонами у справі не надано.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 20950,00 грн. заборгованості з орендної плати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 6285,00 грн. заборгованості по комунальним послугам, посилаючись на те, що пунктами 3.1.5 та 3.1.6. договору оренди передбачено обовязок відповідача сплачувати комунальні послуги протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку, комунальні послуги нараховуються до фактичного звільнення приміщення.
01 червня 2009р. позивач відповідно до п.3.1.6 договору надіслав відповідачу рахунок - фактуру на сплату комунальних послуг у розмірі 6285,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по комунальним послугам, надав письмові пояснення та договір купівлі-продажу газу №20301 від 31.12.08р., договір на постачання електричної енергії №1-700к від 28.03.07р., Договір на технічне обслуговування газопроводу та ГРП, ГРУ, ШРП, ДРТ №1632 від 01.01.09р., та відповідні акти до вкаазних договорів.
Проте надані документи не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів існування зобов"язання відповідача перед позивачем стосовно оплати комунальних послуг у сумі 6285,00 грн., оскільки вони не підтверджують факт споживання відповідачем комунальних послуг саме на суму 6285,00 грн. та факт здійснення витрат на оплату цих послуг позивачем.
З огляду на наведене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6285,00 грн. заборгованості по комунальним послугам.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне внесення орендної плати у сумі 1057,92 грн.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 6.2 по договору оренди від 01.01.2009 року сторонами цього договору була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1057,92 грн.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що його розраховано вірно та у відповідності до умов договору та чинного законодавства.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті орендної плати позивачеві, в термін, встановлений укладеним між сторонами договором, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 1057,92 грн., відповідають вимогам договору, чинному законодавству України та підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у сумі 377,10 грн. та 3% річних у сумі 132,23 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 377,10 грн. інфляційних витрат та 132,23 грн. 3% річних, нараховані вірно та у відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України, а тому вони підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.
Щодо позовних вимог в частині розірвання договору договору б/н від 01.01.09р. укладеного між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 651 Кодексу договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 1 статті 782 Кодексу встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
За таких підстав суд вважає вимоги позивача щодо розірвання договору оренди обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.
У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 204, 258, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 625 - 629, 651, 782 Цивільного кодексу України, статтями 232, 284, 285, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір оренди б/н від 01.01.09р. укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (61068, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (61002, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_3 в АКБ "Правекс - Банк", МФО 321983, код НОМЕР_2)
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (61068, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61002, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_3 в АКБ "Правекс - Банк", МФО 321983, код НОМЕР_2) 20950,00 - заборгованості з орендної плати; 1057,92 грн. - пені; 3% річних від простроченої суми у розмірі 132,23 грн.; індекс інфляції у розмірі 377,10 грн., а також 225,17 грн. державного мита та 244,30 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6285,00 грн. комунальних витрат відмовити.
Суддя
Повний текст рішення по справі №62/41-09 підписано 14.10.09р.