Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" жовтня 2009 р. Справа № 56/220-09
вх. № 7016/4-56
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача -
12.10.2009р. та 22.10.2009р. - Солонуха К.А. (довіреність № 3415 від 26.12.2008р.);
відповідача -
12.10.2009р. - Богославець С.В. (довіреність б/н від 01.09.2009р.);
22.10.2009р. - не з'явився;
розглянувши справу за позовом
Закритого акціонерного товариства "Оболонь", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем плюс", с.Високий Харківського району
про стягнення 9467,66 грн.
Позивач - Закрите акціонерне товариство "Оболонь" (м.Київ) звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд розірвати двосторонню угоду на оренду майна № (1/М) 1241 від 19.04.2007р., укладену між позивачем та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем плюс" (с.Високий Харківського району) та стягнути з відповідача на користь позивача 6188,02 грн. вартості неповернутого майна, 3279,64 грн. пені за неповернення майна. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову.
Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського пору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Ретельно дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та відмовляє у задоволенні клопотання позивача.
У судовому засіданні, яке розпочалося 22.09.2009р., представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача визнає позовні вимоги в частині стягнення 6188,02 грн. вартості неповернутого майна, та заперечує проти вимог щодо стягнення 3279,64 грн. штрафу. Надав відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 12.10.2009р. до 12-15 год., для надання сторонами додаткових доказів по справі.
12.10.2009р. представник позивача надав у судове засідання уточнення позовних вимог, в яких позивач просить стягнути з відповідача 6188,02 грн. вартості неповернутого майна; 3279,64 грн. штрафу за прострочення повернення майна та відмовляється від позовних вимог в частині розірвання договору.
Уточнення позивача прийняті судом до розгляду як такі, що не суперечать чинному законодавству.
Представник відповідача підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні оголошена перерва до 22.10.2009р. до 12-00 год., для виготовлення повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
19.04.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Двосторонню угоду на оренду майна № (1/М)1241.
Відповідно до п. 1.1 Угоди, орендодавець (позивач) передав орендарю (відповідачу) в оренду з метою популяризації продукції ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, фірмове обладнання у кількості 70 штук з характеристиками згідно Угоди на оренду, що підтверджується Актом приймання-передачі від 19.04.2007р., довіреністю ЯНП № 632306 від 13.04.2007р., специфікацією № 1 до Угоди на оренду рекламного майна № 1241 від 19.04.2007р., та товарно-транспортною накладною № 46884 від 19.04.2007р. (копії містяться в матеріалах справи).
Відповідно до п. 3.3.2. Угоди, орендодавець має право вимагати негайного повернення майна в безспірному порядку у випадку, якщо орендар не укладає або не переукладає з орендодавцем договір купівлі-продажу продукції виробництва ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств або коли договір купівлі-продажу продукції між орендарем та орендодавцем розірвано.
19.05.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 1589/0/2-09 з вимогою повернути орендоване майно протягом 10 календарних днів або сплатити його вартість. У своїй претензії, позивач також повідомив відповідача про те, що Двосторонній договір купівлі-продажу продукції між ЗАТ "Оболонь" та ТОВ "Тандем плюс" № 40 від 27.02.2007р. припинив свою дію 02.03.2008р. та не був переукладений на новий термін, а тому ЗАТ "Оболонь" припиняє дію угод на оренду рекламного майна, в тому числі й Двосторонню угоду на оренду майна № (1/М)1241 від 19.04.2007р.
Згідно п. 3.3.3. Угоди, орендодавець має право розірвати дану Угоду в односторонньому порядку, попередивши письмово про це орендаря за 3 робочі дні до моменту розірвання угоди, при цьому майно та документація по ньому повинні бути негайно повернені орендодавцю орендарем.
У відповідності до п. 1.4. Угоди на оренду майна, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю вартість прийнятого в користування майна у випадку його неповернення на вимогу орендодавця.
Пунктом 3.4.12. Угоди встановлено, що при неповерненні майна на вимогу орендодавця, при розірванні, або закінченні договору купівлі-продажу продукції виробництва ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю вартість майна, яка зазначена в даній Угоді.
Вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у випадку неможливості його повернення (претензія № 1589/0/2-09 від 19.05.2009р.) була надіслана поштою на адресу відповідача 19.05.2009р. Строк на повернення майна або відшкодування його вартості становив 10 календарних днів з моменту отримання претензії.
Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, з врахуванням часу на доставку претензії відповідачу поштою, відповідач повинен був або повернути майно або відшкодувати його вартість позивачу у строк до 01.06.2009р.
Відповідно до розрахунку-довідки по взаєморозрахунках за рекламне обладнання між ЗАТ "Оболонь" та ТОВ "Тандем плюс" станом на 08.07.2009р., відповідач не повернув 4 одиниці орендованого майна, а саме: шатер 4х4 "Десант" інвентарний номер 664548, шатер 4х4 "Десант" інвентарний номер 664549, шатер 4х4 "Десант" інвентарний номер 664550, шатер 4х4 "Десант" інвентарний номер 664557, загальною вартістю з урахуванням ПДВ 6188,02 грн.
Таким чином, на день подання позовної заяви відповідач не виконує покладені на нього Угодою обов'язки, а саме: не повернув майно та не відшкодував його вартість позивачеві.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно п. 5.2. Угоди, у випадку прострочення повернення орендодавцю майна орендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 1 % від вартості майна за кожний день прострочення повернення.
Розмір штрафу, нарахований позивачем за прострочення повернення обладнання, становить 3279,64 грн.
Таким чином, загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 9467,66 грн., у тому числі: 6188,02 грн. вартість обладнання та 3279,64 грн. штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
Доводи відповідача про те, що штраф не може обчислюватись залежно від тривалості прострочення виконання зобов'язання, та розраховуватися за кожен день прострочення судом не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.
Згідно частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 5 Двосторонньої угоди на оренду майна № (1/М)1241 від 19.04.2007р. встановлено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов даної угоди. Тобто, вид та розмір господарських санкцій у даній Угоді визначено за згодою сторін.
Так, в пункті 5.2. Угоди сторонами визначена грошова сума, яку має сплатити орендар у випадку прострочення повернення орендодавцю майна, у вигляді штрафу в розмірі 1% від вартості майна за кожний день прострочення повернення.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Оскільки спірна Угода підписана обома сторонами та не визнана недійсною, суд дійшов висновку, що сторони узгодили всі умови даної Угоди, у тому числі й міру відповідальності сторін за неналежне виконання умов цієї Угоди.
Таким чином, посилання відповідача на застосування статті 549 Цивільного Кодексу України не обґрунтоване, оскільки ця стаття передбачає види забезпечення виконання зобов'язання.
Враховуючи, що підставою позовної вимоги щодо стягнення штрафу за прострочення повернення обладнання в розмірі 3279,64 грн. є пункт 5.2. Двосторонньої угоди на оренду майна № (1/М)1241 від 19.04.2007р., яким встановлено відповідальність за порушення виконання зобов'язання, а не норма цивільного законодавства, якою передбачено забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені), суд знаходить дану позовну вимогу обґрунтованою та такою, що не суперечить нормам чинного законодавства.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Оболонь" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 526, 530, 549, 611, 628, 785 Цивільного кодексу України, статтями 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
Прийняти уточнення позивача до позовних вимог.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем плюс" (62460, Харківська область, Харківський район, смт.Високий, автотурбаза "Кемпінг"; код ЄДРПОУ: 30690309; п/р 260013001974 в АКБ "Меркурій", м.Харків, код банку 351663, або з іншого рахунку боржника - у разі відсутності коштів) на користь Закритого акціонерного товариства "Оболонь" (04655, м.Київ, вул.Богатирська, 3; п/р 26001501022777 в Київській дирекції Райффайзен Банк Аваль, код банку 322904, код ЄДРПОУ: 05391057) - 6188,02 грн. вартості неповернутого майна; 3279,64 грн. штрафу за прострочення повернення майна; 102,00 грн. витрат з оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано "22" жовтня 2009 року.