Справа № 22ц-2148/2009 Головуючий у першій інстанції
Рахманкулова І.П.
Категорія - цивільна Доповідач - Шевченко В.М.
Іменем України
14 жовтня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Лакізи Г.П.
суддів: Шевченка В.М., Коренькової З.Д.
при секретарі: Марченко О.О.
За участю: ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 серпня 2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову позивача.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушені норми матеріального і процесуального права. Суд в порушення вимог ст. 31 ЦПК України самостійно змінив підстави позову, вказавши в рішенні, що він керував джерелом підвищеної небезпеки і не довів, що шкоду було заподіяно внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, хоча позивач не посилався на ці докази. Безпідставно суд послався на ст. 44 КК України. Також, як на доказ, підтверджуючий суму заподіяної позивачу матеріальної шкоди, суд в рішенні послався на висновки судових експертиз № 302-ц від 19.06.2009 року № 960-ц від 10.08.2009 року. Ці експертизи були проведені з грубим порушенням вимог ст. 143 ЦПК України.
Оскаржуваним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 30092 грн. 46 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 30 грн. у відшкодування витрат на ІТЗ, 1302 грн. 24 коп. витрат, понесених на проведення судової експертизи, а всього 31424 грн. 70 коп.. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Суд виходив з положень ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої за завдану шкоду, відповідає особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили. Отже, ОСОБА_1, який керував джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду перед позивачем. До висновку про необхідність стягнення з відповідача залишкової вартості пошкодженого автомобіля, суд прийшов у зв”язку з тим, що передати пошкоджений автомобіль після відшкодування йому шкоди особою, відповідальною за пошкодження неможливо, оскільки він вже був відчужений.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 було пред”явлено обвинувачення в тому, що 16.07.2004 року, він керуючи автомобілем марки „Пежо-405” ДНЗ НОМЕР_1, порушив п.п. 10.1, 11.2, 11.3, 14.2(в), 14.6 (г) Правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з належним ОСОБА_3, мікроавтобусом „Форд-транзит”, який отримав механічні ушкодження, а також померла ОСОБА_5, а ОСОБА_6 і ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження.
Постановою Чернігівського районного суду від 31.10.2008 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності , передбаченої ч.2 ст.286 КК України на підставі ст. 1 Закону України „Про амністію” і справу закрито.
Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх володільцям питання про її відшкодування вирішується за принципом вини, тобто якщо шкоди, завдано одній особі з вини іншої особи, то вона відшкодовується винною особою.
Колегія суддів вважає не заслуговуючу на увагу посилання в апеляційній скарзі ту обставину, що суд безпідставно, як на безперечний доказ вини ОСОБА_1 послався на те що він звільнений від покарання з нереабілітуючих підстав, і зокрема на підставі закону України про амністію. Оскільки суд першої інстанції в повному обсязі перевірив правові підстави заявлених позовних вимог, доводи сторін і обставини спору, і обгрунтовував свої висновки аналізом досліджених доказів у їх сукупності, а не лише постановою суду.
Так постановою суду від 31 жовтня 2008 року встановлено вчинення ОСОБА_1 при керуванні ним автомобілем „Пежо 405” д.н.з. НОМЕР_1 протиправних дій, внаслідок яких було пошкоджено автомобіль ОСОБА_3 Амністія на підставі якої відповідач був звільнений від покарання за вчинення злочину, відповідно до ст.44 КК є нереалібітуючою підставою, і не звільняє особу від обов”язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.
Ухвалюючи рішення по справі, що випливає із кримінальної справи, судом враховані докази, які є в кримінальній справі, а також докази які додатково надані сторонами. Суд першої інстанції, встановлюючи вину сторін дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 який керував автомобілем, порушив п.п. 10. 1, 11. 3 Правил дорожнього руху України і це має прямий причинний зв”язок з наслідками ДТП, що підтверджено висновками експертів № 289 від 10.07 2007року та № 100\101 від 20.09. 2008 року.
Висновок суду про те, що винним в ДТП, що мало місце 16 липня 2004 року є ОСОБА_1 який керував автомобілем „Пежо-405,” підтверджений наявними в матеріалах справи доказами й обґрунтований згідно з ст.213 ЦПК.
Доводи ОСОБА_1 про свою невинуватість в ДТП не спростовують висновку суду в протилежному, який підтверджений належними доказами.
Посилання в апеляційній скарзі на неповноту встановлених обставин, та необґрунтованість рішення, порушення судом правил оцінки доказів не ґрунтуються на матеріалах справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дорожньо - транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1, а тому завдані збитки особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, особі потерпілого, унаслідок пошкодження автомобіля позивача що відчужений ним після дорожньо- транспортної події, підлягають відшкодуванню в розмірі -30092 грн.46коп.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що судово автотоварознавчі експертизи № 302-ц від 19 червня 2009 року , та № 960-ц від 10 серпня 2009 року( ас. 50-54, 169-171) якими визначено вартість заподіяної матеріальної шкоди проведені з грубим порушенням вимог ст.143 ЦПК, оскільки як вбачається з матеріалів справи при призначенні та проведенні зазначених експертиз були додержані вимоги законодавства і процесуальних прав відповідача при проведенні даних експертизи не було порушено.
Суд правильно встановив правові норми що підлягають застосуванню до правовідносин які виникли між сторонами, і ухвалив по суті правильне рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 серпня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: