Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" жовтня 2009 р. Справа № 46/89-08
вх. № 2579/4-46
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - не з"явився;
3-ої особи - Нестерцова А.С., за довіреністю № 14/702 від 26.05.2009р.
розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій, м. Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - виробнича фірма "Рівас", м. Харків
про виселення з незаконно займаних приміщень
та зустрічним позовом ТОВ "Інженерно - Виробничої фірми "Рівас", м. Харків
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
про зобов"язання продовжити договір
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить виселити відповідача з нежитлових приміщень кімнати №№ 32, 36, 37, площею 32,70 кв.м. на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі навчального корпусу (літ. А-5) та кімнати № 6, площею 52,10 кв.м. на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі навчально-господарського корпусу (літ. В-2) Харківського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, загальною площею 84,80 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 7, які були надані відповідачу в оренду на підставі договору оренди № 2551-Н від 28.04.2006р.
10 січня 2009 року судом було прийнято до розгляду разом з первісним позовом зустрічну позовну заява відповідача (вх.78), в якій він просить вважати договір оренди № 2551-Н від 28.04.2006р., укладений між позивачем та відповідачем, продовженим до 26.04.2009р.
Позивач та відповідач в судове засідання своїх повноважених представників не направили, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник третьої особи в судовому засідання 07.10.2009 р. первисні позовні вимоги підтримав, проти вимог зустрічного позову заперечував в повному обсязі.
Ухвалою від 09.09.2009 р. суд попередив сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 07.10.2009 р. судом було оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення на 12.10.2009 р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника третьої особи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
28.04.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивач за первісним позовом) та ТОВ «Інженерно-виробнича фірма «РІВАС» (відповідач за первісним позовом) був укладений договір оренди №2551-Н відповідно до пункту 1.1. якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення: кімнати №№32,36,37, площею 32,7 м.кв. на першому поверсі 5-ти поверхової будівлі навчального корпусу (Літ.А-5) та кімната №6, площею 52,1 м.кв. на 2 поверсі двох поверхової будівлі - навчально-господарчого корпусу (Літ.В-2) Харківського коледжу державного університету інформаційно-комунікаційних технологій загальною площею 84,8 м.кв., розміщені за адресою: м. Харків, вул..Кооперативна,7, що знаходяться на балансі Харківського коледжу державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.
Факт передачі в оренду нерухомого майна відповідачу за первісним позовом підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 28.04.2006 р., підписаним обома сторонами.
У відповідності до п. 10.1. договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 28 квітня 2006 р. до 27 березня 2007 р. включно.
У відповідності до п.10.8. договору оренди та ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір було продовжено.
24.12.2007 р. та 11.01.2008 р. листами директор Харківського коледжу державного університету інформаційно-комунікаційних технологій звернуся на адресу РВ ФДМУ по Харківській області з проханням розірвати договір оренди №2551-Н від 28.04.2006 р. у зв'язку з тим, що коледжу потрібні додаткові приміщення для проведення занять.
30.01.2008 р. РВ ФДМУ по Харківській області направило на адресу відповідача лист №06-748, яким повідомило, що договір оренди продовжено не буде з одночасною пропозицією підписати акти приймання-передач ні додаткві приміщення для проведення заннять требуваних судом документів суд має право розгялнути обов" орендованого майна та повернути підписані примірники до регіонального відділення.
26.02.2008 р. директор балансоутримувача листом №171 повернув акти приймання-передачі без свого підпису оскільки незважаючи на те, що відповідач за первісним позовом підписав та скрипив акти печатками станом на 27.02.2008 р. орендоване майно балансоутримувачем не передане.
11.03.2008 р. за зверненням балансоутримувача №171 позивачем за первісним позовом було проведено перевірку під час якої здійснено огляд орендованого майна, під якого встановлено, що орендовані приміщення на момент проведення перевірки ТОВ «РІВАС» не звільнені, орендар продовжував використовувати майно за його призначенням про що складено акт №3 від 11.03.2008 р.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
У відповідності до п.10.8. договору оренди №2551-Н від 28.04.2006 р. строк дії договору може продовжуватися за умови погодження його з органом, уповноваженим управляти майном.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як свідчать матеріали справи листом-повідомленням №06-748 позивач за первісним позовом звертався до відповідача 30.01.2008 р. в якому повідомив, що договір оренди продовжено не буде.
Крім того, суд зазначає, що відповідач за первісним позовом належним чином був повідомлений про неподовження дії договору, про що свідчить підписаний ним акт приймання-передачі орендованого майна від 26.02.2008р., яким відповідач надав згоду на припинення договору оренди №2551-Н від 28.04.2006 р.
За таких підстав, договір оренди №2551-Н від 28.04.2006 р. вважається припиненим з 26.02.2008р., в зв"язку з чим суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача за первісним позовом про зобов"язання виселити відповідача з займаних нежитлових приміщень, та такими що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
08.01.2009 р. ТОВ «Інженерно-виробнича фірма «РІВАС» звернулась до суду з зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області в якому прохала визнати договір оренди №2551-Н від 28.04.2006 р. продовженим до 26.04.2009 р., обґрунтовуючи свою вимогу ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст.764 ЦК України.
Надаючи правову кваліфікацію зустрічним позовним вимогам та враховуючи вищевикладене суд виходить з наступного.
Враховуючи те, що договір оренди №2551-Н від 28.04.2006 р. вважається припиненим з 26.02.2008р., що встановлено вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
Крім того, суд оцінюючи відповідність заявлених позовних вимог вимогам чинного законодавства, зважує на таке.
Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову в частині вимог про визнання договору продовженим не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.
При цьому суд відхиляє як юридично неспроможні посилання позивача на те, що обраний ним спосіб захисту права є різновидом способу "визнання права". Суд зауважує, що вимога про визнання договору продовженим не є вимогою про визнання права. У відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті -це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Спосіб захисту права “визнання права”застосовується в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб'єктивного права.
Натомість, договір не підпадає під категорію конкретного суб'єктивного права. Договір згідно ст. 626 ЦК України це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, договір це більш широка юридична категорія, котра включає в себе не одне суб"єктивне право, комплекс числених за кількістю та різноманітних за змістом та обсягом суб"єктивних прав та обов'язків. Тому договір не можна ототожнювати з суб'єктивним правом.
Отже визнання договору продовженим не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а заявлена позовна вимога не є позовом про визнання. Зазначена вимога не може бути предметом спору та розглядатися самостійно. Це юридичний факт, який може бути лише проміжним предметом доказування у спорі про право цивільне і застосовуватись лише разом із способами захисту права, які є дійсно передбаченими законом чи договром (припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі тощо).
Такий проміжний статус цієї вимоги означає, що вона не спроможна привести спірні відносини до мети, за для якої покликані способи захисту права -до відновлення порушеного права. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду визначеним ст.2 Закону України “Про судоустрій”(Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).
Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ, викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.
Крім того, суд зауважує, що за відсутності доказів оспорювання договору до нього взагалі є неможливим застосування способів захисту права, спрямованих на підтвердження його (договору) існування -визнання договору дійсним, існуючим, таким що є укладеним, подовженим тощо. Це унеможливлюється презумпцією правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Також суд зазначає, що визначення строку дії договору оренди виходить за межі компетенції суду. Це компетенція сторін договору відповідно ст.ст. 626, 763 ЦК України, 180, 284 ГК України, ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Підстав для вирішення цього питання в судовому порядку (ст. 187 ГК України) позивачем не надано
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог і про необхідність відмови в позові.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 626, 763 ЦК України, ст.ст. 20, 180, 187, 284 ГК України, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "РІВАС" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 7, р/р 26007301800086 в філії Відділення Промінвестбанку в м. Харкові, МФО 351458, код ЄДРПОУ 21227104) з нежитлових приміщень кімнати №№ 32, 36, 37, площею 32,70 кв.м. на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі навчального корпусу (літ. А-5) та кімнати № 6, площею 52,10 кв.м. на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі навчально-господарського корпусу (літ. В-2) Харківського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, загальною площею 84,80 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 7.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "РІВАС" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 7, р/р 26007301800086 в філії Відділення Промінвестбанку в м. Харкові, МФО 351458, код ЄДРПОУ 21227104) на користь на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "РІВАС" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 7, р/р 26007301800086 в філії Відділення Промінвестбанку в м. Харкові, МФО 351458, код ЄДРПОУ 21227104) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
Суддя
/Справа № 46/89-08/