Справа № 22ц-2137/2009 р. Головуючий у I інстанції - Григор'єв Р.Г.
Категорія - цивільна Доповідач - Євстафіїв О.К.
09 жовтня 2009 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Іваненко Л.В.,
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_2, представника відповідача ВАТ „Укрнафта” - начальника юридично-договірного відділу НГВУ „Чернігівнафтогаз” ВАТ „Укрнафта” Степаненко Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 17 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди,
У липні 2009 р. ОСОБА_1 пред'явив позов до ВАТ „Укрнафта”, в якому просив поновити його на роботі на посаду водія автотранспортних засобів 1 класу автомобільної колони № 5 цеху технологічного транспорту Нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз” ВАТ „Укрнафта”, стягнути на його користь 2299 грн. 97 коп. середньомісячного заробітку за вимушений прогул і 5000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що наказом роботодавця від 22.06.2009 р. № 482 він був звільнений з вищевказаної посади за п. 8 ст. 40 КЗпП України, а саме за те, що 05.06.2009 р. він з закріпленого за ним роботодавцем автомобіля злив 10 літрів бензину, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 51 КпАП України постановою Талалаївського районного суду від 09.06.2009 р. з накладенням стягнення у виді виправних робіт за місцем роботи. 22.06.2009 р. Нафтогазовидобувне управління „Чернігівнафтогаз” ВАТ „Укрнафта” отримало пакет документів, необхідних для виконання призначеного йому адміністративного стягнення, але в цей же день його було звільнено з роботи. Внаслідок звільнення з роботи ні він, ні відповідач не виконали постанову суду про притягнення його до адміністративної відповідальності; працевлаштуватися на іншу роботу він не має можливості. Шляхом незаконного звільнення з роботи йому завдано також і моральної шкоди у вигляді тяжких страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків, ускладнення родинних відносин, втрати ним і його сім'єю джерела коштів для існування, перспективної ділової активності і реалізації особистих планів та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскаржуваним рішенням позов частково задоволено: ОСОБА_1. поновлено на роботі з 22.06.2009 р., на його користь стягнуто 2299 грн. 97 коп. середнього заробітку за вимушений прогул і 500 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ВАТ „Укрнафта” просить скасувати дане рішення і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне.
Постановою суду, що набрала законної сили, встановлено, що позивач 05.06.2009 р., працюючи водієм автотранспортних засобів 1 класу автомобільної колони № 5 цеху технологічного транспорту Нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз” ВАТ „Укрнафта”, за місцем роботи вчинив дрібне розкрадання майна роботодавця, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 51 КпАП України. Цей факт дає йому - відповідачеві право звільнити ОСОБА_1. на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України - за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника у строк не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили постановою суду про накладення адміністративного стягнення. Тож звільнення позивача з роботи є законним.
Посилання місцевого суду на ч. 2 ст. 322 КпАП України як на підставу задоволення позову є невірним, т.я. цією нормою права не передбачено, що відбування адміністративного стягнення у виді виправних робіт має здійснюватися лише на тому підприємстві, в установі, організації, де вчинено адміністративне правопорушення. Обов'язки роботодавця містяться у ст. 324 КпАП України і дана стаття не містить заборони звільняти правопорушника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Суду не надано доказів завдання ОСОБА_1. ВАТ „Укрнафта” моральної шкоди.
О 12 год. 17.08.2009 р. суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення рішення. Але в цей день його не було постановлено у зв'язку з відключенням електрики, і сторонам повідомили, що рішення буде винесене о 9 год. 00 хв. 18.08.2009 р. 18.08.2009 р. без відновлення судового розгляду і без оголошення рішення по справі представникові ВАТ „Укрнафта” було видано копію вступної й резолютивної частин оскаржуваного рішення. Викладене є порушенням ст.ст. 195, 196 та 209 ЦПК України.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, а позивач і його представник скаргу не визнали, пояснивши, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1. з роботи є протиправним, оскільки ВАТ „Укрнафта” зобов'язана виконати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді виправних робіт. Але цей висновок суперечить нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Так, місцевим судом на підставі належних і допустимих доказів встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 19.07.1990 р. працював водієм автотранспортних засобів автомобільної колони № 5 цеху технологічного транспорту Нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз” ВАТ „Укрнафта”.
Близько 13 год. 05.06.2009 р. останній був затриманий працівниками внутрішньої безпеки ВАТ „Укрнафта” в той момент, коли він з належного відповідачеві автомобіля злив 10 літрів бензину, вартістю 52 грн. 80 коп. За скоєне позивача постановою Талалаївського районного суду від 09.06.2009 р. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 51 КпАП України з накладенням стягнення у виді двох місяців виправних робіт за місцем постійної роботи з відрахуванням 20% із заробітку в дохід держави. Дана постанова набрала законної сили.
22.06.2009 р. наказом начальника Нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз” ВАТ „Укрнафта” від 22.06.2009 р. № 482к ОСОБА_1. звільнено з цієї ж дати з займаної посади за п. 8 ст. 40 КЗпП України - за вчинення за місцем роботи дрібного розкрадання майна власника, встановленого постановою суду.
З встановленого випливають наступні висновки.
Пункт 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку вчинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Порядок виконання адміністративного стягнення у виді виправних робіт регламентується ст. 31 і гл. 31 КпАП України, а також розділом ІІІ Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, яка затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань і МВС України від 19.12.2003 р. № 270/1560 (зареєстрований у Мін'юсті України 09.01.2004 р. за № 16/8615). Дані нормативні акти і норми права не містять заборони власникові або уповноваженому ним органові звільняти з роботи за п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України працівника, який в період роботи у нього вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого постановою суду, що набрала законної сили, з тих мотивів, що на працівника судом накладено адміністративне стягнення у виді виправних робіт.
Таким чином, відповідач правомірно розірвав з позивачем трудовий договір на підставі п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Отже оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням рішення про відмову у позові.
В порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1. на користь ВАТ „Укрнафта” належить стягнути 66 грн. 50 коп. понесених по справі судових витрат (платіжні доручення на а.с. 45, 46). Крім того, згідно з цією ж нормою права з ОСОБА_1. також належить стягнути до державного бюджету 90 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду даної справи, виходячи з ставки, встановленої п. 1 розд. І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою КМУ від 21 грудня 2005 р. № 1258 (з наступними змінами), оскільки апелюючою стороною за подання апеляційної скарги сплачено ці витрати в сумі 30 грн. 00 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 231-233, 235 КЗпП України, суд
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” задовольнити, рішення Прилуцького міськрайонного суду від 17 серпня 2009 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул і відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” 66 (шістдесят шість) грн. 50 коп. на відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 90 (дев'яносто) грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи до державного бюджету м. Чернігова на розрахунковий рахунок № 31214259700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО банку 853592, код ЄДРПОУ 22825965.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: