Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" жовтня 2009 р. Справа № 62/135-09
вх. № 6506/4-62
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Мукоїда Л.В., дов. №26-12/08-6 від 26.12.08р. відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффазен Лізинг Аваль", м.Київ
до Приватне сільськогосподарське підприємство "Бурлуцьке", смт. Великий Бурлук
про стягнення 297431,59 грн.
Товариство з обмеженої відповідальністю «Райффазен Лізинг Аваль» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до приватно-орендного сільського господарського підприємства «Бурлуцьке» про стягнення заборгованості, пені та 3 % річних.
При цьому позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № L850-06/07 від 21.06.2007 р., відповідно до якого Лізингодавець (позивач) зобов'язується передати Лізингоодержувачу (Відповідачу) у тимчасове платне користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються у Специфікації (Додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Відповідач свої обов'язки щодо сплати лізингових платежів виконує неналежним чином, систематично порушує строки сплати лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 282 774,55 грн, а з урахуванням індексу інфляції - 284 658,93 грн, пені у розмірі 11 336,28 грн, 3 % у розмірі 1 436,39 грн.
14.09.2009 р. позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 472872,46 грн заборгованості з урахуванням індексу інфляції за договором фінансового лізингу № L850-06/07 від 21.06.2007 р., 23421,21 грн пені та 3545,66 грн 3 % річних.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Ухвалою господарського суду від 16.09.2009 р. заява позивача про збільшення позовних вимог була прийнята до розгляду.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між сторонами по справі був укладений договір фінансового лізингу № L850-06/07 від 21.06.2007 р., відповідно до якого Лізингодавець (позивач) зобов'язується передати Лізингоодержувачу (Відповідачу) у тимчасове платне користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються у Специфікації (Додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Специфікацією, яка є додатком № 2 до договору, було встановлено, що у лізинг передається таке майно: трактор колісний Fendt 930 Vario, 2007 р.в. сер. № 930212775, сер. № 930212776 у кількості 2, ціною з ПДВ 2 373 222,26 грн.
Дане майно було передано відповідачеві за актом приймання-передачі предмета лізинга від 05.07.2007 р. Таким чином, позивач виконав свій договірний обов'язок щодо передачі майна. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було. Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав майно належної якості.
Відповідно до п. 1.2 укладеного між сторонами договору лізингу, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку лізингових платежів та не може бути менше одного року. Пунктом 4.1 Договору фінансового лізингу встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається у графіку, який є додатком № 1 до договору фінансового лізингу. Цим графіком (а.с. 10) встановлено, що кількість періодів лізингу становить 36, а щомісячний лізинговий платіж становить 62217,44 грн.
Угодою від 01.08.2007 р. було внесено зміни до договору фінансового лізингу, викладено п. 3.1 у новій редакції: «вартість предмет лізингу становить 2396777,14 грн ( у тому числі 20 % ПДВ).
01.08.2007 р. сторонами було затверджено новий графік платежів, яким встановлено, що щомісячний лізинговий платіж становить 64324,74 грн.
Загальними умовами фінансового лізингу, які є додатком № 4 до договору фінансового лізингу, передбачено, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяці лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. У цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
Таким чином суд приходить до висновку, що обов"язок отримати рахунок лізингодавця, в разі його неотримання відповідачем, було покладено на відповідача, відповідальність за наслідки неотримання цього рахунку несе відповідач, а неотримання рахунку не звільняє відповідача від обов"язку сплатити відповідний лізинговий платіж.
П. 6.1. загальних умов фінансового лізингу встановлено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.
Відповідно до п. 6.2. загальних умов, змінений за правилами п. 6.1 загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.
У виставлених позивачем відповідачеві рахунках-фактурах №№ L850-06/07/20 від 02.03.2009 р., L850-06/07/21 від 01.04.2009 р., L850-06/07/22 від 05.05.2009 р., L850-06/07/23 від 01.06.2009 р., L850-06/07/24 від 01.07.2009 р., L850-06/07/25 від 03.08.2009 р. вказане значення ставки USD LIBOR на дату виставлення рахунків.
Позивачем також було надано суду виписки по рахунку № 2600514928 з 21.06.2007 р. по 31.08.2009 р. і акт звіряння взаємних розрахунків (25.06.07 - 31.07.09), які також підтверджують суму заборгованості відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст. 806 ЦК України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 472872,46 грн. (заборгованості по лізинговим платежам) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення
виконання зобов'язання.
Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 5.1 укладеного між сторонами по справі договору фінансового лізингу, за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня, нарахована за несвоєчасне та неповне внесення відповідачем лізнгових платежів, передбачених Договором лізингу, складає 23421,21 грн. Даний розрахунок перевірено судом та встановлено, що його здійснено з урахуванням ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст.232 Господарського кодексу України.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по повному та своєчасному внесенню лізнгових платежів, позовна вимога в частині стягнення пені у сумі 23421,21 грн. , відповідає вимогам договору, чинному законодавству України та підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3535,66 грн є також законними та обґрунтованими.
Суд вважає також законними та обґрунтованими вимоги позивача щодо збільшення суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції до 472872,46 грн.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окрім того, позивач у позовній заяві звернувся до суду із клопотанням в якому просить з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача у розмірі заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду пісял вирішення спору по суті.
Відповідно до ст.66 ГПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення
господарського суду. Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи (Роз'яснення Вищого арбітражного суду “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611).
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У наданому клопотанні позивачем не обґрунтовано необхідність вжиття заходів по забезпеченню позову; чому саме такий вид забезпечення позову належить застосувати; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача
Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -
В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з приватно-орендного сільського господарського підприємства «Бурлуцьке» (62600, Харківська обл., Великобурлуцький район, смт. Великий Бурлук, вул. Леніна, 25, код ЄДРПОУ 30742985) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффазен Лізинг Аваль» (м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, код ЄДРПОУ 34480657, ) 472872,46 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 23421,21 грн. - пеня, 3545,66 грн. - 3% річних, 4998,39 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписане 08.10.09р.