Справа 11 -494 / 2009 рік Головуючий у 1 інстанції Ільченко О. І.
Категорія - ст. 286 ч. 2КК Доповідач Антипець В. М.
20 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі :
головуючого - судді Антипець В. М.
суддів: Білоброва В. Д. Мельниченка Ю. В.
при секретарі Носко Л. А.
з участю прокурора Щербака О. В.
захисника - адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_4- адвоката ОСОБА_5
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2009 року,
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Заїзд Прилуцького району Чернігівської області, громадянин України, одружений, з вищою освітою, який працює начальником стрілецької групи воєнізованої охорони на ст. Прилуки стрілецької пожежної команди станції Гребінка, проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимий.
Засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.
На підставі п „б” ст. 1 Закону України „ Про амністію” від 19 квітня 2007 року звільнений від основного покарання.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілих:
- ОСОБА_10 - 300 грн. моральної шкоди. У відшкодуванні матеріальної шкоди відмовлено через недоведеність;
- ОСОБА_11 - 226, 14 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 200 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди;
- ОСОБА_3 - 48, 21 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 80 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди;
- ОСОБА_6 - 70 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди;
- ОСОБА_7 - 50 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди;
- ОСОБА_8 - 60 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди;
- ОСОБА_12 - 1 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь держави в особі Прилуцької міської лікарні №1 - 2577 грн. 31 коп. затрачених на лікування потерпілих.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь комунального підприємства „Міськсвітло” - 3 162, 14 грн. матеріальної шкоди.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь держави - 5 978, 88 грн. судових витрат за проведення експертиз.
Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено за відсутністю правових підстав.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишений без розгляду.
Як встановив суд, 8 червня 2005 року, близько 9 години 45 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ -21093, д. н. з. НОМЕР_1 і рухаючись по вул. Київській у м. Прилуках Чернігівської області, в напрямку перехрестя з вулицею Переяславською, при виконанні маневру повороту - „ліворуч”, у порушення вимог п. 16. 6 Правил дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху автомобіля „Пежо-504” д. н. з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, зупинився, чим створив аварійну ситуацію для останнього і який, щоб уникнути зіткнення з автомобілем, виїхав на тротуар, де наїхав на пішоходів: ОСОБА_16, яка одержала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла у лікарні; ОСОБА_17, який одержав тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння; ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які одержали середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалості розладу здоров'я; на ОСОБА_10 , яка одержала легкі тілесні ушкодження.
В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду змінити. Заявлені позови потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в частині відшкодування моральних збитків задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляції обґрунтовані тим, що суд при вирішенні питання про розмір моральної шкоди, стягненої на користь потерпілих, не врахував характеру та глибини фізичних страждань та душевних переживань, їх тривалості і безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, про який просили потерпілі.
Потерпіла ОСОБА_7 в своїй апеляції просить вирок суду змінити, з урахуванням обставин справи, те що вона кожного дня бачить свого покаліченого сина і від цього страждає, стягнути моральну шкоду на її користь в повному об'ємі.
Потерпілий ОСОБА_6 в апеляції просить вирок суду змінити, стягнути на його користь моральну шкоду в повному об'ємі, вказуючи, що він страждає у зв'язку з втратою дружини та інвалідністю онука, а тому виходячи з принципів розумності та справедливості суд повинен був стягнути всю заявлену суму моральної шкоди.
Потерпілий ОСОБА_8 в апеляції просить вирок суду змінити стягнути на його користь моральну шкоду в повному об'ємі, вказуючи, що він внаслідок дорожньо-транспортної пригоди втратив матір, а тому виходячи з принципів розумності та справедливості суд повинен був стягнути всю заявлену суму моральної шкоди.
Потерпілий ОСОБА_3 в апеляції просить вирок суду змінити стягнути на його користь моральну шкоду в повному об'ємі, вказуючи, що він внаслідок дорожньо-транспортної пригоди втратив матір, малолітній син - став інвалідом, а тому виходячи з принципів розумності та справедливості суд повинен був стягнути всю заявлену суму моральної шкоди.
Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Доводи апеляції обґрунтовані тим, що він наїзду на пішоходів не вчиняв, наїхав на потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10, які перебували на тротуарі, водій „Пежо-504” ОСОБА_4
Він, керуючи автомобілем ВАЗ -21093 і виключивши коробку передач, котився до перехрестя вулиці Київської з Переяславської м. Прилуки. Коли здійснював поворот ліворуч, перетнув умовно осьову лінію і відразу зупинився, оскільки по зустрічній смузі руху на високій швидкості, з несправними гальмами, рухався на автомобілі „Пежо-504” ОСОБА_4, який замість руху по своїй смузі, взяв різко праворуч, виїхав на тротуар, збив пішоходів і зупинився після удару об стовп.
Аварійної ситуації він для ОСОБА_4 не створював, оскільки маневр повороту ще тільки розпочав здійснювати і помітивши зустрічний транспорт, відразу зупинився. Для проїзду по своїй смузі руху водій ОСОБА_4 мав достатню відстань, а тому його вини в наїзді на пішоходів водієм ОСОБА_4 немає. На думку засудженого висновки суду про його винуватість в дорожньо - транспортній пригоді базуються на висновках експертиз, які проводилися по неправдивих показаннях свідків, зацікавлених в результатах розгляду справи.
Захисник-адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду щодо його підзахисного ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування по причині однобічності та необ'єктивності досудового та судового слідства. Доводи апеляції обґрунтовані тим, що на час, коли кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, перебувала в провадженні суду, прокурор своєю постановою від 10. 05. 2007 року скасував постанову слідчого від 25.05. 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2
Протягом майже трьох років ОСОБА_2 по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 мав процесуальне становище свідка, і тільки 25. 04. 2008 року щодо нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України. Комісійна експертиза №9-к від 03.03.2008 року, яка покладена в основу обвинувачення ОСОБА_2 проводилася, коли він мав статус свідка і не міг доповнити постанову про призначення експертизами своїми питаннями.
Проведені судово - технічні експертизи не розглядали порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4, не з'ясовували, коли той об'єктивно виявив перешкоду для руху, чи були його дії адекватними в даних конкретних умовах.
На думку захисника, у випадку виникнення небезпеки для руху, водій ОСОБА_4 повинен був знизити швидкість до повної зупинки транспортного засобу. З метою попередження ДТП допускається об'їзд, якщо перешкода нерухома, а дорожня обстановка, ширина проїзної частини, відсутність транспортних засобів, дозволяють об'їхати цю перешкоду, не застосовуючи гальмування. Водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом з несправною гальмівною системою, їхав із значною швидкістю, в його автомобілі на момент ДТП була включена четверта передача, що не було предметом експертного дослідження, при визначенні винуватості водія ОСОБА_2 в створенні аварійної обстановки.
Захисник вважає, що суд однобічно розглянув справу, не усунув протиріч по справі, не звернув уваги, що докази збиралися з порушенням норм кримінально-процесуального закону, не надав оцінки усім доказам, обмежившись лише посиланням на них, внаслідок чого прийняв незаконне та необґрунтоване рішення про винність ОСОБА_2.
Під час часткового судового слідства в апеляції, заслухавши засудженого, який вважав себе невинуватим в наїзді на пішоходів та просив вирок суду скасувати, а кримінальну справу щодо нього повернути на додаткове розслідування, потерпілих, які вважали вирок суду в частині засудження ОСОБА_2 правильним, доводи адвокатів та прокурора, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню, а апеляції засудженого та його захисника належить задовольнити в повному об'ємі.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду має бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок тими доказами, які були розглянуті у судовому засіданні і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному й об'єктивному розгляду всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні справи кримінального - процесуального законодавства.
Цих вимог закону суд першої інстанції не виконав, обставини справи розглянув поверхово, докази не оцінив з точки зору їх відносності та допустимості, не усунув суперечності по справі, внаслідок чого постановив необґрунтований вирок.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, учасниками дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 8 червня 2005 року близько 9 години 45 хвилин, на перехресті вулиць Київської та Переяславської в м. Прилуки Чернігівської області, було двоє водіїв: засуджений - ОСОБА_2 та потерпілий по справі - ОСОБА_4
Водій ОСОБА_2, виконуючи поворот ліворуч з вулиці Київської на Переяславську, не пропустив автомобіль водія ОСОБА_4, який рухався по зустрічній смузі руху, останній уникнув зіткнення з автомобілем ОСОБА_2, проте змінив напрямок руху і виїхав на тротуар, де наїхав на пішоходів.
При розслідуванні та розгляді справ про злочини, передбачені статтею 286 КК України, слід мати на увазі, що диспозиція названої норми є бланкетною, а тому органи досудового слідства, а у зв'язку із цим і суд, повинні ретельно з'ясовувати і зазначати в чому полягали порушення правил безпеки дорожнього руху, чи є причинний зв'язок між учиненим порушенням і передбаченим законом суспільно - небезпечним діянням.
В даному випадку наявність причинного зв'язку між порушенням Правил дорожнього руху і наїздом на пішоходів, заміняючи органи досудового слідства та суд, зробили експерти.
Так, у висновку комісійної судової авто технічної та транспортно - трасологічної експертизи від 3 березня 2008 року, проведеної Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, зазначено, що водій ОСОБА_4, застосовуючи маневр зміни смуги руху, з метою уникнення зіткнення з автомобілем ВАЗ, перебував в аварійній обстановці і його дії Правилами дорожнього руху не регламентуються, враховуючи вимоги п. 2. 14 „е” Правил дорожнього руху ( том. 3 а. с. 504-517 пункт 12 висновку).
В розділі 6 Методичних рекомендацій з проведення авто технічної експертизи, під аварійною обстановкою розуміють таку дорожню обстановку, в якій водій міг виявити перешкоду на відстані, що перевищує шлях зупинки, проте не прийняв своєчасних мір для запобігання зіткненню, або коли міг виявити перешкоду на відстані меншій від шляху зупинки.
Аварійна обстановка створюється тим учасником руху, який своїми діями, які не відповідають Правилам дорожнього руху, позбавляє себе або водія іншого транспортного засобу технічної можливості запобігти зіткненню (т.3 а. с. 572-573).
Автомобілі ВАЗ під керуванням засудженого ОСОБА_2 та „Пежо” під керуванням потерпілого ОСОБА_4 не зіткнулися, водій останнього проскочив перешкоду, застосовуючи маневр вправо, заїхав на тротуар, де травмував пішоходів.
В умовах раптової появи небезпеки і неможливості передбачити розвиток ситуації, пункт 12. 3 Правил дорожнього руху зобов'язує водія негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. В цьому випадку не допускається збільшення швидкості автомобіля з метою проскочити повз або перед рухомим об'єктом, який створив перешкоду або небезпеку для руху.
В матеріалах справи є протокол технічної перевірки транспортного засобу та висновок експертизи про те, що гальмівна система автомобіля „Пежо” д. н. з. НОМЕР_2 перебувала в технічно несправному стані. В гальмівну систему поступало повітря і гальма спрацьовували лише після четвертого натискування педалі гальм ( т. 1 а. с. 23-24, 119-120).
Показання водія ОСОБА_4 про момент, коли автомобіль ВАЗ при виконанні повороту ліворуч на перехресті перетнув умовно осьову лінію, та створив йому перешкоду у русі, суперечать даним протоколу огляду місця пригоди, траєкторії руху його транспортного засобу, із технічної точки зору є неспроможними ( том 3 а. с.132-141).
Засуджений ОСОБА_2 наполягає, що здійснюючи поворот ліворуч на автомобілі ВАЗ, він умовно осьову лінію не перетинав і перешкоди для руху потерпілому ОСОБА_4 не створював.
Пункт 2.14 Правил дорожнього руху дозволяє водію відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
Поняття непереборної сили і визначення аварійної обстановки не тотожні.
Питання відвернення пошкодження транспортного засобу за рахунок загибелі та травмування пішоходів, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні, не досліджувалося.
Проведені під час досудового слідства численні відтворення обстановки і обставин події із засудженим, потерпілими та свідками, мали на меті тільки закріплення показань на підтвердження обвинувачення, і не сприяли усуненню протиріч та з'ясуванню, як саме відбувалася подія дорожньо транспортної пригоди.
Як вбачається з вироку суду, обвинувачення визнане судом доведеним, юридично невмотивоване, оскільки в ньому наведено лише інформацію про подію, проте відсутні ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину.
Постанова про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_2, не містить обґрунтування, які його дії були наслідком злочинної самовпевненості чи злочинною недбалості ? Чи пов'язані вони з наслідками, що настали?
Неконкретне пред'явлене обвинувачення, неповнота та однобічність досудового та судового слідства, дають підстави вважати висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, неправильними, а вирок суду таким, що підлягає скасуванню з поверненням справи на додаткове розслідування.
В ході додаткового розслідування необхідно встановити фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, надати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_2 та пред'явити конкретне обвинувачення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів
Апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9, задовольнити частково.
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу про обвинувачення його за ст. 286 ч.2 КК України повернути Прилуцькому міжрайонному прокурору на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
АНТИПЕЦЬ В. М. БІЛОБРОВ В. Д. МЕЛЬНИЧЕНКО Ю. В.