Справа № 2-779/2009
12 жовтня 2009 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :
головуючої судді - Майбороди С.М.,
при секретарі - Головач О.М.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідачки ОСОБА_3,
адвоката відповідачки ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди в користуванні житловим будинком № 19 по вул.Садовій в с.Новий Білоус Чернігівського району та області, що належить йому на праві приватної власності , шляхом виселення відповідачки з займаного будинку. Під час попереднього судового засідання позивач уточнив свої позовні вимоги та просив усунути перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом виселення та зняття відповідачки з реєстраційного обліку в с.Новий Білоус по вул. Садова, 19. Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить житловий будинок № 19 по вул. Садова в с.Новий Білоус Чернігівського району та області, в якому зареєстровані його син та його бувша дружина, відповідачка по справі, яка мешкає на даний час в будинку сама і не бажає його звільняти та зніматись з реєстраційного обліку, чим порушує його право власності, передбачене ст.ст. 316,317,319,321 ЦК України та ст. 150 ЖК України, оскільки на даний час він має намір проживати у своєму будинку.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Позивач пояснив, що в 2003 році ним було придбано недобудований будинок в с.Новий Білоус та 30.11.2003 року за згодою його син разом з дружиною ОСОБА_3 заселились в цей недобудований будинок, який було добудовано 19.02.2005 року та здано в експлуатацію. В 2005 році в будинку був зареєстрований його син, а в 2008 році він за проханням сина особисто дав згоду на реєстрацію відповідачки. Зазначив, що в даному будинку він не проживав, а проживав та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, але на даний час у нього виникла необхідність проживати у своєму будинку, в якому проживає відповідачка і оскільки вона не є членом його сім»ї то підлягає виселенню. Пояснив, що дозволив проживати відповідачці, оскільки вона була членом сім»ї його сина та комунальні послуги до розірвання шлюбу сплачувала відповідачка, а після розірвання шлюбу сплачує його син. Пояснював, що відповідачка не забороняє йому заходити до будинку, будинок утримує в належному стані, але він не бажає разом з нею проживати.
Представник позивача суду пояснила, що позивач має намір користуватись всім будинком, шлюб між його сином та відповідачкою розірвано, а отже вона повинна виселитись з будинку.
Відповідачка та її адвокат позовні вимоги не визнали в повному обсязі. Відповідачка пояснила, що завжди вважала позивача та його родину своєю сім»ю, у них були дуже добрі стосунки, до будинку заселились в 2003 році та потім всі разом його добудовували. Вони мали намір разом з чоловіком купити будинок, але офіційно не працювали, і оскільки потрібен був кредит на добудову будинку, то домовились, що будинок буде оформлено на позивача, щоб він міг взяти кредит у банку. Пояснила, що їй немає де проживати та не заперечує, щоб позивач проживав у цьому будинку і ніяких перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю вона йому не чинить, позивач весь час проживав у м.Чернігові . Пояснила, що весь час сплачувала комунальні послуги за користування будинком, підтримувала будинок у належному стані, позивач часто приходив до них у гості та умови проживання ніколи не обумовлювали і жили як одна родина. В 2009 році вона розірвала шлюб з сином позивача, ініціатором розірвання шлюбу був чоловік.
Адвокат відповідачки вважала, що остання поселилась як член сім»ї позивача, з дозволу останнього, ніде не працювала і позивач допомагав їм матеріально. Право власності ніяким чином відповідачка не порушує та вважає посилання на ст. 321 ЦК України та ст. 150 ЖК України є необґрунтованим.
Представник третьої особи - Новобілоуської сільської ради Чернігівського району та області в судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.
ОСОБА_5, допитаний судом в якості свідка, зазначив, що доводиться братом відповідачки, обізнаний про те, що його сестра вважала родину позивача своєю. Пояснив, що його сестра разом з чоловіком мали намір купити будинок, але потім він дізнався, що будинок був оформлений на батька її чоловіка - позивача по справі, оскільки будинок потребував добудови. Деякий час вона з сином позивача жила в цивільному шлюбі, але його батьки бажали, щоб вони розписались. Пояснив, що ніяким чином його сестра не чинить перешкоди в користуванні позивачем його власністю.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що є сусідкою відповідачки в с.Новий Білоус, вони заселились до будинків в один час, позивач багато чого зробив для їх оселі, провів газ, воду. Пояснила, що у позивача з відповідачкою дуже добрі стосунки, вони разом відмічали всі свята, позивач їм допомагав як своїм дітям, вони все робили разом і відповідачка розповідала завжди про них як про своїх батьків.
Вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наданих копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, копії технічного паспорту та відповіді КП «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» 21.04.2005 року право власності на будинок № 19 по вул. Садова в с.Новий Білоус Чернігівського району та області зареєстровано за ОСОБА_1 ( а.с.6-11, 25).
Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні паспорта відповідачки - ОСОБА_3 , 15.03.2001 року між нею та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб. 08.01.2008 року ОСОБА_3 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 та області по вул. Садовій, 19.
13 червня 2009 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського районного управління юстиції зроблено актовий запис за № 43 ( а.с.13).
Відповідно до наданої довідки Новобілоуської сільської ради в с.Новий Білоус по вул. Садова,19 зареєстровані та проживають ОСОБА_7 та ОСОБА_3.
За повідомленням КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 11.09.2009 року право власності за ОСОБА_3 на об»єкти нерухомості в м.Чернігові не зареєстровано.
Надані копії квитанцій свідчать про сплату комунальних послуг в с.Новий Білоус по вул. Садова,19 та сторонами в судовому засіданні не заперечувалось, що комунальні послуги до 2009 року сплачувались відповідачкою, а після сином позивача.
Судом не можуть прийняті як належні докази надані фіскальні чеки та товарні чеки, оскільки не можливо діти висновку, ким придбавались перелічені товари та не можливо встановити мети їх придбання. Крім того, надані докази не стосуються предмету судовому дослідження.
З виниклих між сторонами характеру спірних правовідносин вбачається, що об»єктом права власності, яке позивач вважає порушеним, є жиле приміщення - будинок, отже режим проживання в ньому регулюється нормами Житлового Кодексу України.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення, або обмежений у праві користування ним, інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Суд вважає, що відповідачка в будинок №19 по вул.Садова в с.Новий Білоус поселилась правомірно, як член сім»ї ОСОБА_7, де власником був батько останнього - ОСОБА_1, у відповідності до ч.2 ст. 156 ЖК України.
Як вбачається з пояснень сторін, позивач ніколи не проживав у будинку, що належить йому на праві власності, відповідачка проживає у спірному будинку з дозволу позивача, крім того він надав згоду на її прописку до даного будинку, витрати по сплаті комунальних послуг позивач ніколи не ніс, а послуги оплачувались відповідачкою, яка протягом всього часу проживання утримувала будинок в належному стані, що не заперечувалось позивачем. Отже суд вважає, що фактично між сторонами виникли та існують правовідносини найму жилого приміщення, що витікає із змісту ч.1 ст.11 ЦК України.
Відповідно до положень ч.3 ст. 168 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинку, що належить громадянинові, може бути розірвано на вимогу наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання наймодавця та членам його сім»ї, за умови попередження наймача про розірвання договору за три місяці. Саме такий порядок виселення наймача визначений законом, і лише за умови його дотримання можливе виселення.
Доказів дотримання такого порядку та доказів на підтвердження обставин, які в силу ст. 168 ЖК України можуть бути підставою для виселення наймача, позивачем не надано, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
У даному випадку власник сам розпорядився майном на умовах, встановлених законом, таке здійснення власником свого права приватної власності відповідає вимогам чинного законодавства і не може вважатись порушенням його прав.
Та обставина, що особа є власником жилого приміщення, а отже, має охоронюване законом право володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, сама по собі не може бути підставою для виселення інших осіб, які там правомірно проживають.
Не ґрунтується на вимогах закону позовна вимога щодо зняття з реєстраційного обліку відповідачки, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням. Тобто, лише з урахуванням вищезазначених підстав, викладених в законі, особа може бути знята з реєстрації свого місця проживання.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.11 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 65, 150, 156, 168 Житлового Кодексу України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя С.М.Майборода
Справа № 2-779/2009
( вступна та резолютивна частини)
12 жовтня 2009 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :
головуючої судді - Майбороди С.М.,
при секретарі - Головач О.М.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідачки ОСОБА_3,
адвоката відповідачки ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, -
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов»язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини. Відповідно до ст.209 ЦПК України викладення повного рішення суду відкладається на 5 днів до 16 жовтня 2009 року.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.11 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 65, 150, 156, 168 Житлового Кодексу України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя С.М.Майборода