АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
06 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Кирилюк Г.М.
при секретарі: Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року
в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору про поділ спільного сумісного майна подружжя та витребування майна.
Колегія суддів, -
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_5 про розірвання договору про поділ спільного сумісного майна подружжя та витребування майна.
З метою забезпечення позову, позивач подав заяву, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме:
на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4;
машиномісце АДРЕСА_2, яке належить на праві власності ОСОБА_5;
нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 255) - офіс за адресою: АДРЕСА_3, які належать на праві власності ОСОБА_5
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права,просить скасувати ухвалу районного суду.
Колегія суддів, заслухавши представника позивача, яка просила апеляційну скаргу відхилити, представника відповідача, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Зі змісту поданої по справі позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3. подано позов про розірвання договору про поділ спільного сумісного майна подружжя, укладеного між ним та ОСОБА_2 та витребування у ОСОБА_4. Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 110,1 кв.м., яка належить на праві власності останньому, й визнання права власності зазначеної частки квартири за ОСОБА_3; витребування у ОСОБА_5 Ѕ машиномісця АДРЕСА_2 та Ѕ частини нежилих приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 255) - офіс за адресою: АДРЕСА_3, які належать на праві власності ОСОБА_5, й, відповідно, визнання права власності зазначених часток майна за ОСОБА_3 (а.с.4-8).
Отже, предметом заявленого по справі позову є квартира АДРЕСА_1, машиномісце АДРЕСА_2 та нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 255) - офіс за адресою: АДРЕСА_3.
Згідно ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно (в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо) яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно абзацу 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В заяві про забезпечення позову зазначено, що, враховуючи наявність пропонування до продажу нерухомого майна, наявність факту його відчуження до вирішення спірних питань щодо сумісної власності, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання в подальшому рішення суду.
З урахуванням змісту позову та заяви позивача про забезпечення позову, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав до накладення арешту на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4; машиномісце АДРЕСА_2, яке належить на праві власності ОСОБА_5; нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 255) - офіс за адресою: АДРЕСА_3, які належать на праві власності ОСОБА_5
Посилання апеляційної скарги на те, що ухвалою суду першої інстанції було порушено ч. 5 ст. 153 ЦПК України, а саме не зазначено обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову, порушення ч. 3 ст. 151 ЦПК України, якою встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів визнає необґрунтованими й такими, що не спростовують доцільність застосування даного виду забезпечення позову.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 293, 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Справа № 752/18987/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/65/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Ладиченко С.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.