Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/227/2017
Категорія: ст. 124 КУпАП
Іменем України
13 січня 2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, іншого учасника ДТП ОСОБА_4 та його представника - адвоката Кобилецького В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року,
Відповідно до постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року,
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Києві, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.
Як встановлено постановою судді, 06 серпня 2016 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Сверстюка, 11 в м. Києві, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та при перестроюванні не надав дорогу автомобілю, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Сhevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_2, під керуваннями водія ОСОБА_4, чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та завдав матеріальної шкоди.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням внесених під час її розгляду уточнень та доповнень, просить: поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року; скасувати вказану постанову, а матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 направити начальнику Управління патрульної поліції у м. Києві для організації та проведення додаткової перевірки обставин ДТП, з'ясування реальних причин ДТП, яка сталася 06 серпня 2016 року о 14 годині 00 хвилин в м. Києві, біля будинку 11 по вулиці Сверстюка.
В обґрунтування поданої скарги, скаржник посилається на те, що постанова судді у даній справі є неправомірною, оскільки вона прийнята шляхом однобічного і недостатнього з'ясування обставин справи, ґрунтується на сумнівних гіпотезах, непідтверджених даних, а її мотивувальна частина, частково, навіть суперечить законам фізики і здоровому глузду.
У зв'язку з цим підставами для її скасування, як зазначається у скарзі, є: порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення (неправильне застосування) судом першої інстанції норм матеріального права; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що справу було розглянуто за його відсутності, чим були порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, оскільки через не повідомлення про час і місце розгляду справи, суд позбавив його можливості представити суду свою правову позицію.
Також ОСОБА_2 звертає увагу на порушення, які були допущені при підготовці адміністративного матеріалу взагалі та протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього зокрема, однак незважаючи на ці порушення, суд першої інстанції, досліджуючи неналежним чином оформлений протокол, не повернув його на доопрацювання, не виконавши тим самим чітку позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Обґрунтовуючи порушення судом норм матеріального права та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, скаржник посилається на те, що він виконав вимоги п.п. 10.1, 10.3 ПДР України, а значить їх порушення не відбулося і його вини, в розумінні ст. 124 КУпАП, не вбачається.
Водночас, надаючи оцінку діям водія ОСОБА_4, скаржник вважає, що останній порушуючи правила дорожнього руху, набираючи швидкість та бачачи попереду ТЗ ОСОБА_2 з увімкнутим світловим покажчиком лівого повороту, розуміючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, легковажно розраховував на їх відвернення, не вжив заходів, які передбачені в п. 12.3 ПДР України, в результаті чого і відбулося зіткнення.
Ці та інші обставини, як зазначається у скарзі не були з'ясовані та досліджені судом першої інстанції, що свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, скаржник у своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що він отримував будь-які повідомлення та/або повістки про виклики до суду. Натомість суд не забезпечив його присутність під час розгляду справи, не використавши можливість зв'язатись з ним по телефону, який він надавав працівникам поліції на місці ДТП, чим позбавив його можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме дати пояснення, надати докази, заявити клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця в галузі права.
Крім цього, всупереч вимогам ст. 285 КУпАП суд не направив скаржнику копію постанови суду, про яку він дізнався лише 23 листопада 2016 року, коли особисто прибув до суду першої інстанції, тому строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року пропущений з поважних причин.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат Кобилецький В.В. просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення іншого учасника ДТП та його представника, які заперечували проти задоволення скарги; перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що задоволенню підлягає лише клопотання скаржника щодо поновлення йому строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, оскільки обставини, наведені у вказаному клопотанні, дозволяють зробити висновок про те, що цей строк було пропущено з поважних причин.
Що ж стосується самої апеляційної скарги, то вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_2, матеріали справи містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновків суду як щодо встановлених обставин вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, так і його вини у вчиненні цього правопорушення.
Зокрема, враховуючи дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2016 року, складеному щодо ОСОБА_2, протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.08.2016 року та схемі пригоди, поясненнях обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, а також висновку, складеному старшим слідчим Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, за результатами розгляду матеріалів ЄО № 64843 від 06.08.2016 року про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 06.08.2016 року, суддя, яка розглядала цю справу, дійшла обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з огляду на таке.
Пунктами 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, порушення яких, згідно протоколу та оскаржуваної постанови суду, допустив ОСОБА_2 передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Той факт, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 06.08.2016 року, сталася саме через порушення вказаних вище правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 підтверджується не лише відповідними документами, які були складені під час оформлення ДТП та після неї, поясненнями іншого учасника пригоди водія ОСОБА_4, а й письмовими поясненнями самого ОСОБА_2 від 06 серпня 2016 року (а.с. 20), які були надані ним інспектору патрульної поліції одразу після ДТП, з яких вбачається, що останній, під час руху по вул. Є.Сверстюка зі сторони вул. Р.Окіпної в сторону вул. О.Туманяна, при перестроюванні з правої в ліву смугу, не побачив автомобіль, який рухався в лівій смузі та допустив зіткнення.
Посилання ОСОБА_2 на те, що він не порушував наведених вище пунктів правил дорожнього руху, оскільки в момент здійснення маневру переконався в його безпечності, а також на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_4, який, на думку скаржника, допустив цілу низку порушень правил дорожнього руху, в тому числі пунктів 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, є безпідставними, виходячи з того, що вони носять голослівний характер, не підтверджені будь-якими іншими доказами та повністю спростовуюся сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи.
Більш того, характер та локалізація механічних пошкоджень, які отримали обидва автомобілі, розташування транспортних засобів після ДТП та місце розташування уламків скла та інших предметів на проїзній частині дають підстави для висновку, що водій автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_2 мав намір не тільки перестроїтись в крайню ліву смугу руху, по якій рухався автомобіль ОСОБА_4, а й здійснити розворот, оскільки на задній лівій частині автомобіля «Lexus RX300» відсутні будь-які механічні пошкодження, а саме зіткнення фактично відбулося на зустрічній смузі руху, про що свідчить місце розташування уламків та обох транспортних засобів після ДТП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушень нормативних актів під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2016 року та інших документів, зокрема схеми місця пригоди також не можуть бути визнані обґрунтованими та служити підставами для визнання цих документів недопустимими доказами, оскільки складання відповідного протоколу, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, не на місці ДТП, не суперечить вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, а його складання в строк понад одного місяця з дати вчинення ДТП було викликано об'єктивними причинами, в тому числі неявкою ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Києві (надалі - УПП у м. Києві).
Дійсно, як передбачено ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з тим, незважаючи на відсутність документального підтвердження того факту, що ОСОБА_2 отримував письмові повідомлення про його виклики не лише до суду, а й до УПП у м. Києві, де на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції не визнає це істотним порушенням вимог закону, зокрема ст. 268 КУпАП, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 цієї статті, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст. 124 цього Кодексу, не є обов'язковою.
Крім того, приймаючи до уваги судову практику Європейського суду з прав людини, на яку суддя послалась у своїй постанові, а також те, що ні в апеляційній скарзі ОСОБА_2, ні в поясненнях його представника в суді апеляційної інстанції, не було наведено будь-яких переконливих даних, які б спростовували наведені в оскаржуваній постанові висновки, доводи апеляційної скарги про порушення, які, на думку скаржника, були допущені при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та при розгляді справи в суді першої інстанції, не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування оскаржуваної постанови та направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 до УПП у м. Києві для організації та проведення додаткової перевірки обставин ДТП.
Більш того, посилаючись у скарзі на порушення, які були допущені при підготовці адміністративного матеріалу, який був розглянутий судом першої інстанції, скаржник залишив поза увагою той факт, що згідно матеріалів справи первинні документи, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.08.2016 року (а.с. 17-18), схема пригоди (а.с. 19), складались не працівниками патрульної поліції, відповідно до вимог КУпАП, а слідчим Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, відповідно до вимог КПК України, і лише після того, як слідчий дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, матеріали перевірки, як прямо зазначено у відповідному висновку (а.с. 14), були направлені начальнику УПП у м. Києві, для притягнення водія ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за порушення п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України.
Саме через наведені вище обставини, а також неявку ОСОБА_2 до УПП у м. Києві для ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, його було направлено до Дніпровського районного суду м. Києва разом з іншими матеріалами, без підпису ОСОБА_2 та без вручення йому копії цього протоколу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для скасування постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 та направлення матеріалів справи щодо нього до УПП у м. Києві для організації та проведення додаткової перевірки обставин ДТП, а тому вважає необхідним залишити вказану постанову без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Старовойтова С.М.