АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 760/1559/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Назаренко В.В.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/570/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
11 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Кирилюк Г.М.
при секретарі Крічфалуши С.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про стягнення страхового відшкодування.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
26.01.2016 позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ «УАСК АСКА», в якому просив стягнути з останнього на свою користь страхове відшкодування у розмірі 87 731 грн. 97 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 877 грн. І2 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.12.2014 між ним та ПрАТ «УАСК АСКА» було укладено договір страхування транспортного засобу №3338303 за яким страховиком було застраховано транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_1, та відповідно до умов вказаного договору відповідач взяв на себе зобов'язання, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату на його користь.
27.08.2015 біля будинку за адресою пр. Тичини, 20 в м. Києві сталася подія, яка відповідно до умов договору є страховим випадком, а саме, він виявив свій транспортний засіб у значно пошкодженому стані, після чого відразу викликав на місце пригоди правоохоронні органи, які зафіксували дану подію.
Того ж таки дня він повідомив відповідача про настання страхового випадку, надав усю відому йому інформацію та документи стосовно страхового випадку, які від нього вимагалися, а в подальшому також подав заяву про страхове відшкодування від 07.09.2015.
Проте, відповідач листом від 06.11.2015 повідомив його про виплату страхового відшкодування лише в розмірі 22 633,57 грн., мотивуючи свою відмову у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі тим, що він нібито надав страховику недостовірні відомості про страховий випадок та навмисно ввів страховика в оману при визначенні причин та/або розміру збитку, пославшись при цьому на автотехнічне дослідження спеціаліста, у якому зроблено висновок про те, що пошкодження автомобіля НОМЕР_1 з технічної точки зору не відповідають обставинам, які наведені у його заяві.
Він вважає, таку відмову відповідача необгрунтованою та безпідставною, так як надав відповідачу правдиві відомості, які йому були відомі внаслідок пошкодження його автомобіля 27.08.2015 та жодним чином не вводив відповідача в оману. Висновок спеціаліста за результатами автотехнічного дослідження вважає неповним та необгрунтованим.
Таким чином вважає, що відповідач свого обов'язку за договором страхування в повному обсязі не виконав, оскільки відповідно до рахунку-фактури №С-00075423 від 28.08.2015 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження 27.08.2015 в описаній пригоді становить 110 365,54 грн.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування в сумі 87 731 грн. 97 кoп. та судовий збір в сумі 877 грн. 32 коп.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_4 - представник Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленим з порушенням вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України. Не заперечуючи договірних відносин (КАСКО) між позивачем та відповідачем, вчасного звернення позивача до відповідача щодо настання страхового випадку та відшкодування страхової виплати, але не погоджувалась з наявними пошкодженнями ТЗ, а також достовірності повідомленої інформації позивачем щодо обставин при яких був пошкоджений автомобіль. При цьому посилалась на висновок експертного автотехнічного дослідження №35/2015 від 09.09.2015, складеного «ФОП ОСОБА_8 на замовлення страхової компанії. Також вказувала на те, що на виконання умов договору страхування №3338303 від 03.12.2014 страховою компанією був складений звіт №02/09/15 про оцінку вартості матеріальної шкоди ТЗ д/н НОМЕР_2 та протокол огляду КТЗ від 02.09.15, де зазначений перелік пошкоджень ТЗ «Тоуоta Саmгу , а також вказані пошкодження не пов'язані з даним випадком. Наголосила на тому, що страхова компанія визначила за звітом та оплатила позивачу в рахунок страхового відшкодування 22 633,57 грн. Окрім того, представник відповідача у апеляційній скарзі допустила припущення та навела формулу, що в разі надання позивачем достовірної інформації розмір страхового відшкодування повинен становити 60 701,05 грн. за мінусом виплаченої суми 22 633,57 грн.= 38 067,55 грн. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» в судове засідання, який належним чином про час та місце розгляду справи був повідомлений, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. До того ж, представник відповідача просив суд розглядати справу у їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін ( ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України).
Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положеньст.57-66 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Договір страхування передбачає виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» і іншими нормативно - правовими актами, що регулюють такий вид відносин.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п.З ч.І ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови у здійснені страхового відшкодування є подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет Договору страхування або про факт настання страхового випадку.
Згідно статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Задовольняючи позовні вимоги в зазначеному розмірі суд першої інстанції прийшов до висновку про їх доведеність.
З такими висновками суду слід погодитись виходячи з наступного.
При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
03.12.2014 між ОСОБА_6 і ПрАТ «УАСК АСКА» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №3338303.
За умовами зазначеного договору позивач ОСОБА_6 застрахував свої майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом автомобілем НОМЕР_3.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.6.1 договору, страхування транспортного засобу проведено за такими страховими ризиками: «Збиток», «Викрадення». Ризик «Збиток» за договором страхування застрахований за наступними умовами: «Збиток» («Стандартний пакет плюс») - пошкодження або знищення транспортного засобу або його частин, зокрема, внаслідок: ДТП, впливу вогню, вибух, влучення блискавки, стихійних лих, дій тварин чи птахів, що знаходяться поза салоном, кабінок кузовом ТЗ, падіння на ТЗ сторонніх предметів, протиправних дій третіх осіб, інших подій, крім тих, що зазначені в договорі страхування як виключення (страхове відшкодування за такими подіями виплачується в розмірі, що не перевищує 5% від страхової суми).
У п. 3.3 договору страхування, передбачені обов'язки страхувальника при настанні випадку, що може бути визнаний страховим за ризиком «Збиток».
Згідно п.п. 3.3.2, 3.3.3 договору страхування, при настанні випадку, що може бути страховим за ризиком «Збитки», страхувальник (його представник) зобов'язаний, зокрема, негайно як тільки це стане можливим, повідомити про настання події в компетентні органи (ДАІ, органи внутрішніх справ, відділи пожежної охорони в залежності від події), негайно, як тільки це стане можливим повідомити з місця пригоди про подію в цілодобовий Центр сервісної підтримки клієнтів Страховика.
Відповідно до п. 5.3 перелік документів, необхідних для підтвердження факту настання страхового випадку, його причин, обставин та розміру заподіяного збитку, залежать від нарахованого ризику та обставин події.
Як видно з матеріалів справи 27.08.2015 о 11:00 год., по пр. Тичини, 20, позивач виявив пошкодження належного йому на праві власності автомобіля НОМЕР_3, а саме, переднього бамперу, передньої решітки, передніх правих дверей, заднього правого крила кришки багажника, заднього бамперу, переднього лобового скла, відсутність лівих парктроніків та пошкодження правих парктроніків. З приводу даної події, позивач 27.08.2015 звернувся з відповідною заявою до Дніпровського РУГУМВС України в м. Києві. В ході перевірки, яка проводилась органами внутрішніх справ, позивач пояснив, що близько 23:00 год. приїхав на власному автомобілі НОМЕР_3 за адресою проживання після чого залишив автомобіль та пішов відпочивати. За результатами перевірки, проведеної органами внутрішніх справ по заяві позивача, свідків та очевидців указаної події встановити не виявилось можливим. 27.08.2015 позивач подав ПрАТ «УАСК АСКА» заяву про ушкодження транспортного засобу, якою повідомив страховика про настання зазначеної вище події. При цьому позивач вказав пошкодження автомобіля, зазначивши, що вказані пошкодження були отримані внаслідок протиправних дій третіх осіб.
07.09.2015 позивач подав ПрАТ «УАСК АСКА» заяву про виплату страхового відшкодування разом з висновком органу внутрішніх справ та рахунком СТО.
Листом від 06.11.2015 №2939, відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування та в порядку виключення прийняв рішення щодо виплати страхового відшкодування за відсутності та пошкодженні парктроніки в сумі 22633,57 грн.
Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування прийняте відповідачем на підставі п.п. 3.6.6, 5.5.2, 5.5.9 договору страхування та п. З ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування».
Згідно п.п. 5.5.2, 5.5.9 договору страхування страхові виплати не здійснюються, якщо страхувальник (його представник): надав страховику свідомо недостовірні документи або відомості, що впливають на оцінку ризику при укладанні договору страхування і на об'єктивність встановлення причин і обставин настання випадку, що призвів до матеріального збитку; навмисне ввів страховика або його представників в оману при визначенні причин та/або розміру збитку.
Із листа ПрАТ «УАСК АСКА» від 06.11.2015 №2939 вбачається, що з метою перевірки достовірності повідомленої інформації та встановлення можливості виникнення заявлених пошкоджень за обставин, описаних в повідомленні про подію, страховиком було проведено самостійне з'ясування причин, обставин настання заявленого випадку та було замовлено проведення автотехнічного дослідження.
За результатами вказаного автотехнічного дослідження експертом ОСОБА_9 складено висновок від 09.09.2015 №35/2015, у якому зазначено, що пошкодження автомобіля НОМЕР_4 з технічної точки зору не відповідають обставинам, які наведені у заяві потерпілого про ушкодження транспортного засобу власником ОСОБА_6 Пошкодження на автомобілі мають накопичувальний характер. Частина пошкоджень на автомобілі автомобіля : НОМЕР_5 утворилась в момент знаходження останнього в русі. Інша частина пошкоджень автомобіля НОМЕР_4 могла утворитись як в рухомому так і нерухомому стані, до протиправних дій інших осіб можна віднести відсутність та пошкодження парктроніків. Інші пошкодження виникли в інший час і накопичувались на автомобілі під час його експлуатації.
На підставі вказаного висновку відповідачем сформульовано твердження про те, що відомості про обставини події, у результаті якої застрахований транспортний засіб зазнав пошкоджень, є недостовірними та надані позивачем свідомо, тобто умисно.
Із аналізу висновку автотехнічного дослідження від 09.09.2015 №35/2015, складеного експертом ОСОБА_9 судом першої інстанції враховано наступне.
Так, експертом сформульовано наступні твердження щодо пошкоджень автомобіля НОМЕР_6:
-пошкодження з технічної точки зору не відповідають обставинам, які наведені у заяві потерпілого, тобто, що ці пошкодження отримані внаслідок протиправних дій третіх осіб;
-пошкодження автомобіля мають накопичувальний характер;
-частина пошкоджень автомобіля утворилась в момент знаходження останнього в русі;
-частина пошкоджень автомобіля могла утворитись як в рухомому так і нерухомому стані;
-частина пошкоджень могла утворитись від протиправних дій третіх осіб.
Експертом встановлено такі пошкодження автомобіля: переднього бамперу, передньої решітки, передніх правих дверей, заднього правого крила, кришки багажника, заднього бамперу, переднього лобового скла, відсутність лівих парктроніків та пошкодження правих парктроніків. Пошкодження переднього бамперу, передньої решітки, передніх правих дверей, заднього правого крила, кришки багажника, переднього лобового скла могли утворитись як в рухомому так і нерухомому стані. Єдиним пошкодженням, яке утворилося в момент знаходження останнього в русі є пошкодження заднього бамперу.
У мотивувальній частині висновку вказано, що пошкодження автомобіля здобуті при інших подіях, які супроводжувались іншими обставинами і як наслідок іншим характером утворення ніж зазначено потерпілим.
При цьому у мотивувальній частині висновку експерта не розкрито, які ж інші події та обставини у контексті подій описаних у заяві позивача супроводжували виникненням описаних у висновку ушкоджень. У мотивувальній частині висновку експерта не зазначено, яким чином збувалось співставлення таких даних у контексті того, що у заяві позивача, яка подана відповідачу, відсутній конкретний опис протиправних дій третіх осіб щодо належного йому автомобіля, наприклад, нанесення ударів певними предметами. Проміжні висновки експерта, як і частина заключних, носять ймовірний характер.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
При цьому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що підстави для застосування до правовідносин сторін п.п. 3.6.6, 5.5.2, 5.5.9 договору страхування та п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» відсутні.
Відповідно до рахунку-фактури №С-00075423 від 28.08.2015, виставленого ТОВ «Автосаміт ЛТД» вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження, становить 110 365,54 грн.
Зваживши на наведене та враховуючи, що страхова компанія виплатила позивачу 22 633, 57 грн., колегія суддів погоджується із розміром страхового відшкодування у розмірі 87 731,97 грн. визначеному судом першої інстанції.
Таким чином, висновки суду щодо підстав до задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду, порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України при його ухваленні, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення. Саме по собі посилання апелянта на порушення норм процесуального права (ст.ст. 212-214 ЦПК України) не може спростувати висновків оскарженого рішення, оскільки таке наведення тексту норм права не доводить неправильності або незаконності рішення суду. До того ж, рішення суду не може бути ухвалено на припущеннях ( ч.1 ст.60 ЦПК України).
Всі висновки суду першої інстанції щодо правомірності заявленого позову та можливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника відповідача не містить, до суду апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився і не навів таких обставин.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав до його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» відхилити.
Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: