ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________
"17" травня 2007 р.
Справа № 1/20-07-213
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
Від відповідача: Багмет А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2007 року
у справі № 1/20-07-213
за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Сільськогосподарського приватного підприємства «Марлен»
про стягнення 87522,28 грн.
У січні 2007 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до сільськогосподарського приватного підприємства «Марлен» (далі підприємство) про стягнення 9208 грн. основного боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за виконані сільськогосподарські роботи згідно з договором НОМЕР_1 від 02.01.2004 року та неустойки станом на 10.01.2007 року в сумі 38305 грн., 4700 грн. -основного боргу згідно з договором переводу боргу НОМЕР_2 від 01.01.2004 року та неустойки станом на 10.01.2007 року в сумі 20257 грн., а також 10000 грн. моральної шкоди та 5052 грн. 99 коп. матеріальної шкоди, а всього 87 522 грн. 28 коп.
В процесі вирішення даного спору позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і останньою заявою від 05.03.2007 року просив господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 19770 грн. 52 коп., з яких 13908 грн. основного боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за виконані сільськогосподарські роботи згідно з договором НОМЕР_1 від 02.01.2004 року, а також 6031 грн. 06 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання станом на 05.03.2007 року за 885 днів прострочення платежу
Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2007 року у справі (суддя - Гарник Л.Л.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведений факт вчинення відповідачем порушення зобов'язання в частині здійснення розрахунків за виконані роботи, оскільки всупереч умовам укладеного сторонами договору підряду позивач не пред'являв відповідачу рахунок на оплату вартості виконаних робіт.
Позивач у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду повністю скасувати у зв'язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2004 року між підприємством «Марлен»(замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір НОМЕР_1 відповідно до умов якого позивач зобов'язався за завданням відповідача виконати власною технікою сільськогосподарські роботи на полях підприємства, а останнє зобов'язалося прийняти та оплатити в строк до 15.09.2004 року виконані роботи за узгодженими цінами.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду.
Згідно зі ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Отже, між сторонами у справі на підставі договору НОМЕР_1 від 02.01.2004 року склалися цивільно -правові відносини зміст яких становлять їх взаємні права і обов'язки щодо виконання певних робіт та їх прийманням і оплатою (ст. 11, 509 ЦК України).
На виконання своїх зобов'язань за цим договором позивач протягом січня -вересня 2004 року виконав обумовлені сільськогосподарські роботи загальною сумою 23708 грн., що підтверджується актами виконання робіт від 26.07.2004 року і від 22.09.2004 року та не заперечується сторонами.
Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявні у справі акти виконання робіт свідчать про те, що при прийнятті виконаних позивачем робіт будь -яких зауважень щодо відступів від умов договору або інших недоліків у роботі від відповідача не надходило.
Відповідач в усних поясненнях в засіданні суду стверджує, що оплатив виконані позивачем роботи частково на суму 14500 грн., а сплату решти суми -9208 грн. притримав у зв'язку з невиставленням останнім рахунків на оплату робіт, як -то передбачено умовами п. п. 3.1.7, 3.2.5 договору. Але будь -яких письмових доказів на підтвердження проведення часткового розрахунку з позивачем відповідач надати суду не зміг у зв'язку з їх відсутністю.
Позивач в усних поясненнях в засіданні суду підтверджує оплату виконаних робіт частково на суму 9800 грн., стверджуючи, що заборгованість відповідача за цим договором становить 13908 грн. Але теж будь -яких письмових доказів на підтвердження часткового розрахунку надати суду не зміг у зв'язку з їх відсутністю.
Оскільки письмових доказів на підтвердження факту проведення часткової оплати виконаних робіт сторонами всупереч вимогам ст. 33 ГПК України суду не подано, то позовна вимога щодо стягнення 13908 грн. боргу, який виник у зв'язку з непроведенням відповідачем остаточного розрахунку за виконані позивачем протягом січня -вересня 2004 року сільськогосподарські роботи згідно з договором НОМЕР_1 від 02.01.2004 року підлягає задоволенню частково в сумі 9208 грн., тобто в цій сумі, яка не заперечується сторонами.
При цьому колегія суддів враховує, що раніше позивач тричі, а саме в позовній заяві, уточненнях до позовної заяви та письмових поясненнях на позов підтверджував оплату відповідачем виконаних робіт за цим договором на суму 14500 грн. ( а. с. 3, 20, 36).
Та обставина, що позивач не виставляв відповідачеві для оплати рахунки за виконані та прийняті роботи не може бути підставою для звільнення останнього від виконання договірного зобов'язання оплатити роботи, позаяк цей обов'язок замовника не залежить від такої умови.
На підставі п. 4.1 договору, яким встановлено відповідальність замовника за прострочення оплати виконаних виконавцем робіт у вигляді сплати пені, позивач вимагає стягнути з відповідача неустойку в сумі 6031 грн. 06 коп. нараховану станом на 05.03.2007 року за 885 днів прострочення платежу.
Між тим, частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідач наполягає на застосуванні позовної давності при вирішенні даного спору.
Отже, до позовної вимоги щодо стягнення неустойки за прострочення оплати виконаних згідно з договором НОМЕР_1 від 02.01.2004 року робіт 15.03.2006 року сплинув встановлений строк позовної давності і обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску цього строку позивач не навів і з матеріалів справи не вбачається, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та невірно застосував норми матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України позивачеві підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати зі сплати державного мита в сумі 91 грн. 90 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 54 грн. 50 коп. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 695 грн., а всього -841 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2007 року у справі № 1/20-07-213 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з сільськогосподарського приватного підприємства «Марлен» (67462, Одеська область, Раздельнянський район, с. Щербанка, вул. Суворова,108, р/р 260016078, в ВООФ «Аваль», МФО 328351, код ОКПО 32189720, Св. № 21917080) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, особовий рахунок НОМЕР_3 в Раздельнянськом відділенні № 3175 Ощадного банку України, р/р НОМЕР_4, код НОМЕР_5, МФО 388227) 9208 грн. боргу та 841 грн. 40 коп. судових витрат.
В решті частини позову відмовити.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.