31 січня 2017 року о 16 год. 57 хв.Справа № 808/2783/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Семененко М.О.
за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - Уколової Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
22 вересня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням зміни позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №ф-3812-3339/6-16 від 23.06.2016 про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для надання земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 01 червня 2016 року (вх.№Ф-3812/0/5-16) про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.06.2016 позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту. За результатами розгляду вказаного клопотання відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою без наявності підстав, передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Вважає таку відмову протиправною, просить зобов'язати відповідача повторно розглянути подане клопотання.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що відмова позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зумовлена виконанням розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 10.07.2015 №244 «Про забезпечення реалізації першочергового права на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва у часників бойових дій, які загинули під час проведення антитерористичної операції», оскільки земельна ділянка щодо відведення якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, знаходиться на території району, по якому відбувається формування (оновлення) земельних масивів, можливих для передачі учасникам антитерористичної операції, у зв'язку з чим позивачу запропоновано звернутися до Держгеокадастру після завершення вказаних робіт. Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем до поданого клопотання не надано доказів на підтвердження наявності невикористаного права безоплатної приватизації за певним цільовим призначенням.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію, викладену в письмових запереченнях та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що 01 червня 2016 року позивачем до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, орієнтовною площею 1,8 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту (а.с.23).
До клопотання позивачем додано Схему розміщення земельної ділянки (а.с.8).
Листом від 23.06.2016 №Ф-3812-3339/6-16 відповідач відмовив ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (звор. бік а.с.7).
В своєму листі відповідач послався на те, що в наданих на розгляд документах відсутня інформація щодо невикористаного права безоплатної приватизації за певним цільовим призначенням. Також відповідач вказав, що на виконання розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 10.07.2015 №244 «Про забезпечення реалізації першочергового права на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва у часників бойових дій, які загинули під час проведення антитерористичної операції» ведеться робота з формування (оновлення) реєстру земельних масивів, можливих для передачі під зазначені потреби. З огляду на те, що запитувана земельна ділянка знаходиться на території району, по якому відбувається формування (оновлення) реєстру земельних масивів для зазначених потреб, запропоновано звернутись з зазначеним питанням після завершення вказаних робіт.
Не погодившись з відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З оскаржуваного рішення судом встановлено, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стало те, що:
- в наданих на розгляд документах відсутня інформація щодо невикористаного позивачем права безоплатної приватизації за певним цільовим призначенням;
- 10 липня 2015 року головою Запорізької ОДА винесено розпорядження №244, яким з метою забезпечення підвищення соціальних стандартів для військовослужбовців, які беруть участь в антитерористичній операції та реалізації їх права, а також членів сімей учасників АТО, які загинули під час вказаних подій, на одержання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, запропоновано визначити земельні масиви, можливі для передачі під зазначені цілі (з їх наступним резервуванням) та скласти відповідний реєстр таких масивів з постійним його оновленням. З огляду на те, що запитувана земельна ділянка знаходиться на території району по якому відбувається формування (оновлення) реєстру земельних масивів, можливих для передачі учасникам АТО, членам сімей учасників АТО, які загинули під час вказаних подій, позивачу запропоновано звернутися з зазначеним питання після завершення вказаних робіт.
Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з вищевказаних підстав, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Частиною 2 статті 1 ЗК України визначено, що право власності на землю гарантується.
Згідно з п.«в» ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. «а» ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення обраної земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду якого визначені статтею 118 ЗК України органи приймають одне з рішень: або про надання дозволу, або про відмову наданні дозволу. При цьому рішення про відмову в надання дозволу має бути мотивоване з посиланням на норми права, з огляду на обсяг дослідження правомірності прийнятого рішення, визначений відповідно до статті 2 КАС України.
Між тим, відмовляючи у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач вказав на обставини, які не передбачені нормами ч.7 ст. 118 ЗК України.
Опитаний в судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, який нормативно-правовий акт зобов'язує при поданні клопотання про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додавати інформацію щодо невикористаного права безоплатної приватизації за певним цільовим призначенням, з урахуванням того, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Отже, відмова у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що в наданих на розгляд документах відсутня інформація щодо невикористаного ОСОБА_3 права безоплатної приватизації за певним цільовим призначенням, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та є протиправною.
Стосовно посилань представника відповідача на виконання розпорядження голови Запорізької ОДА від 10.07.2015 №244, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 10 липня 2015 року головою Запорізької ОДА прийнято розпорядження №244 «Про забезпечення реалізації першочергового права на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва учасників бойових дій, які брали участь в антитерористичній операції, а також членів сімей учасників бойових дій, які загинули під час проведення антитерористичної операції», пунктом 4 якого рекомендовано територіальним органам Держгеокадастру/Держземагентства у Запорізькій області визнати земельні масиви сільськогосподарського призначення державної власності, які можливі для передачі під зазначені цілі (з їх наступним резервуванням), та скласти відповідний реєстр таких масивів із постійним його оновленням.
Під час розгляду справи судом встановлено, що в оскаржуваній відмові відповідач зазначив про те, що запитувана земельна ділянка знаходиться на території району, по якому відбувається формування (оновлення) реєстру земельних масивів, можливих для передачі учасникам АТО, членам сімей учасників АТО, які загинули під час вказаних подій.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи судом запитувалась у представника відповідача інформація щодо стану формування реєстру земельних масивів визначених розпорядженням № 244, чи включена обрана позивачем земельна ділянка до такого реєстру, запропоновано надати перелік осіб, які претендують на отримання у власність в межах норм безоплатної приватизації вказаної земельної ділянки та мають першочергове право.
Разом з тим, відповідачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження резервування обраної позивачем земельної ділянки для цілей, визначених розпорядженням голови Запорізької ОДА №244, як і взагалі не надано доказів того, що будь-яка особа, яка має переважне право на отримання земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації, зверталась з відповідним клопотанням щодо обраної позивачем земельної ділянки. На запитання суду представник відповідача повідомив про відсутність таких доказів.
Крім того, суд зазначає, що системний аналіз статей 116, 118 ЗК України дає підстави вважати, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тягне за собою обов'язкового прийняття позитивного рішення про надання такої земельної ділянки у власність, що фактично вказує про відсутність підстав для відмови у даному випадку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв безпідставно та необґрунтовано, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення у формі відповіді Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №Ф-3812-3339/6-16 від 23.06.2016 про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, орієнтовною площею 1,8 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 01 червня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, орієнтовною площею 1,8 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні 40 коп.) присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.О. Семененко