25 січня 2017 року м.Житомир справа № 806/2872/16
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Токаревої М.С.,
секретар судового засідання Мельниченко О.В.,
за участю: позивача та представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він 11.08.2016 направив до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району. Проте, станом на час звернення до суду відповідачем його заяву не було розглянуто. З врахуванням заяви про зміну частини позовних вимог позивач просив: визнати просив визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо результатів розгляду його заяви від 11.08.2016 та фактичної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області в місячний строк надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району, відповідно до заяви від 11.08.2016.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зміну частини позовних вимог, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2016 ОСОБА_1 направив до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району, яка була отримана відповідачем 12.08.2016.
Листом від 14.12.2016 №І-216/0-4728/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало позивачу повторно надати графічні матеріали, що дозволяють встановити місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки надані ним до звернення графічні матеріали не дають змоги встановити місце розташування земельної ділянки, яку він бажає отримати.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Враховуючи системний аналіз вищезазначених норм, які регулюють спірні правовідносини, дають суду підстави для висновку, що за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач приймає одне з таких рішень: або проект наказу про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або інформує про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, про що ним вказано у письмових запереченнях, що на подану позивачем заяву до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована на території Туровецької сільської ради Житомирського району, відповідачем лише направлено лист від 14.12.2016 №І-216/0-4728/6-16, яким запропоновано позивачу повторно подати графічні матеріали, а не прийнято відповідне рішення.
З огляду на наведені обставини встановлені у ході судового розгляду справи та відповідач у строки встановлені законодавством заяву позивача фактично не розглянув, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду зазначеної заяви позивача та не прийнятті відповідного рішення відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, а тому позов у цій частині є обгрунтованим та його слід задовольнити.
Що стосується позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в місячний строк надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району, відповідно до заяви від 11.08.2016 то суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача в місячний строк надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району, відповідно до заяви від 11.08.2016 є формою втручання в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення ЄСПЛ від 14.06.2007 у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України", та на рішення Верховного Суду України від 16.05.2015 у справі №21-1465а15, оскільки вони можуть бути застосовані лише у разі відмови відповідача видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки.
Зважаючи, що фактично на даний час заяву позивача від 11.08.2016 ще не розглянуто відповідачем по суті та не прийнято будь якого рішення визначеного вимогами ст. 118 Земельного кодексу України суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача в місячний строк надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району є передчасною та належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути в місячний строк заяву ОСОБА_1 від 11 серпня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведені обставини суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути в місячний строк заяву ОСОБА_1 від 11 серпня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.С. Токарева
Повний текст постанови виготовлено: 01 лютого 2017 р.