465/4498/14-ц
2/465/43/17
Іменем України
30.01.2017 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Кузь В.Я.
при секретарі - Янковській С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» про визнання припиненим Договору поруки № 601/4364/11 від 22 червня 2011 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» про визнання припиненим Договору поруки № 601/4364/11 від 22 червня 2011 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 22.06.2011 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 601/4364/11, відповідно до умов якого , остання отримала кредитні кошти в розмірі 225000 грн. на придбання нерухомості.
В забезпечення виконання даного зобов»язання, 22.06.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ним, позивачем, було укладено договір поруки № 601/4364/11, відповідно до умов якого, він зобов»язався перед банком за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов»язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов»язань.
В липні 2014 року йому стало відомо про те, що ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконує починаючи з січня 2013 року. Разом з тим, жодних вимог та повідомлень із банку на його адресу не надходило, що є порушенням вимог п.3.4. договору поруки.
Відтак, із покликанням на ст.. 559 ЦПК України, вважає, що ПАТ «ОТП Банк» мав право пред»явлення вимоги до нього з 22.01.2013 року, тобто з моменту прострочення кредитором ОСОБА_3 чергового внеску за кредитним договором, проте вимог не пред"явив, а відтак договір поруки слід визнати припиненим.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав , покликаючись на свої письмові заперечення, відповідно до яких, вважає вимоги позивача необгрунтованими, так як банком виконано всі вимоги договору поруки, у тому числі направлено на його адресу 12.07.2013 року досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором,яку долучив до матеріалів справи. Разом з тим, така позивачем отриманою не була з підстав зміни адреси поручителя, про що самим позивачем повідомлено банк не було, в порушення умов п. 3.4. договору поруки. Крім того, додатково пояснив, що право дострокової вимоги про повернення кредиту виникло у банку відповідно до вимог ст..ст. 1050 ЦК України та п.1.9.1 Кредитного договору, відтак 05.05.2013 року на адресу ОСОБА_3 було направлено вимогу про погашення заборгованості. Із покликанням на п.24 постанови №5 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року, відповідно до якої , у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов»язань за договором строк пред»явлення кредитора до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту застосування права на повернення кредиту достроково, тобто з 05.05.2013 року. Відтак, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В чергове судове засідання представник відповідача не прибув, подав заяву про слухання справи за його відсутності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, хоч належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи. Заяви про слухання справи у її відсутності суду не надала. Суд відповідно до вимог ст.. 169 ЦПК України, ухвалює рішення за її відсутності, проти чого не заперечив позивач.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши заперечення відповідача та матеріали справи , суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що 22.06.2011 року АТ «»ОТП Банк» в особі керуючого відділенням «Театральне» АТ ОТП Банк у м. Львові та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 601/4364/11, відповідно до якого, банк надав ОСОБА_3 грошові кошти на придбання нерухомості в сумі 225000 грн., а позивальник зобов»язалась сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 22% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки визначені кредитним договором. Кінцевий термін повернення кредитних коштів визначений п. 1.2. Кредитного договору до 22.06.2026 року.
22.06.2011 року між АТ «»ОТП Банк» в особі керуючого відділенням «Театральне» АТ "ОТП Банк" у м. Львові та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, в якості забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором від 22.06.2011 року № 601/4364/11, укладеним між нею та АТ «ОТП Банк»
Відповідно до п.1.1. договору поруки, позивач зобов»язався перед банком за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов»язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов»язань.
Порука є одним із способів забезпечення зобов'язань при укладенні кредитних договорів та має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов'язання та про договори.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.
Відповідно до п. 4.1 вказаного договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед Банком або повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань, не може розглядатися як установлений строк дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України.
Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника, не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч. 4 ст.559 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно, з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-68цс11, умови договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. За таких обставин, порука на підставі ч. 4 статі 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-69цс11, у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. При цьому звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору. Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки. Право поручителів не підлягає захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2ст. 16 ЦК України,оскільки це суперечить положенням ч. 1ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.
Судом встановлено, що письмові вимоги до позичальника та поручителя про дострокове погашення кредиту не надходили. Хоч відповідачем і надано копії зареєстрованих досудових вимог № АОО-АОО-5/601 від 12.07.2013 року та № АОО-12-4-5/212 від 05.04.2013 року, разом з тим не надано підтверджень отримання останніх адресатом, чи неотримання із незалежних від відправника причин.
У 2014 році відповідач звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором (цивільна справа № 465/4498/14-ц).
Із ухвали про відкриття провадження у вказаній справі, позивач довідався про невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору починаючи з січня 2013 року.
З довідки-розрахунку, наданого банком, вбачається, що прострочена заборгованість за кредитним договором виникла починаючи з 22.01. 2013 року, внаслідок чого, на підставі п.1.9.1 кредитного договору в АТ «ОТП Банк» виникло право пред»явлення вимоги про дострокове повернення коштів з 05.05.2013 року (30 днів від дати формування досудової вимоги про погашення заборгованості).
Оскільки , строк дії поруки договором не визначено, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України , вимоги до поручителя могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання строку виконання зобов»язання, забезпеченого порукою. У даному випадку шестимісячний строк сплинув 05 листопада 2013 року.
Із матеріалів цивільної справи № 465/4498/14-ц вбачається, що банк звернувся із позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту до боржника та поручителя 23.07.2014 року.
Таким чином, позов до поручителя подано банком після закінчення строку дії поруки, що є підставою для визнання поруки припиненою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 8, 10, 60, 157, 169, 208-210, 212- 215 ЦПК України,
Позов задовільнити.
Визнати припиненим Договір поруки № 601/4364/11 від 22 червня 2011 року, що укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів після його проголошення через суд, що ухвалив рішення.
Суддя В. Кузь