03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи 756/4324/14-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/1242/2017Головуючий у суді першої інстанції - Шумейко О.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
25 січня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючий суддя Оніщук М.І.,
судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2014 року ПАТ «Універсал Банк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом ОСОБА_4, ОСОБА_4 (далі - відповідачі), в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 046-2008-070 від 25.01.2008 у розмірі 201 527,90 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (799,3 грн. за 100 доларів США) станом на 20.01.2014 становить 1 610 812 грн. 50 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що між банком та ОСОБА_3 28.01.2008 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 200 000 доларів США строком до 10.01.2038 зі сплатою 12,45% річних на придбання майна - нежитлової будівлі. Відповідач не виконував свої зобов'язання щодо своєчасної сплати кредитної заборгованості та відсотків, внаслідок чого виникла вказана заборгованість, яка складається з:
- заборгованості по кредиту - 190 592,24 дол. США, еквівалент 1 523 403,78 грн.;
- заборгованості по відсоткам - 10 847,25 дол. США, еквівалент 86 702,07 грн.;
- заборгованість по підвищеним відсоткам - 88,41 дол. США, еквівалент 706,66 грн.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 між банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 25.12.2008 № 046-2008-070-Р.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору позивач просив достроково стягнути з відповідачів, як солідарних боржників заборгованість у вищезазначеному розмірі (Т.1, а.с. 2-4).
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11.11.2014 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 046-2008-070 від 25.01.2008, що виникла за період з 25.01.2008 по 20.01.2014 а саме: заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 190 592 долари 24 центи США, що в еквіваленті на дату ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ становить 2 820 765 грн. 15 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами у сумі 10 935 доларів 66 центів США, що в еквіваленті на дату ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ становить 161 847 грн. 77 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» судовий збір у сумі 3 654 грн. в рівних частках (Т.1, а.с. 218-222).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31.07.2015 заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення, залишено без задоволення (Т.2, а.с. 70-72).
В апеляційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зазначають, що судом не було належним чином повідомлено їх про час та місце розгляду справи, а тому у суду були відсутні підстави для проведення заочного розгляду справи; судом належним чином не досліджені обставини справи та відповідні докази; суд не дослідив чи мав право позивач на вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту; суд не дав належну оцінку укладеному договору поруки, зокрема чи надавав поручитель свою згоду відповідати по зміненим зобов'язанням банка і позичальника, а також судом не перевірено розмір заборгованості за кредитним договором.
Ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 20.09.2016 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду (Т.3, а.с. 55, 56).
Сторони в судові засідання не з'являлись, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином (Т.3, а.с. 77, 77а, 88, 91, 92, 103, 105, 106, 132-138). За клопотанням відповідачів у зв'язку з різними причинами розгляд справи неодноразово відкладався (Т.3, а.с. 95, 107, 108, 147).
В судове засідання 25.01.2016 сторони повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Позивач про причини неявки представника суд вкотре не повідомив. Відповідач ОСОБА_4 знову подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою. Колегія суддів, з огляду на повторні неявки сторін в судові засідання, визнала за можливе розглянути справу за відсутності сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. При цьому, слід зазначити, що сторони, за неможливості особистої явки в судове засідання, не були позбавлені можливості направити для участі у розгляді справи своїх повноважених представників, однак таким правом не скористались.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Разом з цим, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ч. 3 ст. 303 ЦПК України).
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором та договором поруки, щодо вчасного повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, яка, в силу вимог закону та умов укладених договорів, підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку. Вирішуючи питання щодо розмірі заборгованості, суд визначив розмір заборгованості в гривневому еквіваленті на дату ухвалення рішення.
Висновок суду про наявність правових підстав для задоволення позову є законним і обґрунтованим. Проте, колегія суддів не може погодитись з визначеним судом розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 28.01.2008 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 200 000 доларів США строком до 10.01.2038 зі сплатою 12,45% річних на придбання майна - нежитлової будівлі.
Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 37,35 відсотків річних (підвищена процента ставка).
Згідно п. 2.4. кредитного договору погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 між банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 25.12.2008 № 046-2008-070-Р, відповідно до якого остання зобов'язалася відповідати перед банком за невиконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору № 046-2008-070 від 25.01.2008 у повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (Т.1, а.с. 90-93)
У пункті 1.2 договору поруки вказані основні умови кредитного договору, сума кредиту, розмір процентної ставки, розмір підвищеної процентної ставки, строк кредиту.
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
Уклавши вказаний договір поруки, поручитель підтвердив, що повністю розуміє всі умови цього договору та основного договору, свої права та обов'язки за цими договорами і погоджується з ними (п. 5.1. Договору поруки)
10.04.2009 між ВАТ «Універсал Банк» та позичальником ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до кредитного договору.
Умовами цієї додаткової угоди внесені зміни до кредитного договору в частині розміру процентної ставки. Зокрема, сторони дійшли згоди, що у період з 10.04.2009 по 28.04.2009 включно базова процентна ставка становить 5,85% річних, а за користування коштами понад встановлений строк підвищена процентна ставка визначена у розмірі 40,35% річних. У період з 29.04.2009 по 10.04.2010 включно базова процентна ставка складає 13,45% річних, за користування коштами понад встановлений строк (підвищена процентна ставка) - 40,35% річних (Т.1, а.с. 20-21).
29.04.2009 між ПАТ «Універсал Банк» та позичальником ОСОБА_4 знову укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою текст вказаного кредитного договору викладено у новій редакції.
За умовами вказаної додаткової угоди кредитор надав позичальнику кредит у сумі 200 000 доларів США, строком до 10.01.2038. Сторони визначили, що базова процентна ставка склала 5,85% річних, базова підвищена процента ставка - 13,85% річних.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у такому розмірі: за період з 29.04.2009 по 09.04.2010 - 5,85% річних за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту, а у разі користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка у розмірі базової підвищеної процентної ставки; починаючи з 10.04.2010 по 09.04.2015 позичальник зобов'язався сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у розмірі базової процентної ставки, збільшеної на 9,12% річних, за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту, а у разі користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка у розмірі базової підвищеної процентної ставки, збільшеної на 9,12% річних.
Згідно з п. 1.1.3 кредитного договору починаючи з 10.04.2015, позичальник зобов'язався сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у розмірі базової процентної ставки, збільшеної на 7,6% річних, за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту, а у разі користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка у розмірі базової підвищеної процентної ставки, збільшеної на 7,6% річних. (Т.1, а.с. 26-39).
Також, 29.04.2009 між банком та поручителем ОСОБА_4 укладена додаткова угода до договору поруки, умовами якої враховані усі зміни внесені до кредитного договору (Т.1, а.с. 64-67). Тобто поручитель в належній формі надав свою згоду на зміну обсягу відповідальності.
02.02.2011 між ПАТ «Універсал Банк» та позичальником ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою текст вказаного кредитного договору викладено у новій редакції. За умовами додаткової угоди кредитор надав позичальнику кредит у сумі 200 000 доларів США, строком до 10.01.2038. Сторони визначили, що базова процентна ставка склала 6,43% річних, базова підвищена процента ставка - 14,43% річних.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у такому розмірі: за період з 02.02.2011 по 09.01.2012 - 6,43 % річних за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту, а у разі користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка у розмірі базової підвищеної процентної ставки.
Згідно з п. 1.1.3 кредитного договору починаючи з 10.01.2012 позичальник зобов'язався сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у розмірі базової процентної ставки, збільшеної на 7,29 % річних, за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту, а у разі користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка у розмірі базової підвищеної процентної ставки, збільшеної на 7,29 % річних (Т.1, а.с. 40-60).
Цього ж дня, 02.02.2011 між ПАТ «Універсал Банк» та поручителем ОСОБА_4 укладено договір поруки (без грошового покриття), за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_4 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 25.01.2008 № 046-2008-070 та додаткової угоди до нього від 02.02.2011, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Тобто поручитель знову в належній формі надав свою згоду відповідати за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором і засвідчив, що йому добре відомі усі умови кредитного договору з урахуванням змін та він погоджується з ними (Т.1, а.с. 68-74).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач не виконував свої зобов'язання щодо своєчасної сплати кредитної заборгованості та відсотків, внаслідок чого виникла вказана заборгованість, яка станом на 20.01.2014, становить 201 527,90 доларів США і складається з:
- заборгованості по кредиту - 190 592,24 дол. США, еквівалент 1 523 403,78 грн.;
- заборгованості по відсоткам - 10 847,25 дол. США, еквівалент 86 702,07 грн.;
- заборгованість по підвищеним відсоткам - 88,41 дол. США, еквівалент 706,66 грн.
З наведеного вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором. Водночас, відповідач, в односторонньому порядку, відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання за договором кредиту щодо вчасного повернення кредиту та сплати процентів, а отже в суді першої інстанції знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань та, відповідно, суд цілком правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості по кредиту та відсоткам.
Що стосується, відповідальності поручителя, слід зазначити наступне.
Поручитель в апеляційній скарзі заперечуючи проти вимог банку вказує на те, що договір поруки від 02.02.2011 не був укладений у зв'язку з сфальшуванням, на його думку, підпису працівника банку. При цьому, поручитель не заперечує підписання ним вказаного договору. Також поручитель вказує, що банком не направлялись вимоги про погашення заборгованості, проте такі твердження спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що 19.12.2013 позивач направив на адреси позичальника та поручителя вимоги про дострокову сплату простроченої заборгованості за кредитним договором (Т.1, а.с. 84-97), однак такі вимоги банку виконані не були і останній 27.03.2014 звернувся до суду з даним позовом (Т.1, а.с. 100).
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У відповідності з вимогами ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
В силу вимог ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Поручитель не наводить жодних підстав для визнання поруки припиненою і таких не було встановлено ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи. При цьому, слід наголосити, що поручитель в належній формі надав згоду на зміну зобов'язання, а банк звернувся з вимогами до боржника і поручителя з дотриманням порядку і строку, визначених законом.
Крім цього, необхідно зауважити, що поручитель вказуючи на сфальшування підпису працівника банку на договорі поруки направив суду апеляційної інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (Т.3, а.с. 110-113), не зявившись при цьому в судове засідання.
Вказане клопотання залишено без задоволення судом апеляційної інстанції з огляду на його безпідставність, оскільки в матеріалах справи наявна фотокопію договору позики від 02.02.2011 де на кожній сторінці містяться підписи кредитора (від імені банку на підставі довіреності діяла Миколаєць Н.М.) та поручителя ОСОБА_4 При цьому, як вже вказувалось, поручитель не заперечує підписання ним вказаного договору і, більш того, жодних вимог щодо визнання договору поруки не укладеним, недійсним тощо, не заявив, обмежившись лише запереченнями, які ґрунтуються виключно на припущеннях.
Таким чином, висновок суду про наявність правових підстав для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителя повністю ґрунтується на фактичних обставинах справи, наявних в ній доказах та вимогах закону.
Водночас, колегія суддів не може погодитись з визначеним судом розміром заборгованості.
Так, банком заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 201 527,90 доларів США і визначено суму стягнення в національній валюті у розмірі 1 610 812 грн. 50 коп.
У відповідності з вимогами частин 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Ухвалюючи у справі рішення суд першої інстанції визначив суму стягнення в національній валюті на день ухвалення рішення, зокрема за основною сумою кредиту - 2 820 765 грн. 15 коп. та за відсотками - 161 847 грн. 77 коп., що перевищує суми заявлені банком в позові (сума заборгованості за кредитом 1 523 403,78 грн. та відсотки 86 702,07 грн. і 706,66 грн.), тобто вийшов за межі заявлених позивачем вимог.
При цьому, слід наголосити, що позивачем до ухвалення рішення, в установленому законом порядку, не було збільшено (змінено, уточнено) позовні вимоги.
За викладених підстав та враховуючи положення ст. 11 ЦПК України, у суду першої інстанції були відсутні належні процесуальні підстави для самостійного збільшення розміру сум заявлених позивачем до стягнення.
У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду шляхом зменшення стягнутих з відповідача на користь позивача сум заборгованості до розміру заявленого позивачем при зверненні до суду.
В іншій частині рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування правильного по суті і справедливого рішення з одних лише формальних міркувань, відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307-309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - змінити.
Зменшити стягнуту солідарно з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитом з 2 820 765 (двох мільйонів восьмиста двадцяти тисяч сімсот шістдесяти п'яти) грн. 15 коп. до 1 523 403 (одного мільйону п'ятсот двадцяти трьох тисяч чотириста трьох) грн. 78 коп. та заборгованість по відсоткам з 161 847 (ста шістдесяти однієї тисячі вісімсот сорока семи) грн. 77 коп. до 87 408 (восьмидесяти семи тисяч чотириста восьми) грн. 73 коп.
В іншій частині заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий М.І. Оніщук
Судді Л.Д. Українець
В.А.Шебуєва