справа №22-ц/796/816/2017 головуючий у 1-й інстанції: Петренко Н.О.
24січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.
при секретарі: Горак Ю.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С.", третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, про усунення перешкод у реалізації права власності, знесення самочинно побудованого нерухомого майна, приведення приміщення у первісний стан, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року,
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їм на праві власності належить нежитлове приміщення № 1, площею 322,90 кв. м. на першому поверсі нежитлової будівлі АДРЕСА_1. Право власності на приміщення, які знаходяться на другому та третьому поверхах належить відповідачу. Станом на 20 вересня 2015 року ТОВ "О.М.С." здійснює прибудову триповерхової будівлі за вказаною адресою. Зазначають, що відповідач здійснює вказане будівництво самочинно, без належних дозвільних документів та в порушення вимог закону і прав інших власників нерухомого майна. Вказаним будівництвом порушено можливість користування належним їм на праві власності нерухомим майном, завдано шкоди у вигляді руйнування сходів, закладення вікон, знесення рекламних носіїв, які були закріплені на зовнішній стороні стіни, належного їм приміщення, обмежено доступ та під'їзд до входу. Посилаючись на викладене позивачі просили
усунути перешкоди у користуванні належним їм приміщенням № 1 розташованим за адресою: ОСОБА_1; заборонити ТОВ "О.М.С." будівництво триповерхової будівлі за адресою: ОСОБА_1; зобов'язати відповідача знести самочинно збудовану триповерхову будівлю та привести у первісний стан стіну та сходи належного позивача приміщення № 1 за адресою: ОСОБА_1.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржники зазначають, що судом першої інстанції не враховано, що ТОВ "О.М.С." здійснено нове будівництво замість реконструкції, що є порушенням вимог діючого законодавства, оскільки дозвільних документів на будівництво трьохповерхової будівлі відповідач не отримував. Директором ТОВ "О.М.С." внесені недостовірні відомості до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої у Державній архітектурно-будівельній інспекції 3 листопада 2015 року, та декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої у Державній архітектурно-будівельній інспекції 15 жовтня 2015 року, що є підставою для їх скасування, у відповідності до вимог діючого законодавства. З огляду на викладене, ТОВ "О.М.С." здійснює вказане будівництво самочинно, без належних дозвільних документів із порушенням права власності інших власників нерухомого майна, а тому суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ТОВ "О.М.С." - Лозинська С.П. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Представник Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві - Павлишин М.М. просив вирішити питання у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено, що нежиле приміщення № 1 площею 322,90 кв. м. за адресою: ОСОБА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. 11 квітня 2012 року на підставі договору дарування 35/100 частини нежитлового приміщення , що становить 111,7 кв. м. право власності на вказану частину приміщень перейшло до ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності (т. І, а. с. 9).
Відповідно до розпорядження № 1922 від 29 жовтня 2004 року про надання дозволу ТОВ "О.М.С." на експлуатацію приміщень в нежитловому будинку по АДРЕСА_1 вирішено вважати ТОВ "О.М.С." балансоутримувачем та експлуатуючою організацією приміщень, загальною площею 6968,3 кв.м. в нежитловому будинку (раніше будинок піонерів та школярів) по вказаною адресою (т. І, а. с. 156).
17 січня 2012 року між Київською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "О.М.С." (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 26 липня 2007 року за № 101/1935 та від 23 червня 2011 року за № 302/5689 (п.5), за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку 0,6904 га по АДРЕСА_1, цільове призначення - для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території, кадастровий номер НОМЕР_1. Договір укладено на 5 (п'ять) років (т. І, а. с. 148-152).
Згідно акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25 липня 2011 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, яка передається у короткострокову оренду на 5 років для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території, площею 0,6904 га (кадастровий номер НОМЕР_1) має 83 точки повороту межі, з яких 8 закріплено межовими знаками (3 - металевими штирями довжиною 0,4м, 5- дюбелями), 1 точка помічена червоною фарбою на місцевості, решта співпадають з твердими контурами на місцевості. (т. І, а. с. 154).
На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 18 квітня 2012 року Київська міська рада (Орендодавець) передала, а ТОВ "О.М.С." (Орендар) прийняло у своє володіння і користування земельну ділянку площею 0,6904 га за вищевказаною адресою, цільове призначення - для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території, кадастровий номер НОМЕР_1. (т. І, а. с. 155).
15 жовтня 2015 року ТОВ "О.М.С." зареєстровано у Державній архітектурно-будівельній інспекції декларацію про початок виконання будівельних робіт (крім об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури) вх. № 10/26-1510/47/ДЦ, а згодом, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (крім об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури) від 3 листопада 2015 року № 10/26-0311/65/ДЦ. Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під торгівельний центр, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, замовник ТОВ "О.М.С." м. Київ, пр. Перемоги, 18 (т. І, а. с. 167, 200).
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а і об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після:1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Таким чином, під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкта і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.
Пунктом 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" судам роз'яснено, що відповідно до вимог ст. 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 ЦК України).
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо за своїм внутрішнім переконанням. Результати оцінки доказів відображаються в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Встановивши, наявність укладеного 17 січня 2012 року між Київською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "О.М.С." (Орендар) договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території, декларацій про початок виконання будівельних робіт (крім об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури) від 15.10.2015р. вх. № 10/26-1510/47/ДЦ та про готовність об'єкта до експлуатації (крім об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури) від 03.11.2015р. № 10/26-0311/65/ДЦ щодо реконструкцій приміщень нежитлової будівлі під торгівельний центр за вказаною адресою, а також відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав позивачів в результаті проведення зазначеної реконструкці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.
Посилання в апеляційній скарзі на незаконність декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої у Державній архітектурно-будівельній інспекції 3 листопада 2015 року, та декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої у Державній архітектурно-будівельній інспекції 15 жовтня 2015 року, не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки законність зазначених документів не є предметом розгляду у даній справі. Крім того, згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні адміністративного позову до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування вищезгаданих декларацій.
Також, всупереч вимогам ст. 10, 60 ЦПК України, скаржниками не спростовано висновків суду щодо відсутності належних доказів на підтвердження суттєвого порушення можливості користуватися належним їм нерухомим майном та завдання шкоди у вигляді руйнування сходів, закладенні вікон, знесення рекламних носіїв.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: І.М. Білич
Н.В.Поліщук