провадження №22-ц/796/1565/2017 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилова О.В.
справа №2604/1120/2012-ц Доповідач: Поліщук Н.В.
26 січня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого-судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М., Шахової О.В.
за участю секретаря Горбачової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», поданою представником за довіреністю Даніліною Наталією Сергіївною, на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2016 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, про заміну стягувача, -
В серпні 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до суду із заявою, у якій просить замінити стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Заяву обґрунтовує тим, що 22 червня 2012 року Дніпровським районним судом м.Києва у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 (позичальник), ОСОБА_3 (поручитель) про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу майна №11082003000 від 22 листопада 2006 року ухвалено заочне рішення про задоволення вимог кредитора.
20 квітня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу №17, відповідно до якого останньому було відступлено право вимоги за зобов»язаннями, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту та заставу майна №11082003000 від 22 листопада 2006 року
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2016 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення заяви.
В апеляційній скарзі посилається на помилковість висновків суду першої інстанції.
В судове засідання учасники цивільного процесу не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 22 червня 2012 року у справі №2604/1120/12 (провадження №2/2604/1049/2012) за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 (позичальник), ОСОБА_3 (поручитель) про солідарне стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу майна №11082003000 від 22 листопада 2006 року вимоги банку задоволено.
31 січня 2014 року представником позивача отримано чотири виконавчі листи ( два щодо стягнення суми боргу та два про стягнення судового збору з кожного із боржників).
07 лютого 2014 року постановою державного виконавця ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження №41904812 за виконавчим листом про стягнення суми боргу з ОСОБА_2 (а.с.145).
10 лютого 2014 року постановою державного виконавця ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження №41901794 за виконавчим листом про стягнення суми боргу з ОСОБА_3 (а.с. 144).
20 квітня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу №17, відповідно до якого останньому були відступлені праві вимоги за зобов»язаннями, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту та заставу майна №11082003000 від 22 листопада 2006 року.
Постановою державного виконавця ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м.Києві від 05 грудня 2014 року виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_3 повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв»язку із відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Постановою державного виконавця ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м.Києві від 28 вересня 2015 року виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв»язку із відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відсутнє відкрите виконавче провадження, у якому могло б бути замінено стягувача. Суд також додатково вказав, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звертаючись до суду просило замінити стягувача у справі, проте провадження у справі закінчено ухваленням рішення.
Проте повністю погодитися з такими висновками колегія суддів не може.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов»язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов»язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов»язання клієнта перед фактором. Зобов»язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов»язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Факторингові правовідносини є різновидом відносин з цесії (відступлення права вимоги). Згідно із ст.ст. 512, 513, 514 ЦК України, із особливостями, що встановлені положеннями цього Кодексу, які регулюють факторингові відносини, фактор набуває права вимоги до боржника за зобов»язаннями, які боржник має перед первісним кредитором.
Підставами виникнення цивільних прав і обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов»язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно із статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов»язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов»язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до ч.1 ст.378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Аналогічні положення містить Закон України «Про виконавче провадження».
Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Розглядаючи заяву, суд першої інстанції не урахував, що заміна стягувача у судовому порядку є посвідченням прав нового кредитора у справі, у якій ухвалено рішення на користь первісного кредитора, таке допускається, зокрема і на етапі виконання рішення суду (пред»явлення виконавчих листів до виконання), оскільки у випадку ліквідації первісного кредитора або його смерті особа, яка законно набула право вимоги, фактично буде позбавлена можливості у захисті своїх майнових прав за вже вирішеним судом спором.
Верховний Суд України 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс13 висловив наступну правову позицію, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх судів України:
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст.378 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
В контексті цієї правової позиції роз»яснено також, що «до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав».
Відтак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що відсутність виконавчого провадження є перешкодою для заміни стягувача.
Вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції неправильно витлумачив вищезазначені положення Закону та дійшов помилкового висновку про те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватись лише у відкритому виконавчому провадженні, та залишив поза увагою те, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв»язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов»язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Окрім того, висновок суду про те, що заявник фактично просить замінити стягувача у справі, колегія суддів уважає помилковим, оскільки формулювання вимоги заявника у прохальній частині заяви не дають підстав для висновку про неналежний спосіб звернення до суду задля вирішення питання про заміну стягувача.
За таких обставин постановлену у справі ухвалу не можна вважати законною та обґрунтованою, вона підлягає скасуванню відповідно до ст..312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 208,303, 305, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», подану представником за довіреністю Даніліною Наталією Сергіївною, задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич
О.В.Шахова