справа № 22-ц/796/851/2017 головуючий у 1-й інстанції: Ладиченко С.В.
24 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.
при секретарі: Горак Ю.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року,
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживають разом з нею та знаходиться на її утриманні. Оскільки на цей час вона не має можливості сама утримувати дитину, а відповідач у добровільному порядку допомоги не надає, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 35 відсотків з усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 у розмірі 35 відсотків з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом та до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів та стягнути на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі 25 відсотків з усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Скаржник зазначає, що при визначенні розміру аліментів судом не враховано, що він є інвалідом третьої групи з дитинства, а тому потребує постійного лікування. Визначення аліментів в розмірі 35 відсотків з усіх видів його заробітку призведе до неможливості його забезпечення необхідними ліками, а тому просив зменшити розмір аліментів, що підлягає стягненню.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4. в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 21 лютого 2009 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом із матір'ю та знаходиться на її утриманні, добровільно досягти згоди щодо сплати аліментів сторони не можуть.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 працює на двох роботах, а саме у театрі міміки і жеста "Радуга", на посаді актора, та у ДП "Дирекція з експлуатації та обслуговування" на посаді двірника.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 35 відсотків з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом та до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ухиляється від обов'язку утримувати дитину, тому на користь позивачки підлягає стягненню аліменти на утримання дитини, розмір яких визначено відповідно до ст. 183 СК України.
Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Визначаючи розмір аліментів у розмірі 35 відсотків від усіх видів заробітку відповідача, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення ст. 183 СК України. При цьому, не звернув уваги на те, що ст. 183 СК України передбачає визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а не у відсотковому співвідношенні.
Визначення розміру аліментів у відсотках від заробітку (доходу) матері, батька дитини чинним законодавством України не передбачено.
Як убачається з матеріалів справи відповідач є інвалідом третьої групи з дитинства та потребує постійного лікування та забезпечення відповідними ліками.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Враховуючи стан здоров'я відповідача та положення ч. 2 ст. 183 Сімейного кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне визначити аліменти, які підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 4 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог.
Установивши, що судовим рішенням по даній справі не вирішувалося питання про розподіл судових витрат, та те, що рішення ухвалено на користь позивача, якого звільнено від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання ОСОБА_1 позовної заяви у розмірі 551 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Донецьк, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка с. Уланів Хмільницького району Вінницької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 4 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: І.М. Білич
Н.В.Поліщук