АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 757/37544/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Гладун Х.А.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1229/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
23 січня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Кирилюк Г.М.
при секретарі Крічфалуши С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по аліментів.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по аліментів та додаткових витрат.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року позовну заяву ОСОБА_4 повернуто позивачу для подання до належного суду.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та вирішення питання про допуск справи до провадження із забезпеченням однакового застосування норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що при виникненні заборгованості особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені), а також додаткові витрати. Згідно з частиною 1 статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.
У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_4 для подання до належного суду, суд першої інстанції, виходив із того, що на категорію справ про стягнення заборгованості по аліментах правила альтернативної підсудності, визначені положеннями ч. 1 ст. 110 ЦПК України, не поширюється, при цьому відповідачі в Печерському районі м. Києва не проживають та не знаходяться, а тому Печерський районний суд м. Києва не є належним судом, до якого має бути поданий даний позов.
Проте з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).
Відповідно до частини 1 статті 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Статтею 110 ЦПК України встановлені виключення із загального правила територіальної підсудності і відповідно до частини 1 вказаної норми позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до відповідачів Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_6, пред'явивши його у відповідності до частини 1 статті 110 ЦПК України за своїм місцем проживання у Печерському районі м. Києва.
Матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої він просить ухвалити рішення зводиться до стягнення заборгованості за аліментами з пенею і неустойками.
Таким чином позивачем в одній позовній заяві об'єднано кілька вимог, а саме: стягнення заборгованості за аліментами, а також пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів за правилами статті 196 СК України.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення заяви для подання до належного суду, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не вирішив питання щодо підсудності справи в іншій частині об'єднаної вимоги позивача, а саме про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів.
Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду не можна вважати законною та обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року скасувати, і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: