Унікальний номер справи 754/98936/16-ц Головуючий в І інстанції: Таран Н.Г
Апеляційне провадження 22-ц/796/1780/2017 Доповідач: Слободянюк С.В.
25 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк С.В.
суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.,
при секретарі - Гоін В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем ОСОБА_2 перебувають в шлюбі з 18 березня 2011 року. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 21 листопада 2015 року відповідач покинула сім'ю, не з'являється за адресою реєстрації, відмовляється будь-яким чином приймати участь у вихованні спільного сина та у витратах на його утримання. Тому вважає за доцільним стягувати з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з даним позовом ідо досягнення дитиною повноліття. Крім того, вважає за доцільним стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, у розмірі 3 263 грн. 31 коп. за період з того моменту як відповідач покинула сім'ю, тобто з 21 листопада 2015 року до звернення із даним позовом до суду.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини від усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 13 липня 2016 року до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 551 грн. 20 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що на даний час у цивільній справі вирішується питання про визначення місце проживання дитини, проте ОСОБА_2 регулярно відправляє грошові перекази із цільовим призначенням аліменти на утримання «ОСОБА_4 »
В судове засідання ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, будучи належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправляння (а.с.133), не з'явився.
Клопотання про відкладення розгляду справи, яке надійшло від ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, отримано колегією суддів після ухвалення судового рішення (а.с.138).
Відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові.
В судовому засідання представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 скаргу не визнала.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 18 березня 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від якого вони мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Згідно довідки форми №3 від 13 квітня 2016 року - син ОСОБА_4, 2012 року народження проживає разом з батьком - позивачем ОСОБА_3 (а.с.16).
Відповідно до актів ЖБК «Локомотив-4» від 08 грудня 2015 p., 08 лютого 2016 p., 13 квітня 2016 р. гр. ОСОБА_2 зареєстрована разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1, але не проживає там з 21 листопада 2015 року (а.с.8-11).
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
ОСОБА_3 зазначав, що ОСОБА_2 участі в утриманні сина фактично не бере, з листопада 2015 року не надає матеріальної допомоги, будь-яким чином приймати участь у вихованні спільного сина та у його утриманні відмовляється. Позивач не взмозі самостійно утримувати дитину, тоді як мати дитини самоусунулась від виконання обов'язку по утриманню дитини. Зазначав, що законом визначено, що відповідач як мати дитини зобов'язана утримувати дитину до досягнення ним повноліття, створювати необхідні умови для його розвитку та життя.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч. З ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.
При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню, суд враховує матеріальний стан позивача та відповідача, наявність на утриманні позивача неповнолітньої дитини та те, що він не взмозі самостійно повноцінно його утримувати.
В той же час, ОСОБА_2, мати дитини, є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття різними видами діяльності суду надано не було, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможна надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина.
З урахуванням матеріального становища сторін та їх стану здоров'я, стану здоров'я неповнолітньої дитини, відсутності перешкод у відповідача надавати допомогу на утримання дитини, яка потребує такої допомоги, зважаючи на реальні витрати позивача на дитину, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі ј частини від усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 13 липня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Як вбачається з ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається; висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи; доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст..ст.303,307,308,313 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: