Унікальний номер справи 760/20239/15-ц Головуючий в І інстанції: Кицюк В.С.
Апеляційне провадження 22-ц/796/1762/2017 Доповідач: Слободянюк С.В.
25 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк С.В.,
суддів - Кравець В.А., Мазурик О.Ф.,
при секретарі - Гоін В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлобудінвест» -УКБ , ОСОБА_2, треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2, Служба у справах дітей Солом'янської районної державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу майнових прав удаваним в частині покупця, визнання прав на квартиру та виключення майна зі спадкової маси, -
В листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд з наведеним позовом, в якому просила визнати договір купівлі-продажу майнових прав від 11 вересня 2014 року, укладений між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлобудінвестбуд» - УКБ (далі - КП «Житлобудінвест» - УКБ) та ОСОБА_4 удаваним в частині покупця, визнати за позивачем майнові права на квартиру АДРЕСА_1, виключити із спадкової маси після померлої ОСОБА_4
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року відмовлено у задоволені позову.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; судом надано не вірну оцінку наданим доказам.
Перша Київська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції в м. Києві в судове засідання не з'явились, подавши при цьому клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.219-220).
Відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали, представник «Житлобудінвест» - УКБ - Гайчук М.М. та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 - скарги не визнали.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Положенням ст. 16 ЦК України задекларовано право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 06 червня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мали дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та про народження відповідно (а.с.24, 92 Том №1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.130 Том №1), після смерті якої відкрилась спадщина.
Згідно довідки про причину смерті остання померла від церебро-васкулярної хвороби (а.с.131 том №1).
28 травня 2015 року заведено спадкову справу в Першій Київській державній нотаріальній конторі за заявою позивача, номер у спадковому реєстрі № 686/2015 (а.с.128 Том №1).
15 вересня 2015 року заведено спадкову справу в Другій Київській державній нотаріальній конторі за заявою відповідача ОСОБА_2, номер у спадковому реєстрі №740/2015 (а.с.162, 168 Том №1). В подальшому спадкові справи об'єднані.
11 вересня 2014 між КП «Житлобудінвест» (за договором - продавець) та ОСОБА_4 (за договором - покупець) укладено договір, згідно якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.12-13 Том №1).
Під майновими правами сторони розуміли право продавця збудувати та набути у власність об'єкт нерухомого майна, який буде створено у майбутньому, зокрема, - квартира АДРЕСА_1.
Продавець зобов'язується передати покупцю квартиру, а покупець прийняти її. Передача та приймання здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі квартири після введення будинку в експлуатацію та проведення кінцевих розрахунків. Покупець набуває право власності на квартиру після оформлення Акту приймання-передачі квартири.
Вищезазначеним договором чітко визначено, яким чином буде відбуватися розрахунок між сторонами.
Згідно платіжного доручення від 16 вересня 2014 року та від 29 грудні 2014 року саме ОСОБА_4 було сплачено КП «Житлобудінвест» на виконання вищезазначеного договору відповідно 148 000,00 грн. та 341 990,60 грн. (а.с.150-151 Том №2). Будь-яких застережень, що ці кошти вона вносить від імені та в інтересах позивача дані платіжні доручення не містять.
З виписок по рахункам вбачається, що родина ОСОБА_2-ОСОБА_4 мала заощадження в банківських установах, як в національній, так і в іноземній валютах (а.с.100-111 Том №1, а.с.1-78, 141-146 Том №2). Тим більше, як засвідчують ці виписки в період, що відповідає як оплаті першого траншу, а в подальшому другого, з їх банківських рахунків знімалися грошові кошти.
Згідно сертифікату серії НОМЕР_1 будинок по АДРЕСА_1 введений в експлуатацію 06 жовтня 2015 року (т.1 а.с.29 ).
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Саме на сторони згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Позивач не довела, що спірний договір був удаваним. За матеріалами справи договір 11 вересня 2014 між, укладений між КП «Житлобудінвест» та ОСОБА_4 є реальним, оскільки за цим договором одна сторона передала кошти, друга сторона прийняла їх та передала майнові права іншій стороні, яка їх прийняла.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Сторони договору - КП «Житлоінвестбуд- УКБ» та ОСОБА_4 підтвердили, що Договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому (пункт 2.6 Договору).
Крім того, пунктом 2.3 Договору було передбачено, що покупець має право відступити право вимоги за своїм зобов'язанням за цим договором за згодою Продавця на користь третьої особи. Відступлення можливе лише до введення Об'єкту будівництва в експлуатацію.
Не заслуговують на увагу доводи скарги, стосовного того, згідно наданої суду розписки, ОСОБА_2 в ній зазначав, що квартира АДРЕСА_1 куплена за кошти позивача (т.1 а.с.14).
Суд першої інстанції надав цій розписці відповідну оцінку, зазначивши, що сама по собі розписка не відображає фактів, які мали місце як при укладенні договору, так і при його виконанні. Ця «розписка» не є за своєю природою документом, який би засвідчив будь-який правочин і з неї не витікають жодні права та обов'язки для будь-кого, адже згідно ст.202 ЦК України, правочином є дія, направлена на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Безпідставними є вимоги позивача щодо визнання права власності на майнові права (т.2 а.с.94).
Майном як особливим об*єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки ч.1 ст. 190 ЦК України.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги (стаття 3 Закону).
Майнові права на нерухомість, що є об*єктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності. Така правова позиція наведене у постанові Верховного Суду України, висловленій у рішенні від 21 листопада 2014 року у справі № 6-129 цс14.
Не заслуговують на увагу доводи скарги стосовно того, що позивачем передавались ОСОБА_4 грошові кошті для купівлі квартири, позивачем не доведено що, грошові кошти, які позивач знімала з свого банківського рахунку, були спрямовані на оплату спірного нерухомого майна. Крім того, це питання не є предметом спору у даній справі.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: