Апеляційний суд міста Києва
Справа № 757/34524/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/627/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
18 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Рейнарт І.М., Слюсар Т.А.
при секретарі Крічфалуши С.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням та відшкодування шкоди, спричиненої органами державної влади.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
18.07.2016 позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди , посилаючись на те, що вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01.02.2010 з ОСОБА_4 стягнуто на його користь матеріальну шкоду в розмірі 5270 грн., моральну в розмірі 40 000 грн., завданої злочином. Відшкодовано тільки 8201,61 грн. , вирок суду не виконаний. А тому, відповідно до ст.625,1207 ЦК України просив стягнути з Держави Україна в особі Міністерства юстиції України на його користь 37068,39 грн. борг за вироком суду від 01.02.2010, інфляційні втрати в розмірі 10725 ,15 грн., 3% річних в розмірі 4110,78 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням та відшкодування шкоди, спричиненої органом державної влади залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необгрутованість. Зазначав, що судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню, порушено норми процесуального права та норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема вказував, що суд не стає на захист його прав. Так, Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 09.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 відмовив у задоволенні позову на бездіяльність державного виконавця. Не витребувані були матеріали виконавчого провадження та не перевірено платоспроможність ОСОБА_4 У відповідності до вимог ст. 10 ЦПК України суд не сприяв здійсненню його прав. При цьому зазначав, що доказами завдання шкоди у даній справі є невиконання судового рішення (вироку). На підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала позивача та відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання, які належним чином про час та місце розгляду справи були повідомленими, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. До того ж, позивач просив справу розглядати у його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін ( ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України).
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.57-60 ЦПК України спричинення відповідачами реальних збитків , а заявлена сума є невиконане рішення (вирок) суду з винної особи . Індекс інфляції за своєю правовою природою не є збитками. А тому, відсутні правові підстави до стягнення матеріальної, моральної шкоди та інфляційних втрат.
З такими висновками суду слід погодитись виходячи з наступного.
При ухваленні рішення про залишення без задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01.02.2010 з ОСОБА_4 стягнуто на користь позивача ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 5270 грн., моральну шкоду в розмірі 40 000 грн. завданої злочином. У відшкодування шкоди ОСОБА_4 погасив позивачу на виконання вироку суду 8201,61 грн., а решта суми виплачена не була.
Оскільки боржник ОСОБА_4 є працездатним, але не працює,борг за виконавчим листом погасив частково, позивач звернувся до суду з позовом та просив посилаючись на ст.ст. 56 Конвтитуції України, 526, 610, 625, 1207 ЦК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод стягнути з Держави Україна в особі Міністерства юстиції України на його користь 37068,39 грн. борг за вироком суду від 01.02.2010, інфляційні втрати в розмірі 10725 ,15 грн., 3% річних в розмірі 4110,78 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ст. 1207 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 1207 ЦК України передбачена можливість покладення обов'язку відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок злочину, на державу. Однак, за ч. 2 ст. 1207 ЦК України передбачено, що умови і порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюється законом.
Проте, ні на час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час перегляду судового рішення такого закону в Україні не прийнято. Оскільки державою не визначено умови та порядок відшкодування шкоди, висновок суду щодо відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим.
Крім того, причинами невиконання вироку суду в частині відшкодування шкоди, завданої злочином, є та обставина, що засуджений, з місць позбавлення волі звільнився, в теперішній час не працює, однак у подальшому можливість його працевлаштування та відшкодування ним завданої шкоди не втрачена.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволені позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які підлягають застосуванню, порушення норм процесуального права та норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Всі висновки суду першої інстанції щодо безпідставності заявленого позову та неможливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга позивача не містить, в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: