провадження №22-ц/796/1652/2017 Головуючий у 1-й інстанції: Луценко О.М.
справа №756/4694/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.
19 січня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М., Болотова Є.В.
за участю секретаря Горбачової І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником за довіреністю ОСОБА_2, на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 35171,27 грн. основного боргу та 280,41 грн. 3% річних.
Вимоги обґрунтовує тим, що у 2012 року ОСОБА_1 замовив у ОСОБА_3 створення програмного забезпечення та зобов»язався оплатити виконану роботу. Зазначені правовідносини мали усну форму.
15 травня 2014 року ОСОБА_1 підписав розписку, відповідно до якої робота виконана та він в строк до 31 грудня 2014 року зобов»язався оплатити її вартість у розмірі 1500 доларів США.
Проте ОСОБА_1 свого обов»язку не дотримався, вартість виконаної роботи не оплатив, у зв»язку із чим ОСОБА_3 просить стягнути з нього 35171,27 грн., що за курсом НБУ на 07 квітня 2015 року відповідає 1500 доларам США суми невиконаного зобов»язання, а також 280,41 грн. 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України за період з 01 січня 2015 року по 07 квітня 2015 року.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 35171,27 грн. основного боргу, 280,41 грн. 3% річних та 354,52 грн. у рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі посилається на неправильну характеристику правовідносин сторін, зазначаючи, що вони не містять ознак підряду. Також зазначає, що розписка, на яку посилається позивач, не може бути взята до уваги, оскільки зазначена в ній грошова сума виражена у іноземній валюті.
Посилається на нерозглянуте судом клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Також зазначає, що судом необґрунтовано відмовлено у залученні третьої особи - ТОВ «СОФТ ЗІЗІВОЛЬФ», на замовлення якої і повинна була бути виконана робота із створення програмного забезпечення.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції установлено, що сторони мали усну домовленість з приводу виконання робіт по розробці програмного забезпечення.
15 травня 2014 року ОСОБА_1 підписав розписку, відповідно до змісту якої робота виконана та він в строк до 31 грудня 2014 року зобов»язався оплатити її вартість у розмірі 1500 доларів США ОСОБА_3
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини сторін виникли з договору підряду, який виконано позивачем, а відповідач, отримавши виконану на його замовлення роботу, встановлену вартість не оплатив; наявний у позивача борговий документ є достатнім доказом наявності грошового зобов»язання відповідача,
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України).
За змістом ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ст.854 ЦК України установлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов»язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За приписами ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Законом не встановлені вимоги щодо форми договору підряду.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що надана розписка сама по собі не може підтверджувати укладеного між сторонами договору, ураховуючи, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду, вимоги щодо форми якої законом не встановлені.
При цьому, розписка містить визначення інформації про осіб боржника та кредитора, суму зобов»язання, строк її сплати, а також напис, що робота є виконаною. Розписка та напис складені від імені ОСОБА_5 та засвідчені його підписами.
Відповідно до ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявний у позивача борговий документ є достатнім доказом наявності грошового зобов»язання відповідача.
Оскільки боржником за розпискою є ОСОБА_1, то безпідставними є твердження про необхідність залучення до участі у справі ТОВ «СОФТ ЗІЗІ ВОЛЬФ», яка за твердженням останнього виступила замовником розробки програмного забезпечення. Прав та інтересів цієї особи ухваленим судом рішенням не порушено.
Доводи відповідача про те, що зобов»язання визначено в іноземній валюті колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для відмови у захисті порушеного права.
Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
З урахуванням обмеженої сфери використання іноземної валюти та установленого способу виконання зобов»язання (у національній валюті), сума боргу, яка виникла в іноземній валюті та підлягає стягненню з відповідача повинна визначатись за правилом ч.2 ст.533 ЦК України, тобто в іноземній валюті, але з виконанням в національній валюті.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач визначив суму боргу у національній валюті, та у такій саме валюті просить її стягнути. Можливість застосування 3% річних згідно із ст.625 ЦК України не суперечить обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, відхиляються колегією суддів, оскільки не дають підстав для скасування рішення суду. Колегією суддів таке процесуальне порушення усунуто, відповідне клопотання з урахуванням вимог ст.303 ЦПК України розглянуто судом апеляційної інстанції та постановлено про відмову в задоволенні клопотання з урахуванням того, що з»ясування обставин у справі не потребує залучення фахівців цієї галузі знань, а для вирішення справи по суті достатньо наявних доказів для перевірки підстав позовних вимог та доводів відповідача.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником за довіреністю ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич
Є.В. Болотов