13 січня 2017 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.10.2016 року,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.10.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою звернувся ОСОБА_3 щодо порушення Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), його права на доступ до публічної інформації. У ході провадження було встановлено, що заявник подав до Київської міської ради запит від 22.04.2016 р. щодо надання: 1. інформації про власника земельної ділянки території Звіринецького кладовища; 2. інформації про користувача земельної ділянки території Звіринецького кладовища, якщо ним не є Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО»; 3. копій документів, на підставі яких було передано у користування або в інший спосіб земельну ділянку під Звіринецьке кладовище (м. Київ, вул. Верхня, 21) до Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» або до іншого користувача (розпорядника); 4. інформації про площу зазначеної земельної ділянки; 5. плану схеми зазначеної земельної ділянки; 6. копій документів, відповідно до яких обліковуються будинки на території вказаної земельної ділянки; 7. плану схеми розташування будинків на зазначеній земельній ділянці. У відповідь на запит від 22.04.2016 р. листом від 28.04.2016 р. вих. № 0570026-8352 за підписом заступника директора Департаменту земельних ресурсів ОСОБА_4 заявнику не було надано всієї запитуваної інформації. Так, у відповіді від 28.04.2016 р. вих. № 0570026-8352 не було надано інформацію, яка запитувалась у пунктах 4 та 5 запиту та належить до повноважень Департаменту земельних ресурсів. Також, на питання пункту 3 запиту щодо документів на земельну ділянку комунальної власності заявнику не було надано повної та актуальної інформації (інформація була надана лише станом на 31.12.2012 р.). На-цей же запит заявнику було надано додаткову відповідь від 02.06.2016 р. вих. № 0570026-097/БП-1272-5646 за підписом заступника директора Департаменту земельних ресурсів ОСОБА_4, якою надано інформацію, зазначену в пункті 5 запиту. За наявності підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення та метою повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи, викладених у скарзі, до ради було надіслано лист Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 від 14.07.2016 р. № 1/15-С266456.16-1/29-132 щодо надання завіреної належним чином копії залиту заявника, копії відповіді Департаменту земельних ресурсів, пояснень та персональних даних заступника директора Департаменту земельних ресурсів ОСОБА_4 22.07.2016 р. Департаментом земельних ресурсів було надано проміжну відповідь за № 057026-14333, якою повідомлено про необхідність додаткового часу для надання відповіді на лист Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 від 14.07.2016 р. № 1/15-С266456.16-1/29-132. У відповідь листом від 27.07.2016 р. вих. № 057026-14645 за підписом з.о. директора Департаменту земельних ресурсів ОСОБА_2 було надано копію запиту заявника та копію відповіді ради, однак не надано персональні дані заступника директора Департаменту земельних ресурсів ОСОБА_4, з огляду на те, що вину останнього не доведено. Таким чином, законні вимоги Уповноваженого Верховної Ради України ОСОБА_5, викладені в листі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 14.07.2016 р. № 1/15-С266456.16-1/29-132, виконано не було.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Приймаючи рішення по справі, суд з недостатньою повнотою з'ясував всі обставини справи, надав неправильну оцінку доказам. Зокрема ОСОБА_2 вказує, що не вчиняв будь-яких дій, які містять ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, оскільки ст. 32 Конституції України, висновки Конституційного Суду України, що викладені у рішенні від 20.01.2012 року, дозволяють надавати персональні дані лише за згодою цієї особи. Крім того звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 14.07.2016 р. № 1/15-С266456.16-1/29-132 не є запитом в розумінні ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних».
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суддя місцевого суду визнав доведеним, що ОСОБА_2 своїми діями, які виразились у невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представників, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-40 КУпАП.
Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, суддя місцевого суду обґрунтував його доказами, які містяться в матеріалах справи.
Зокрема висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, листі № 1/15-С26645616-1/29-132 від 14 липня 2016 року, листі № 057026-14333 від 22.07.2016 року, листі № 057026-14645 від 27.07.2016 року.
Вказані докази відповідають вимогам належності і допустимості.
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 суду не надав.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 в силу обмежень, встановлених ст. 32 Конституції України, не мав права надавати на запит Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини персональні дані заступника директора Департаменту земельних ресурсів ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки такі дані про посадову особу витребовувались Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини на підставі наданих їй законом повноважень для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови судді місцевого суду, вважає, що зазначена постанова є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування та закриття провадження у справі.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.10.2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя