Справа № 2а-5150/10/2570
04 листопада 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
головуючої судді Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу,-
05.10.2010 року управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області (далі-Управління) звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1Г.) про стягнення з відповідача штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 102,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ФОП ОСОБА_1 порушила мовне законодавство при розміщенні зовнішньої реклами, а саме статтю 6 Закону України “Про рекламу”. У зв'язку з чим складений протокол від 14 грудня 2010 року № 40 та за результатами розгляду справи Управлінням прийнято рішення від 04 березня 2010 року № 10 про накладення штрафу на відповідача за порушення законодавства про рекламу в розмірі 102,00 грн. В добровільному порядку ФОП ОСОБА_1 штраф сплачено не було.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначає, що відповідачем порушено ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки стягнення було накладено після спливу двох місяців з моменту вчинення адміністративного правопорушення. Також, зазначає, що вона не є власницею «Перукарні «ОСОБА_2», в тому числі їй не належить виносна рекламна конструкція зовнішньої реклами, розташованої по вул. Мстиславській, 20 в м. Чернігові. Вказану «Перукарню «ОСОБА_2» вона орендує у ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 01.01.2009 року. А тому, рішення про застосування штрафу за порушення законодавства про рекламу вважає незаконним.
Судове засідання здійснювалось в порядку передбаченому ст. 41 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що листом від 12 листопада 2009 року до Управління звернувся ОСОБА_4 із заявою щодо порушення мовного законодавства при розміщенні зовнішньої реклами, а саме статті 6 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР “Про рекламу” (далі - Закон № 270/96-ВР) (а.с. 5).
Відповідно інформації, яка була надана Управлінню Комунальним підприємством “Дільниця з контролю за благоустроєм міста” Чернігівської міської ради від 02 грудня 2009 року № 03/615, власником виносної рекламної конструкції зовнішньої реклами розташованої по вул. Мстиславській, 20 в м. Чернігові є ФОП ОСОБА_1
У зв'язку з цим Управлінням складено протокол від 14 грудня 2009 року № 40 про порушення статті 6 Закону № 270/96-ВР, а саме: розповсюдження реклами “ОСОБА_2, стрижки женские, мужские» та прийнято рішення від 11 січня 2010 року № 10 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с. 7,9).
З матеріалів справи вбачається, що Управління своїми листами від 14 грудня 2009 року № 02-05/277, від 04 лютого 2010 року № 02-05/218, від 19 лютого 2010 року № 02-05/269 повідомляло ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи щодо порушення законодавства про рекламу та про зобов'язання надати на адресу Управління копію свідоцтва про державну реєстрацію, копії платіжних документів про сплату за вищевказану рекламу, письмове обґрунтоване пояснення з приводу встановленого порушення та запрошувало з'явитись до Управління на розгляд справи 04 березня 2010 року о 10:00 год. (а.с. 8,11,12).
04 березня 2010 року відбулось засідання стосовно розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, про що складено протокол від 04 березня 2010 року № 13 (а.с.15).
За результатами розгляду справи, керуючись Законом № 270/96-ВР та “Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693, Управлінням прийнято рішення від 04 березня 2010 року № 10 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 102,00 грн.(а.с. 18).
26 квітня 2010 року відповідачу направлено нагадування про сплату штрафу, але сума штрафу в добровільному порядку сплачена не була (а.с. 18).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Згідно із статтею 6 Закону № 270/96-ВР застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до законодавства України про мови.
Відповідно до статті 35 Закону України від 28 жовтня 1989 року № 8312-ХІ “Про мови в Українській РСР” (далі - Закон № 8312-ХІ) тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і таке інше виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.
Частиною 2 статті 26 Закону України № 270/96-ВР встановлено, що на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Згідно із частиною 4 статті 27 Закону № 270/96-ВР спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Відповідно до частини 7 статті 27 Закону № 270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак, в судовому засіданні було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не є власницею «Перекурні «ОСОБА_2», в тому числі їй не належить виносна рекламна конструкція зовнішньої реклами розташована по вул. Мстиславській, 20 в м. Чернігові. Вказану «Перукарню «ОСОБА_2» відповідач орендує на підставі договору оренди від 01.01.2009 року. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради від 01.04.2005 року та зареєстрованого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.04.2005 року за реєстраційним номером № 10357184, запис № 133 в книзі № 5 «Перекурня «ОСОБА_2» знаходиться у приватній власності ОСОБА_3.
У відповідності до ст. 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці винні у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами.
З аналізу вказаної норми вбачається, що відповідальність несуть рекламодавці, тобто особи, які є власниками відповідних об'єктів реклами.
Однак, Управлінням при прийнятті рішення про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу не було встановлено особи власника об'єкта рекламної продукції, а тому винесена постанова про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу суперечить нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Відповідачем до суду були надані фотокопії виносної рекламної конструкції зовнішньої реклами, відповідно до яких текст зазначений на двох мовах: українській та її переклад на англійську, тобто відсутні порушення ст.6 Закону № 270/96-ВР та ст. 35 Закону № 8312-ХІ.
Також, згідно ч.1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про порушення законодавства про рекламу та справу про порушення законодавства про рекламу Управлінням заведено 14.12.2009 року, а рішення про застосування штрафу за порушення законодавства про рекламу винесено лише 04.03.2010 року. Тобто, позивачем був пропущений строк накладення адміністративного стягнення, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позовних вимог управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений ст. 185-186 КАС України.
Копію постанови суду, можна буде отримати 09.11.2010 року, після 15:00.
< Поле для вводу тексту >
Суддя Падій В.В.