25 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Вербової І.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шахової О.В.,
при секретарі: Горак Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року, -
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року провадження по справі ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» про визнання протиправними та скасування рішень - закрито.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та постановленою з порушенням норм процесуального права.
Представник апелянта ОСОБА_4 у суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися про день час, та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Тому відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів вирішила розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Пунктом 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України визначено, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Справа № 761/33267/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц-796/431/17
Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачі звернулись з позовом до ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» в якому просили визнати протиправними та скасувати постанови правління ПАТ «КБ «Хрещатик» про затвердження переліку пов'язаних із банком осіб в частині включення керуючого Новоборщагівським відділенням та виконуючого обов'язки Софіївським відділенням ПАТ КБ «Хрещатик» ОСОБА_2 та асоційованих з нею осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_2, до пов'язаних із банком осіб.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі і іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбаченим цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем є фізичні особи.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Такими особами зокрема є кредитори у справі про банкрутство або якщо спір має ознаки корпоративного.
Як зазначалось вище, статтею 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, спори про банкрутство.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Тобто, така категорія справ як «банкрутство», що знаходиться в юрисдикції господарських судів України, передбачає відповідну процедуру порушення справ та їх ведення, що визначається спеціальним законом України, а саме - «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Крім того, необхідно зазначити, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, тоді як відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У спорах з банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та пріоритетними відносно інших законодавчих актів.
В свою чергу, ні нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ні інших законодавчих актів України до юрисдикції господарських судів України не віднесено спори за позовом фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності з вимогами до банку, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, спір фізичних осіб з банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, не відноситься до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду.
Проте суд першої інстанції закриваючи провадження по даній справі на вказане уваги не звернув та не з'ясував характер спірних правовідносин, а тому дійшов помилкового висновку про те, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів, а тому ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року - скасувати.
Справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді: