"24" січня 2017 р. Справа №917/1385/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,
при секретарі Довбиш А.Ю.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №62 від 01.09.2016 року; ОСОБА_2, за довіреністю №61 від 01.09.2016 року;
відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю №01-11/01-2 від 06.01.2017 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Полтава, (вх.№3218Х/1-40) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 року по справі №917/1385/16,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля», смт. Семенівка, Полтавська область,
до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Полтава,
про зобов'язання продовжити дію договору оренди,-
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 року по справі №917/1385/16 (суддя Сірош Д.М.) у задоволені позову відмовлено.
Відповідач з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 року змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини висновку, що договір оренди нерухомого майна №18, укладений 14.05.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля» і Дочірнім підприємством «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.
Як вказує апелянт, сторони у даній справі уклали договір оренди нерухомого майна №18 від 14.05.2015 року з чітко визначеним строком його дії - з моменту підписання обома сторонами і до 13.05.2015 року та передбачили у ньому як підставу припинення - закінчення строку його дії.
Скаржник вказує, що невиконання орендодавцем пункту 6.3. договору, яким передбачено обов'язок орендодавця повідомити орендаря про відмову в пролонгації договору письмово за 10 днів до закінчення терміну дії договору, не породжує правових наслідків у вигляді автоматичної пролонгації договору, а у спірному договорі взагалі відсутні положення щодо умов та механізму його автоматичної пролонгації, а отже, 13.05.2016 року є останнім днем його дії.
Крім того, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ним у межах місячного строку після закінчення дії договору було здійснено заперечення проти продовження строку його дії, шляхом здійснення дій з повернення орендованого майна, що підтверджується матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції про поновлення (продовження) спірного договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені є помилковим.
Відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази виконання орендарем своїх обов'язків з повернення майна та складання акту приймання-передачі; мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містить інформації щодо оцінки судом суттєвих обставин справи і наданих позивачем доказів. Фактично орендар продовжував користуватися майном після закінчення строку дії договору без законних на те підстав - всупереч пунктам 2.3., 2.4., 4.11. договору оренди та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2016 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» прийнято до провадження та призначено до розгляду.
29.12.2017 року позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№13184), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 10.01.2017 року з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, було оголошено перерву.
Після оголошеної перерви, 24.01.2017 року судове засідання продовжено.
Представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.
Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
14.05.2015 року між Дочірнім підприємством «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля» укладено договір оренди нерухомого майна №18.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування будівлі та споруди площею 840,6 кв.м., а саме: лабораторію площею 98,6 кв.м., автовагову площею 13,3 кв.м., котельну площею 214,8 кв.м., майстерню площею 251,2 кв.м., склад для мінерального порошку площею 200,9 кв.м., газифікацію АБЗ (ГРП) площа 33,6 кв.м., склад цементу площею 28,2 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 2а, смт. Семенівка, Семенівського району Полтавської обл. та обліковуються на балансі ДП «Полтавський облавтодор ВAT «ДАК» Автомобільні дороги України» (балансоутримувач - філія «Глобинський райавтодор»), вартість яких визначена згідно зі звітом про неналежну оцінку і станом на 19.02.2015 року становить 625229,00 грн без ПДВ.
На виконання умов договору відповідачу передано в строкове платне користування вищевказані будівлі та споруди, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна від 06.10.2015 року.
06.10.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди №18 від 14.05.2015 року, відповідно до якої, повернуто з оренди котельні площею 218,4 кв.м.; майстерні площею 111,9 кв.м.; склад мінерального порошку площею 200,9 кв.м.; газифікації АБЗ (ГРП) площею 33,6 кв.м.; склад цементу 28,2 кв.м. та передано в оренду в строкове платне користування будівлі та споруди площею 111,9 кв.м., а саме: лабораторію площею 98,6 кв.м.; авто вагову площею 13,3 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 2а, смт. Семенівка Полтавської області та обліковуються на балансі ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (балансоутримувач - філія «Глобинський райавтодор»), вартість яких визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку і становить станом на 19.02.2015 року - 131361,00 грн без ПДВ.
У п. 9.1. договору сторони визначили, що договір оренди нерухомого майна №18 укладено строком на 1 рік, який діє з моменту його підписання сторонами по 13.05.2016 року.
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», в якій просило зобов'язати відповідача продовжити дію договору оренди №18 від 14.05.2015 року та стягнути з нього на свою користь судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
29.09.2016 року позивач надав до суду першої інстанції клопотання про зміну позовних вимог в частині предмету позову, яке було задоволено і розгляд справи здійснювався з її урахуванням. У вказаному клопотанні позивач виклав позовні вимоги в новій редакції, а саме просив вважати укладеним договір оренди №18 від 14.05.2015 року між Дочірнім підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та ТОВ «ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля» на тих самих умовах на той самий строк.
За результатами розгляду позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля» з урахуванням їх уточнень, 03.11.2016 року господарським судом Полтавської області винесено оскаржуване рішення з посиланням на те, що договір оренди №18 від 14.05.2015 року є поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Стаття 2 Закону України «Про оренду державного та комінального майна» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який раніше був встановлений договором.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У пункті 4.1 постанови пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013 року роз'яснено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Пунктом 6.3 договору визначено обов'язок орендодавця повідомити орендаря про відмову в пролонгації договору або дострокове його розірвання письмово за 10 днів до закінчення терміну дії договору або моменту його розірвання.
Тобто, можливо стверджувати, що умовами вищевказаного договору передбачена можливість його автоматичної пролонгації на новий строк, а доводи апелянта про невругулювання сторонами можливості пролонгації договору здійснені на довільному тлумаченні норм права та наявних між сторонами правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, факт відсутності доказів повідомлення позивача за 10 днів до закінчення терміну дії договору про відмову в пролонгації договору оренди №18 від 14.05.2016 року.
Зі змісту ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.
Отже, має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін, оскільки саме із його закінченням пов'язане настання такого юридично значимого наслідку, як продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Водночас сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору, як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.05.2009 року у справі №2-30/392-2008.
У матеріалах справи відсутні докази надіслання на адресу відповідача, чи вручення йому під розписку, у строки, передбачені ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, будь-яких заяв або повідомлень позивача, як орендодавця за договором оренди №18 від 14.05.2016 року, про припинення його дії та про відмову в його продовженні. Разом з тим матеріали справи не містять письмових заперечень орендодавця проти продовження дії договору оренди № 18 від 14.05.2016 на новий строк.
Відповідач у своїй скарзі як на підтвердження небажання продовжувати договір оренди, посилається на акт про відмову від повернення майна та підписання акту приймання-передачі майна від 09.06.2016.
Проте, зазначений акт не є повідомленням відповідача про відмову від пролонгації договору після закінчення строку його дії, в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України. Крім того, зазначений акт складено та підписано в односторонньому порядку - комісією відповідача. Акт про відмову від підписання позивачем акту про відмову від повернення майна від 09.06.2016 відповідачем не складався. Відповідачем також не надано доказів направлення на адресу позивача актів приймання - передачі про повернення майна. Крім того, відсутні письмові докази звернення відповідача до позивача з вимогою звільнити орендовані приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору. Законодавцем визначену чітку процедуру, тобто дії, які має вчинити сторона у випадку її незгоди з продовження строку дії договору. Натомість відповідачем не доведено та не обґрунтовано, що ним була така процедура дотримана, а зазначені акти не є належними та допустимими доказами у справі і не спростовують позицію позивача.
Приписи ст. 764 Цивільного кодексу України пов'язують автоматичне поновлення договору оренди з фактом відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, який, в свою чергу, має підтверджуватись або фактом відсутності відповідного листа (рішення), або фактом його не надсилання.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів своєчасного - до закінчення терміну дії договору оренди та у межах місячного строку після закінчення строку дії договору оренди повідомлення позивача про відмову у пролонгації договору оренди.
У той час, у матеріалах справи наявний гарантійний лист відповідача від 02.03.2016 року №01-18/42-2 про те, що ДП «Полтавський облавтодор» дає свою попередню згоду на співпрацю та відповідно до п. 9.3 договору оренди №18 від 14.05.2015 року (зі змінами і доповненнями) не заперечує щодо пролонгації договору в подальшому. Крім того, відсутні докази, що свідчать про намір власника об'єкта оренди використовувати його для власних потреб.
Факт користування позивачем орендованими приміщенням після закінчення строку дії договору та сплати ним орендної плати не заперечується сторонами.
Таким чином, відповідач не довів належними доказами факт припинення з 13.05.2016 договору оренди №18 від 14.05.2015 року, а також того, що пролонгація не передбачена договором, в свою чергу свідчить про продовження орендних правовідносин між сторонами у справі.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірний договір оренди є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
При цьому, місцевий господарський суду правомірно, враховуючи предмет заявленого позову з урахуванням уточнень до нього, та роз'яснення викладені у п. 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм)», відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 року по справі №917/1385/16 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 року по справі №917/1385/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 30 січня 2017 року.
Головуючий суддя Хачатрян В.С.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Россолов В.В.