ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.01.2017Справа №910/19341/16
За позовом Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» Плюс» про стягнення 5100 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - не з'явилися.
від відповідача - Сопків С.В. (представник за довіреністю).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення суми боргу та санкцій за Договором поставки № ДП81/тмц-13 від 29.04.2013 у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань оплатити поставлені йому розсоли.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки не визнає замовлення та отримання від Позивача по указаному договору розсолів, заборгованість з оплати яких є спірною в межах даного спору, і також не визнає часткову оплату цих розсолів, на яку, як на підтвердження замовлення та отримання розсолів, посилається Позивач.
У судових засіданнях 21.11.2016 та 04.01.2017 судом оголошувались перерви.
Позивач у судове засідання 18.01.2017 з невідомих причин представників не направив, хоча його представник про дату, час та місце проведення даного судового засідання був повідомлений під розписку у минулому судовому засіданні.
Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.
Крім того, суд приймає до уваги, що Позивач не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати будь-які додаткові пояснення по суті спору та/або докази, якщо він вважав за необхідне їх подати, заздалегідь в письмовому вигляді через канцелярію суду або направити до суду поштою, кур'єром тощо.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, і також закінчився встановлений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору, у тому числі з урахуванням його продовження ухвалою суду за клопотанням сторони спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
На підставі укладеного 29.04.2013 між Позивачем, як постачальником, та Відповідачем, як покупцем, Договору № ДП81/тмц-13 (далі - Договір), сторони погодили поставку розсільної води зі свердловин (далі - товар) у обсягах згідно п. 1.1 Договору, та за ціною, погодженою сторонами у специфікації (додаток № 1 до Договору) та на підставі замовлення покупця, здійсненого будь-яким зручним для покупця способом (поштою, телефоном та інше, п. 1.4 Договору), але з подальшим обов'язковим наданням письмового оригіналу замовлення.
За умовами Договору, постачання товару сторони погодили здійснювати в строк, що не перевищує 4 (чотирьох) календарних днів, з моменту перерахування грошових коштів Покупцем. Оплата товару покупцем здійснюється на умовах 100% передоплати грошових коштів на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, та у безготівковій формі шляхом перерахування коштів до 5го числа поточного місяця.
За умовами розділу 3 Договору, приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, яку затверджено Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 1965го року.
Поставка вважається завершеною в момент передачі товару покупцю, що підтверджується товарною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін, та необхідними товаросупроводжувальними документами, зазначеними в п. 3.3 Договору (товарна накладна та податкова накладна). Датою отримання товару покупцем вважається дата, зазначена в товарній накладній. Виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, зазначеного у специфікації, підтверджується актом приймання-передачі та/або товарними накладними.
При цьому, за умовами п. 2.3 Договору, якщо товар поставлено у більшій, ніж вказано у замовленні кількості, то покупець все одно має право прийняти та оплатити товар за вказаною у специфікації вартості.
Загальна сума Договору становить 9690 грн. (п. 4.6 Договору), при цьому у п. 1.1 Договору сторонами були погоджені обсяги розсільної води, яка повинна бути поставлена згідно Договору: зі свердловини № 2-к 6900 л та зі свердловини № 3-к 225 л.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Позивача щодо неповної та несвоєчасної оплати Відповідачем поставлених йому: по видатковій накладній від 31.10.2013 розсолів мінеральних питних у кількості 200 л на суму 8000 грн. та по видатковій накладній від 30.11.2013 розсолів мінеральних бальнеологічних у кількості 1000 л на суму 100 грн. Відповідач натомість заперечує як замовлення указаних розсолів і отримання їх уповноваженими представниками Відповідача, так і їх часткову оплату.
Судом встановлено, що додатку № 1 до Договору - специфікації, у якій сторони планували погодити ціну кожного з розсолів (п. 1.1 Договору) між сторонами укладено не було, натомість умовами Договору погоджено лише загальну суму усіх розсолів по Договору - 9690 грн.
Матеріалами справи також не підтверджуються посилання Позивача, що Відповідачем надавалися Позивачу замовлення на поставку розсолів мінеральних питних у кількості 200 л на суму 8000 та розсолів мінеральних бальнеологічних у кількості 1000 л на суму 100 грн., оскільки умовами Договору чітко передбачено, що при умові надання замовлення телефонним зв'язком (на що посилається Позивач), у подальшому обов'язково має бути надано письмовий оригінал замовлення, однак такий оригінал замовлення на розсоли мінеральні питні у кількості 200 л на суму 8000 грн. та мінеральні бальнеологічні у кількості 1000 л на суму 100 грн. у Позивача відсутній (матеріали справи не містять доказів протилежного, зокрема, копії або оригіналу замовлення), тому посилання Позивача на передання замовлення телефонним зв'язком судом відхиляються, як не обгрунтвоані належними засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Відтак, Позивач не довів, що поставки по накладним від 31.10.2013 розсолів у кількості 200 л на суму 8000 грн. та від 30.11.2013 розсолів у кількості 1000 л на суму 100 грн. відбувалися на підставі замовлень Відповідача. Також судом враховано, що хоча у матеріалах справи і відсутні докази наявності між сторонами інших договорів, окрім вище описаного Договору, проте з накладних від 31.10.2013 та від 30.11.2013 не вбачається, що поставка відбувалася на підставі та на умовах Договору, оскільки у накладних вказано, що поставка здійснювалася «без замовлення», та будь-які посилання на Договір (його дату та номер) відсутні.
При цьому, погоджені у Договорі обсяги поставки розсолів: у жовтні 2013 року - 900 л та 25 л, і у листопаді 2013 року - 700 л та 25 л, не співпадають з обсягами розсолів, які вказані у накладних - у жовтні 2013 - 200 л, а у листопаді 2013 року 1000 л.
Щодо перерахування Відповідачем Позивачу 3000 грн. 25.02.2014, то Позивач не довів суду належними засобами доказування наявність у нього підстав зараховувати ці кошти у рахунок оплати поставок по накладним від 31.10.2013 та від 30.11.2013, оскільки, як було вказано вище, у накладних відсутні будь-які посилання, що поставки здійснювалися на підставі та на умовах Договору, і при цьому, у призначення платежу здійсненої Відповідачем 25.02.2014 оплати відсутні будь-які посилання на оплату поставок по накладним від 31.10.2013 та від 30.11.2013.
Натомість у призначенні платежу вказано, що 3000 грн. є оплатою за ропу згідно Договору № ДП81/тмц-13 від 29.04.2013, що кореспондується з положеннями п. 4.3 Договору, який передбачає здійснення 100% передоплати за товар, після чого за умовами п. 2.1 Договору слідує поставка товару.
Також судом відхиляються твердження Позивача, що доказами отримання Відповідачем розсолів по накладним від 31.10.2013 та від 30.11.2013 є видані ним на отримання питної ропи довіреності № 152 від 08.10.2013 строком дії до 31.10.2013 та № 194 від 19.11.2013 строком дії до 30.11.2013 на ім'я директора лікувального корпусу ОСОБА_3, оскільки, хоча у накладних від 31.10.2013 та від 30.11.2013 і вказано про їх отримання ОСОБА_3, проте згідно вказаних довіреностей вона на таке отримання уповноважена Відповідачем не була - обидві накладні містять друковану кількість ропи до отримання - 150 л, та пізніше виправлення кількості прописом на 200 л не засвідчено печаткою Відповідача, відтак обсяг 200 л не підтверджений належними засобами доказування.
При цьому, Позивач стверджує, що по видатковій накладній від 30.11.2013 на підставі вищеописаної довіреності було отримано розсолів мінеральних бальнеологічних у кількості 1000 л, тоді як довіреність № 194 від 19.11.2013 уповноважує ОСОБА_3 на отримання значно меншого обсягу ропи.
Крім того, обидві надані Позивачем накладні діяли до дат поставки, вказаних у накладних, а саме до 31.10.2013 та до 30.11.2013, а не по ці дати включно, відтак станом на дати поставки - 31.10.2013 та до 30.11.2013, ОСОБА_3 не була уповноваженою з боку відповідача особою на отримання ропи питної за довіреностями № 152 та № 194.
Підсумовуючи все вищенаведене суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено перед судом належними засобами доказування поставку Відповідачу на підставі Договору по видатковій накладній від 31.10.2013 розсолів мінеральних питних у кількості 200 л на суму 8000 грн. та по видатковій накладній від 30.11.2013 розсолів мінеральних бальнеологічних у кількості 1000 л на суму 100 грн., та їх поставку Відповідачу узагалі (поза Договором), тому підстави для стягнення з Відповідача на підставі статей ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України частини вартості указаних розсолів у заявленій Позивачем сумі 5100 грн. у суду відсутні
Також, оскільки Позивачем не доведено, що Відповідач у розумінні ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, є порушником грошового зобов'язання, то у суду відсутні підстави для застосування до нього правових наслідків, встановлених Договором та законом у вигляді нарахування та стягнення заявлених Позивачем втрат від інфляції у сумі 4656,28 грн. і 3% річних у сумі 480,15 грн. за ст. 625 ЦК України, а також пені у сумі 872,57 грн. на підставі п. 8.2 Договору.
Посилання Позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 у справі № 910/21278/16 судом відхиляється, оскільки предметом судового розгляду у вказаній справі були правовідносини сторін щодо поставки товару по іншому договору, відтак встановлені вказаним рішенням обставини даного спору не стосуються.
Інші доводи та заперечення сторін, висловлені ними у наданих суду позові, відзиві та поясненнях, судом розглянуті та відхилені, як такі, що на результат вирішення даного спору (відмову у позові) впливу не мають.
Враховуючи вищенаведене, оскільки підстави для задоволення позову у суду відсутні, то суд у задоволенні позову відмовляє. Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на Позивача. Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.01.2017
Суддя Сташків Р.Б.