27 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на жилий будинок,
У вересні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 травня 1999 року померла її бабуся ОСОБА_3, вона є спадкоємицею після її смерті, однак при подачі заяви про прийняття спадщини дізналася про те, що 7 серпня 1997 року було складено заповіт на користь відповідачки.
Посилаючись на те, що при складанні заповіту ОСОБА_3 перебувала у такому стані, коли не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними, позивачка просила про задоволення позову.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2006 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України : Є.Ф.Левченко
Л.І.Охрімчук
Ю.Л.Сенін