донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.01.2017р. справа №908/1761/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін:
від позивача:Не з'явився
від відповідача:Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, с. Гришине, Донецька область
на рішення господарського судуЗапорізької області
від17.08.2016р.
по справі№ 908/1761/16 (суддя Носівець В. В.)
за позовомДонецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, с. Гришине, Донецька область
до відповідачаДержавного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної академії аграрних наук України», с. Таврія, Запорізька область
простягнення 149' 164,28 грн
Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України, с. Гришине, Донецька область (далі - «Позивач», «ДДСДСНААН») звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної академії аграрних наук України», с. Таврія, Запорізька область (далі - «Відповідач», «ДП “ДГ “Соцземлеробство” ОСОБА_4») суми заборгованості в розмірі 129' 600,00 грн, суми 3% річних у розмірі 2' 910,68 грн та суми інфляційних витрат 16' 653,60 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.08.2016р. у справі № 908/1761/16 у задоволенні позовних вимог Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України - відмовлено.
Ухвалюючи спірне рішення, господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтверджували б факт виконання позивачем зобов'язань за договором.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.08.2016р. у справі № 908/1761/16, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України задовольнити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним і обґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався у зв'язку з необхідністю витребування доказів по справі. Однак, вимоги суду, щодо надання пояснень, що мають значення для правильного вирішення спору, були проігноровані відповідачем.
Аналізуючи матеріали даної господарської справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, всупереч вимогам ст. 22 ГПК України, зловживає наданими йому процесуальними правами, а вчинені ними дії/бездіяльність спрямовані, зокрема, на затягування строків розгляду господарської справи, що суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасницею якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.
Однак, відповідач не скористався своїми процесуальними правами та визначені ухвалою суду обов'язкові до виконання дії - не виконав, а отже, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 17.01.2017р. на електронну адресу суду від Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України надійшло клопотання № 18 від 17.01.2017р. про відкладення розгляду справи, з обґрунтуванням поважності причин неявки свого представника.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, поважність причин неявки суду не повідомив.
Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників позивача та відповідача.
Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась, складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм діючого законодавства, а апеляційну скаргу - такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 10.03.2015р. Сторонами був укладений договір купівлі-продажу без номеру (далі «Договір»).
Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язується поставити насіння озимої пшениці (сортів: Донецька 48, Богиня, Білосніжка), загальною вартістю 129' 600,00 грн.
Згідно з п. 2.1 договору оплата за насіння та товарне зерно здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у строк до 01.08.2015р.
Пунктами 4.3 - 4.4 договору встановлено, що перехід права власності відбувається в момент оформлення товарно-транспортної накладної та інших документів. По факту поставки товару постачальник надає покупцю наступні документи: документ, що підтверджує якість товару - 1 екз.; товарно-транспортну накладну - 1 екз.; накладну - екз.; податкову накладну - 1 екз.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд послався на відсутність доказів на підтвердження обставин отримання Відповідачем (покупцем) товару, обумовленого договором, та, як наслідок - відсутність обов'язку останнього здійснити оплату його вартості у заявленому розмірі.
Апеляційна інстанція не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, адже він здійснений при неповній оцінці усіх зібраних у справі доказів.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Факт виконання позивачем зобов'язань за договором щодо поставки насіння озимої пшениці підтверджується наявною в матеріалах справи фотокопією накладної № 1 від 10.03.2015 р., зі змісту якої вбачається, що ДДСДСНААН передає ДП «ДГ «Соцземлеробство» ОСОБА_4 через ОСОБА_5 за довіреністю № 10 від 10.03.2015р. насіння озимої пшениці (Дон.-48 в кількості 30000 кг. на загальну суму 63' 000,00 грн, богиня в кількості 4000 кг. на загальну суму 18' 000,00 грн, білосніжка в кількості 6000 кг. на загальну суму 27' 000,00 грн) загальною вартість 129' 600,00 грн.
Окрім того, до матеріалів справи додана фотокопія довіреності № 10 від 11.03.2015 р. на ім'я ОСОБА_5, що підтверджує факт отримання відповідачем обумовленого договором та накладною № 1 від 10.03.2015р. товару.
Апеляційним судом встановлено, що надана позивачем копія накладної на поставку товару відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 8, крім того наявна у справі довіреність на отримання цінностей є підтвердженням того, що товар був поставлений за договором куплі - продажу.
Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Накладна № 1 від 10.03.2015р., копії якої знаходяться в матеріалах справи, має найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на довіреність № 10 від 10.03.2015р., видану особі (ОСОБА_5 В.), якою уповноважено прийняти товар та інші необхідні реквізити, отже відповідають вимогам зазначеного закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.
Відтак, висновки суду першої інстанції з приводу невідповідності відомостей зазначених у, наявній в матеріалах справи, накладний № 1 від 10.03.2015р. та довіреності № 10 від 11.03.2015р., а саме: … «накладна № 1 від 10.03.2015 р. містить посилання, що поставка товару насіння на загальну суму 129' 600,00 грн здійснюється постачальником через представника покупця ОСОБА_5 за довіреністю № 10 від 10.03.2015р., тоді як довіреність № 10 видана ОСОБА_5 11.03.2015р.»… - спростовуються зазначеними вище нормами права, оскільки окремі дефекти та недоліки в оформленні цих накладних не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції, тим більше, що таке здійснення підтверджується діями відповідача з видачі довіреностей на отримання даного товару (а. с. 17).
В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільнили покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджено, що передача товару від позивача здійснювалась за накладною представнику відповідача - ОСОБА_5, повноваження якого були підтверджені відповідною довіреністю, яка засвідчена підписом керівника та головного бухгалтера відповідача.
Окрім того, при розгляді справи місцевий господарський суд не звернув уваги на наявний в матеріалах справи акт ревізії Державної фіскальної інспекції в Запорізькій області № 07-21/9 від 02.09.2015р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ДГ “Соцземлеробство» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААК України за період з 01.01.2014р. по 01.05.2015р. т. 1 а.с. 129-181), з якого вбачається, що сума кредиторської заборгованості ДП «ДГ Соцземлеробство» по розрахунках з ОСОБА_4 по укладеному Сторонами договору, складає 129' 600,00 грн. і ця заборгованість виникла з неоплати сільськогосподарської продукції, про яку йдеться у позові (т. 1 а.с. 157 - 161).
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірна поставка товару відбулася в межах укладеного між сторонами договору б/н та б/д, оскільки на підставі: договору, видаткової накладної, довіреності встановлено та відповідачем не спростовано заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 129' 600,00 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач, керуючись вказаною нормою закону, нарахував та пред'явив до стягнення 3 % річних в сумі 2' 910,68 грн та інфляційні втрати в сумі 16' 653,60 грн за період з 01.08.2015р. по 01.05.2016р.
Судом було перевірено розрахунок зазначених сум, наведений позивачем у позовній заяві, та встановлено, що останнім допущені арифметичні помилки під час складання розрахунку.
Відтак, здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат, суд апеляційної інстанції встановив, що до стягнення підлягаю сума в розмірі 11' 601,61 грн.
Водночас, оскільки за розрахунком суду сума нарахованих 3% річних є більшою (2' 918,66 грн), ніж заявлено до стягнення позивачем (2' 910,68 грн), суд не виходячи за межі позовних вимог, вважає за можливим стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2' 910,68 грн, заявленій позивачем.
Отже, проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд визнав доведеним факт поставки товару відповідачу. При цьому, оцінюючи подану позивачем накладну, апеляційний господарський суд врахував та констатує, що наявність у ній та довіреності розбіжностей у прізвищі посадової особи, яка отримала продукцію, не є підставою для звільнення відповідача від виконання обов'язку щодо оплати поставленого товару. При цьому, судом в порушення ст. ст. 42, 43 ГПК України не надано належного правового обґрунтування обставинам справи щодо дійсної поставки товару зазначеного у накладній.
Таким чином, з огляду на допущене місцевим судом неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування переглянутого рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, с. Гришине, Донецька область - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.08.2016р. у справі № 908/1761/16 скасувати.
Прийняти у справі № 908/1761/16 нове рішення, яким позовні вимоги Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, с. Гришине, Донецька область до Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної академії аграрних наук України», с. Таврія, Запорізька область про стягнення суми заборгованості в розмірі 129' 600,00 грн, суми 3% річних у розмірі 2' 910,68 грн та суми інфляційних витрат 16' 653,60 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної академії аграрних наук України», с. Таврія, Запорізька область (ЄДРПОУ 00853323) на користь Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, с. Гришине, Донецька область (ЄДРПОУ 00729333) суму заборгованості в розмірі 129' 600,00 грн, суму 3% річних у розмірі 2' 910,68 грн, суму інфляційних витрат у розмірі 11' 601,61 грн, суму витрат за подання позовної заяви в розмірі 2' 237,46 грн та суму витрат за подання апеляційної скарги в розмірі 2' 462,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».
Головуючий суддя: В. М. Татенко
Судді: Л. Ф. Чернота
ОСОБА_3
Надруковано 5 примірників:
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1 - до справи;
1 - ГСЗО;
1 - ДАГС.