Постанова
Іменем України
08 серпня 2006 року
Справа № 2-1/9057-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Плута В.М.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Івановського В. В., довіреність б/н від 03.07.06;
відповідача: Макаренка О. С., довіреність № 11.8.01.06/1239 від 21.04.06;
розглянувши апеляційну скаргу Сумського державного університету на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 30.05.2006 у справі №2-1/9057-2006
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Університет" (Гурзуфське шосе, 6-а, с.м.т. Гурзуф, м. Ялта, 98640)
до Сумського державного університету (вул. Римського-Корсакова, 2, м.Суми, 40007); (представникам МакаренкоО.С., Гультяєву А.В.: м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6, оф. 417)
про усунення перешкод у користуванні майном
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Л.О. Ковтун) від 30.05.2006 у справі № 2-1/9057-2006 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Університет" до Сумського державного університету про усунення перешкод у користуванні майном. Визнано припиненим договір про спільну організацію спортивно-оздоровчого табору «Університет», укладений у вересні 2000 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Університет" та Сумським державним університетом. Усунуті перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 0111946800:01:006:0115 площею 0,9994 га, яка розташована у місті Ялта, с.м.т. Гурзуф, Гурзуфське шосе, 6-а, яка знаходиться у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Університет", шляхом демонтажу майна Сумського державного університету.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального і матеріального права. У доповненнях до апеляційної скарги відповідач звертає увагу суду на неналежне представництво позивача у засіданні суду першої інстанції.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У зв'язку з зайнятістю у іншому судовому процесі судді Гонтаря В.І. 08.08.2006 за розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду В.М. Коваля у складі судової колегії була проведена заміна судді Гонтаря В.І. на суддю Плута В.М.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У квітні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Університет" звернулось до господарського суду з позовом до Сумського державного університету, просило усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 0111946800:01:006:0115 площею 0,9994 га, яка розташована у місті Ялта, с.м.т. Гурзуф, Гурзуфське шосе, 6-а, яка знаходиться у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Університет", шляхом демонтажу майна відповідача, а саме щитового гуртожитку на 20 місць, санітарного блоку, адміністративного корпусу овочесховища, складу для сипучих продуктів, будівлі «хлораторна», каналізації, електроліній, благоустрою, місткості для води, столової з м'ясним та овочевими цехами та передачі їх Сумському державному університету та визнати припиненим договір про спільну організацію спортивно-оздоровчого табору «Університет», укладений у вересні 2000 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Університет" та Сумським державним університетом, посилаючись на порушення відповідачем права власності позивача.
Письмові заперечення проти позову у матеріалах справи відсутні.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на норми Закону України «Про власність» та загальні положення про договори.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.04.2006 справу було призначено до розгляду на 10.05.2006, однак примірник ухвали не містить штампу канцелярії господарського суду Автономної Республіки Крим про відправлення зазначеного процесуального документу сторонам, а з відмітки на примірниках ухвал від 10.05.2006 та від 16.05.2006 про відкладення розгляду справи неможливо встановити, скільки копій, яким сторонам та за якою адресою було надіслано.
Приймаючи до уваги докази, надані відповідачем про неотримання ним зазначених ухвал, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом були порушені процесуальні права відповідача, оскільки спір було розглянуто у відсутність представника Сумського державного університету без належного повідомлення останнього про час і місце розгляду справи.
За таких обставин рішення господарського суду підлягає скасуванню як прийняте з порушенням норм процесуального права.
Пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Оскільки, як було зазначено вище, відповідач був позбавлений можливості участі у засіданні суду першої інстанції, судова колегія задовольняє клопотання Сумського державного університету та долучає до матеріалів справи надані ним додаткові докази.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжуються після зазначеної дати, спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України, Закон України «Про власність», Закон України «Про оренду землі».
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2000 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Університет" та Сумським державним університетом було укладено договір про сумісну організацію спортивно-оздоровчого табору «Університет», відповідно до якого сторони домовились про сумісне використання земельної ділянки площею 1,312 га у районі бесідки «Ехо» с.м.т. «Гурзуф», Автономна Республіка Крим, яка виділена у постійне користування товариству з обмеженою відповідальністю "Університет" рішенням 17-ої сесії Гурзуфської селищної ради від 25.12.1997 № 99.
Строк дії договору обмежений п'ятирічним терміном.
Пункти 3.1, 5.1 договору передбачають можливість його продовження за згодою сторін.
Пунктом 4.3 угоди встановлено, що взаємовідносини сторін, які не врегульовані договором регулюються діючим законодавством.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторонами не надано суду доказів продовження строку дії договору, з огляду на що його слід вважати таким, що припинив свою дію.
За таких обставин додатково визнати договір припиненим правових підстав не вбачається, з огляду на що висновок місцевого господарського суду в зазначеній частині не відповідає дійсним обставинам справи.
Посилання суду першої інстанції на норми статті 654 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, на думку колегії, є необґрунтованим з підстав, зазначених вище.
Отже, між сторонами у справі виникли цивільно-правові зобов'язання договірного характеру.
До моменту укладання цього договору оренди земельна ділянка знаходилась в користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Університет" на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КМ № 002022, який був наданий відповідно до рішення 17-ої сесії 22-го скликання Гурзуфської селищної ради народних депутатів від 25.12.1997 № 99, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею Гурзуфської селищної ради народних депутатів за № 24 від 06.10.2000.
Зазначена земельна ділянка, як визначено договором, передана товариству з обмеженою відповідальністю "Університет" в оренду для будівництва та обслуговування групи жилих будинків сімейного типу (заміна малоцінної забудови на жилі дерев'яні зруби підвищеної комфортності, без зміни плями забудови та без перетворень і змін ландшафтної структури) згідно рішення 47-й сесії 4-го скликання Гурзуфської селищної ради м. Ялти Автономної Республіки Крим від 29.04.2005 № 12.
Також відповідно до цього рішення припинено право постійного користування даною земельною ділянкою та анульовано зазначений Державний акт на право постійного користування землею І-КМ № 002022 від 06.10.2000 реєстраційний № 24.
Оскільки на земельній ділянці, якою користується позивач, розміщено майно відповідача, судом задоволені вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Університет" про усунення перешкод шляхом демонтажу зазначеного майна Сумським державним університетом.
Однак, приймаючи рішення, місцевий господарський суд залишив поза увагою ту обставину, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 у справі № 2-21/15499-2005А за позовом Сумського державного університету до товариства з обмеженою відповідальністю "Університет", Гурзуфської селищної ради, виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради, Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсними рішень селищної ради, визнання недійсним акту на право постійного користування землею, свідоцтва № 1390 про право власності на будівлі та споруди ТОВ "Університет" скасовано постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.- 13.12.2005. Визнано недійсним piшення 47 ceciї 4 скликання Гурзуфської селищної ради від 29.04. 2005 № 12 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Університет" в оренду земельної ділянки за адресою: Автономна Республіка Крим, смт. Гурзуф, вул. Гурзуфське шосе, 6-а". Визнано недійсним рішення Гурзуфської селищної ради 2 "В" від 01 березня 2005 року "Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю «Університет" на складення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та зміни цільового призначення використовуваної ділянки". Визнано недійсним рішення Гурзуфської селищної Ради 17 ceciї 22 скликання № 99 від 25 грудня 1997 року. Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею 1-КМ № 002022 від 06 жовтня 2000 року (реєстр № 24), виданий товариству з обмеженою відповідальністю "Університет". Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради №201 від 14 листопада 2002 року "Про затвердження акту Державної технічної комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації". Визнано недійсним свідоцтво №1390 про право власності на будівлі та споруди за адресою: Автономна Республіка Крим, смт. Гурзуф, вул. Гурзуфське шосе, 6-а, яке видане товариству з обмеженою відповідальністю "Університет" 27 листопада 2002 року виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради.
За таких обставин будь-які правові підстави, які б давали можливість позивачу вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, власником або користувачем якої він не є, відсутні.
Позивачем у засіданні суду апеляційної інстанції заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду у касаційному порядку справи № 2-21/15499-2005А, яка знаходиться у провадженні Вищого адміністративного суду України, оскільки ухвалою касаційної інстанції від 10.06.06 виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 у справі № 2-21/15499-2005А зупинено.
Заявлене клопотання судова колегія вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки процесуальний закон не містить прямого зобов'язання суду до виконання зазначений дій. Крім того. постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 у справі № 2-21/15499-2005А на час прийняття оскаржуваного рішення була чинною і є такою на час перегляду справи апеляційною інстанцією.
Одночасно судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції повинен був відмовити у прийнятті позовної заяви з посиланням на наявність судового рішення у справі № 2-21/10185.
Згідно зі статтею 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2005 у справі № 2-2/10185-2005 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Університет" до Сумського державного університету про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позов задоволено. Сумський державний університет зобов'язаний усунути перешкоди в користуванні товариством з обмеженою відповідальністю "Університет» земельною ділянкою кадастровий номер 0111946800:01:006:0115 площею 0,9994 га, яка розташована за адресою: м. Ялта, с.м.т Гурзуф, вул. Гурзуфське шосе,6-а, шляхом знесення щитових будиночків та інших будівель і споруд, які належать Сумському державному університету та розташовані на вищезазначеній ділянці.
Отже, предмет спору у зазначені справі дещо інший, оскільки позов, що є предметом розгляду, містить також вимогу про розірвання договору.
Пунктом 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
Вищезгадане рішення чинності не набуло, тому правових підстав для припинення провадження у справі № 2-1/9057-2006 не вбачається, а спір підлягає розгляду по суті.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 2 частини 3, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу Сумського державного університету задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2006 у справі № 2-1/9057-2006 скасувати.
3. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Університет" до Сумського державного університету про визнання припиненим договору та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді О.А. Щепанська
В.М. Плут