Ухвала
іменем україни
22 грудня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Коротуна В.М., Завгородньої І.М., ПисаноїТ.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Перфетті Ван Мелле», третя особа - державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2016 року,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Перфетті Ван Мелле» (далі - ТОВ «Перфетті Ван Мелле»), третя особа - державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» (далі - ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв»), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на підставі безстрокового трудового договору від 03 березня 2014 року № 20140303-1 його було прийнято на роботу до ТОВ «Перфетті Ван Мелле» на посаду менеджера з маркетингових досліджень з місцем роботи у м. Вінниця. Наказом від 08 лютого 2016 року № 1-0000000035 його було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, проте своє звільнення вважає незаконним, оскільки після отримання трудової книжки позивач довідався, що запис № 19 про його звільнення з роботи 08 лютого 2016 року за угодою сторін зроблений директором дирекції «Індредкадри» - структурного підрозділу ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв». Підставою звільнення зазначено наказ від 08 лютого 2016 року № 25, з яким він не був ознайомлений.
Крім того, позивач посилався на те, що його безпосередні керівники ввели його в оману щодо обставин, які мали істотне для нього значення, а саме: надали неправдиву інформацію про те, що діяльність представництва в Україні найближчим часом буде припинена, а його працівники підлягатимуть звільненню за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Своїми незаконними діями, відповідач завдав йому непоправної моральної шкоди, ступінь якої у грошовому еквіваленті він оцінював у розмірі 100 000 грн, оскільки внаслідок незаконного звільнення з роботи позивач втратив нормальні життєві зв'язки та вимушений вживати додаткових зусиль для організації не лише свого особистого життя, але й його сім'ї в майбутньому. Зазначав, що за період роботи у відповідача належно виконував свої трудові обов'язки, дотримувався виробничої дисципліни та сумлінно виконував законні розпорядження свого вищестоящого керівництва, дисциплінарних стягнень не мав.
Враховуючи викладене, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ від 01 лютого 2016 року № 1-0000000035 голови представництва ТОВ «Перфетті Ван Мелле» (Україна) про звільнення його з роботи 08 лютого 2016 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, а також визнати недійсним запис № 19 у трудові книжці БТ № 5729632 ОСОБА_4 про його звільнення з роботи 08 лютого 2016 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України), на підставі наказу № 25 і від 08 лютого 2016 року. Поновити його на роботі з 09 лютого 2016 року у ТОВ «Перфетті Ван Мелле» (Російська Федерація) на посаді менеджера з маркетингових досліджень представництва ТОВ «Перфетті Ван Мелле» (Україна) з місцем роботи у м. Вінниці. Стягнути на його користь з ТОВ «Перфетті Ван Мелле» (Російська Федерація) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09 лютого 2016 року по день фактичного поновлення на роботі, а також 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця - допустити до негайного виконання.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суд Вінницької області від 06 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки звільнення позивача відбулось у відповідності з законом, а саме: за його власноручно написаною заявою про його звільнення з 08 лютого 2016 року з посади менеджера з маркетингових досліджень, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що було видано наказ, з яким позивача було ознайомлено та на його виконання проведено з останнім остаточний розрахунок та видано трудову книжку.
Також, судами зроблено правильний висновок про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено порушень трудового законодавства з боку відповідача при проведенні звільнення ОСОБА_4
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Коротун
І.М.Завгородня
Т.О.Писана