Ухвала
19 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до селянського (фермерського господарства) «Нива-2», реєстраційної служби Рокитнянського районного управління юстиції у Київській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 19 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 травня
2016 року,
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він прийняв спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_5
Зазначав, що 01 листопада 2002 між його матір'ю ОСОБА_5 та ПАФ «Запрудянська» був укладений договір оренди належних ОСОБА_5 земельних ділянок, розташованих на території Запрудянської сільської ради площами 3,5700 га та 3,5699га, призначених для ведення сільськогосподарського виробництва.
21 лютого 2015 року він звернувся до керівника ПАФ «Запрудянська» з листом, в якому повідомив, що він як спадкоємець є новим власником орендованих земельних ділянок та не бажає продовжувати оренду належних йому земельних ділянок. У відповідь на даний лист йому було надано копію договору оренди землі від 21 липня 2008 року № 14, який зареєстрований у Рокитнянському районному відділі Державного земельного кадастру, запис від 11 серпня 2008 року та копію акту прийому-передачі об'єкта оренди, згідно якого ОСОБА_5 передала земельні ділянки в оренду селянського (фермерського господарства) «Нива-2» (далі - СФГ «Нива-2») до 21 липня 2018 року
Зазначав, що його матір не укладала даний договір, підпис у договорі належить не їй, а тому просив: визнати недійсним договір оренди землі № 14, укладений 21 липня 2008 року між ОСОБА_5 та СФГ «Нива-2»; скасувати державну реєстрацію речового права оренди, яке виникло на підставі зазначеного договору; витребувати у СФГ «Нива-2» на його користь земельну ділянку, площею 3,5700 га та земельну ділянку площею 3,5699 га, які розташовані на території Запрудянської сільської ради Рокитнянського району Київської області; стягнути з СФГ «Нива-2» на його користь безпідставно отриманий дохід в розмірі 136 827 грн 33 коп.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від
19 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 травня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено факту недодержання сторонами оспорюваного договору в момент його укладення та реєстрації вимог ст. 203 ЦК України.
Даний висновок судів першої та апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, доказам у справі та вимогам закону.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 листопада 2002 року між ПАФ «Запрудянська» та ОСОБА_5 було укладено договір оренди належних останній земельних ділянок, який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Запрудянської сільської ради. Строк дії договору складав 10 років з дати реєстрації.
У 2008 році були укладені нові договори оренди між СФГ «Нива-2» та власниками земельних паїв, в тому числі 21 липня 2008 року з ОСОБА_5, які були зареєстровані у Рокитнянському районному відділі державного земельного кадастру. Строк дії зазначеного договору складав 10 років з дати реєстрації.
Відповідно до відомостей про виплату орендної плати починаючи з 2009 року по 2013 рік орендну плату зерном отримувала на пропозицію ОСОБА_5 спочатку ОСОБА_6, а потім також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 123-125).
21 лютого 2015 року орендну плату за 2014 рік в сумі всього 10 000 грн отримав ОСОБА_4 (а.с.128).
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.
Враховуючи, що до моменту звернення позивача із вимогою про визнання договору недійсним його умови виконувались в повному обсязі, СФГ «Нива-2» щорічно сплачував орендну плату за користування землею, при цьому сторони укладеного договору не оспорювали його дійсність, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав вважати, що при укладенні оспорюваного договору було відсутнє вільне волевиявлення ОСОБА_5
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.
Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, встановили фактичні обставини у справі, надали оцінку наявним в матеріалах справи доказам, зазначили про мотиви їх неприйняття, законно та обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та задоволення позову.
Докази та обставини, на які ОСОБА_4 у касаційній скарзі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.
Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від
19 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від
25 травня 2016 рок залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Попович
І.М.Завгородня
В.М. Коротун