Ухвала
іменем україни
22 грудня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі колегії:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110000000286, за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_5 та представника потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року щодо
ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
якого визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_8 ,
до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернулися прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, засуджений ОСОБА_5 та представник потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 із касаційними скаргами на вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 .
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_5 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та вказує на те, що суд апеляційної інстанції, усупереч вимог статей 370, 374, 420 КПК України, не прийняв рішення про визнання ОСОБА_5 винуватим у пред'явленому обвинуваченні, а в резолютивній частині вироку не зазначено покарання, призначеного по пред'явленому ОСОБА_5 обвинуваченню, що визнане судом доведеним.
У касаційних скаргах з доповненнями, які є аналогічними за своїм змістом, засуджений ОСОБА_5 та представник потерпілих ОСОБА_8 порушують питання про зміну вироку апеляційного суду, призначення засудженому мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, та звільнення останнього від його відбування на підставі ст. 75 КК України. Зазначають, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин з необережності, щиро розкаюється, відшкодував завдані потерпілим збитки, а тому, на їхню думку, може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, засуджений ОСОБА_5 та представник потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 зазначають про необґрунтованість її доводів і просять залишити її без задоволення.
За вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2016 року ОСОБА_5 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину та засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_5 процесуальні витрати та вирішено питання речових доказів.
Вироком Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_5 ухвалено вважати засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
У решті вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
Близько 21 год. 40 хв. 27 вересня 2015 року ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Київській у с. Скибин Броварського району Київської області в напрямку м. Чернігова, у порушення вимог пунктів 2.3 «б», 2.3 «д» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, і в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення керованого ним транспортного засобу із задньою лівою частиною автомобіля «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався у попутному з ним напрямку в правій смузі руху. Після цього, він допустив зіткнення з правою боковою частиною автомобіля «Jeep Grand Cherokee», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , який також рухався в попутному напрямку в лівій смузі руху в сторону м. Чернігова. Вказане зіткнення призвело до зміщення автомобіля «Jeep Grand Cherokee», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на зустрічну смугу руху, у напрямку м. Києва, та зіткнення з автомобілем «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_12 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_12 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_7 від отриманих ушкоджень загинули на місці пригоди.
Згідно з висновками судово-медичних експертиз №№ 348, 349 від 12 листопада 2015 року виявлені у ОСОБА_12 та ОСОБА_7 тілесні ушкодження знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті й утворилися від дії тупих предметів при автотравмі (травмі в салоні автомобіля).
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів 2.3 «б», 2.3 «д», 13.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_12 і ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, думку засудженого та представника потерпілих, які підтримали свої касаційні скарги та вказали про необґрунтованість касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК України у касаційних скаргах на оспорюються.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
При перевірці матеріалів провадження касаційним судом установлено, що доводи прокурора є такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, у разі необхідності застосування більш суворого покарання, неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Як убачається з матеріалів провадження, прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, в апеляційній скарзі не оспорював доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, а стверджував про неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 75 КК України та безпідставному, на його думку, звільненні ОСОБА_5 від відбування основного покарання.
У результаті розгляду цієї апеляційної скарги, вироком апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 було скасовано лише в частині призначеного останньому покарання, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано не приймав рішення про визнання ОСОБА_5 винуватим у пред'явленому обвинуваченні.
Така позиція колегії суддів апеляційного суду відповідає роз'ясненням, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» № 1 від 15 травня 2006 року, згідно з якими апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції у межах апеляції. У зв'язку з цим він не наводить у своєму вироку доводи на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорено в апеляції, і скасовує вирок цього суду лише в тій частині, у якій визнав його незаконним чи необґрунтованим.
Твердження прокурора про те, що в резолютивній частині вироку апеляційного суду не зазначено покарання, призначеного по пред'явленому ОСОБА_5 обвинуваченню, що визнане судом доведеним, також не знайшло свого підтвердження.
Так, при ухваленні вироку, апеляційним судом в його резолютивній частині зазначено про те, що ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, що необхідно відбувати реально.
За таких обставин касаційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задоволенню не підлягає.
Разом з тим, доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_5 та представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу апеляційний суд указав про врахування позитивних характеризуючих даних про особу винного, його відношення до вчиненого, те, що даний злочин вчинено з необережності, наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої злочином шкоди.
Одночасно, на думку колегії суддів, апеляційний суд призначаючи ОСОБА_5 основне покарання, не врахував, що злочин ним вчинено з необережності, ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей, думку потерпілих, які просили призначити ОСОБА_5 покарання не пов'язане з позбавленням волі, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Зазначені обставини, дані про особу засудженого, сукупність визнаних судом пом'якшуючих покарання обставин дають підстави вважати можливим виправлення засудженого без відбування призначеного йому покарання, тобто для застосування щодо нього статей 75, 76 КК України.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає необхідним змінити вирок Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року щодо ОСОБА_5 , пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 75 КК України та звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. При цьому суд касаційної інстанції вважає за необхідне покласти на засудженого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вирок Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року щодо ОСОБА_5 в частині призначеного йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскільки в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_5 та представника потерпілих ОСОБА_8 ставиться питання про призначення ОСОБА_5 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, тобто погіршення становища особи, що в силу вимог ст. 437 КПК України, суд касаційної інстанції не вправі зробити, зазначені касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судових рішень у справі, не встановлено.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року щодо ОСОБА_5 змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому основного покарання за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із випробуванням, із іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
У решті вирок Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3