01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26
"10" січня 2017 р. Справа № 911/3982/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект», м. Київ,
до відповідача приватного підприємства «Термо Плюс», с. Крушинка Васильківського району,
про стягнення 214 957,58 грн.
Суддя О.В. Конюх
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1, , уповноважена, довіреність від 18 11 2016 №18/11/16;
ОСОБА_2, уповноважений, довіреність від 21.11.2016 №21/11/16;
від відповідача: ОСОБА_3, уповноважений, довіреність від 10.01.2017 б/н;
Ухвалою від 09.12.2016 порушено провадження у справі № 911/3982/16 за позовом ТОВ «Альянс-Екопроект» до ПП «Термо Плюс» про стягнення 214 957,58 грн., в тому числі 190 283,54 грн. боргу, 5 349,00 грн. 3% річних та 19325,05 грн. інфляційних втрат.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір підряду №29/04 від 29.04.2014, відповідно до якого відповідач зобов'язався власними силами та засобами виконати обумовлені договором роботи, а позивач - надати майданчик для проведення робіт, прийняти роботи та їх оплатити. Додатковою угодою від 23.05.2014 сторони погодили порядок здійснення позивачем передоплати в сумі 1 200 000,00 грн. Додатковою угодою від 01.12.2014 сторони погодили придбання позивачем та передачу відповідачу частини матеріалів на суму 370 918,80 грн., у зв'язку з чим була змінена загальна ціна договору та встановлена в розмірі 1 377 926,40 грн. Позивач твердить, що здійснив оплату робіт відповідачу всього в сумі 1 350 209,99 грн., тоді як фактично згідно актів КБ-2в робіт було прийнято на суму 1 159 926,45 грн., тобто різниця становить 190 283,54 грн.
Зазначену суму позивач вважає помилково перерахованими коштами та на підставі ст. 1212 ЦК України просить суд стягнути з відповідача дану суму. Крім того, посилаючись на ст.6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995 №227/95, відповідно до якої підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти, позивач вважає, що відповідач мав обов'язок повернути зазначені кошти в п'ятиденний строк від дати підписання останнього акту КБ-2в та дати останньої оплати (09.12.2015), у зв'язку з чим твердить про прострочення грошового зобов'язання та нараховує відповідачу в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних за період з 15.12.2015 по 21.11.2016 в сумі 5 349,00 грн. та інфляційні втрати за грудень 2015 - жовтень 2016 в сумі 19 325,05 грн.
05.01.2017 від позивача надійшло клопотання від 04.01.2017 №04/01/17 про залучення до матеріалів справи додаткових документів на виконання ухвали від 09.12.2016, а також заява про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог від 04.01.2017 №04/01/17.
Розглянувши в судовому засіданні вказану заяву, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Зазначена позиція викладена у пунктах 3.11, 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
У поданій заяві від 04.01.2017 № 04/01/17 про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог позивач твердить, що умовами укладеного між сторонами договору підряду в редакції додаткової угоди від 01.12.2014 було передбачено виконання робіт відповідачем в строк до 30.01.2015, тоді як останній ОСОБА_3 КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 були сторонами підписані 09.12.2015, що свідчить про прострочення виконання робіт відповідачем більше ніж на 20 днів, що в порядку пункту 8.5 Договору має наслідком сплату відповідачем позивачу штрафу в розмірі 5% від ціни договору, та надає право позивачу як замовнику достроково розірвати договір підряду, повідомивши відповідача не менш як за 10 календарних днів до дати розірвання. У цьому випадку, на твердження позивача, відповідач протягом 5 календарних днів з моменту розірвання договору мав повернути позивачу різницю між вартістю фактично виконаних робіт та розміром здійсненої передоплати, а у випадку прострочення повернення - сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Позивач твердить, що повідомив відповідача про розірвання договору листом від 19.02.2016 №1902/01, який відповідач отримав 11.03.2016, а отже, договір підряду є розірваним з 22.03.2016. В зв'язку з цим, позивач на підставі пункту 8.5 Договору просить суд стягнути з відповідача 68896,32 грн. штрафу 5% від ціни договору за прострочення виконання робіт більше ніж на 20 календарних днів, 190 283,54 грн. різниці між вартістю прийнятих підрядних робіт та здійсненою передоплатою, а також 33740,04 грн. пені за прострочення повернення коштів за період з 28.03.2016 по 28.09.2016, всього 292 919,90 грн.
За таких обставин, позивач у даній заяві змінює одночасно як підстави позову (тобто змінює обставини на яких грунтується позовна вимога, посилаючись на розірвання договору підряду за ініціативою замовника, не вважає заявлені до стягнення кошти помилково перерахованими, не посилається на ст. 1212 ЦК України та Указ Президента України від 16.03.1995 №227/95, а керуюється виключно нормами, що регулюють зобов'язальні відносини, та умовами договору підряду) так і предмет позову (не заявляє до стягнення згідно ст. 625 ЦК України проценти річних та інфляційні втрати, а заявляє про стягнення передбачених договором штрафу за прострочення виконання робіт та пені за прострочення повернення авансу), що чинним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.
За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви від 04.01.2017 №04/01/17 про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. За таких обставин розгляд справи підлягає відкладенню для надання часу позивачу виконати вимоги ухвали від 09.12.2016 та надання часу відповідачу надати обґрунтований відзив на позов з доказами на його підтвердження. Сторонам запропоновано вжити заходів для врегулювання спору.
Беручи наведене вище до уваги, керуючись ст. 22, частиною третьою ст. 77, ст. 86 ГПК України, суд
1. Відмовити позивачу у задоволенні заяви від 04.01.2017 №04/01/17 про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог.
2. Розгляд справи відкласти до "23" січня 2017 р. о 10:50.
3. Зобов'язати позивача додатково обґрунтувати позовні вимоги.
4. Запропонувати відповідачу подати відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень.
5. Запропонувати сторонам вжити можливих заходів до врегулювання спору.
6. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 36 ГПК України, а пояснення по суті спору викласти письмово відповідно до ст. 32 ГПК України.
Повноваження представників сторін мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника з прикладенням печатки цієї організації). В разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом - подати копію наказу, рішення, розпорядження, протоколу тощо, або засвідчені належним чином витяги з них про призначення на посаду.
Викликати в судове засідання повноважних компетентних представників сторін.
Суддя О.В. Конюх