Справа № 11-cc/796/4467/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
29 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
(шляхом використання відеоконференцзв'язку)
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , та продовжено строк тримання під вартою по 10 січня 2017 року включно щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області, Тульчинського району, с. Нестерварка, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта середньо-спеціальна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч. 4 ст. 296 КК України.
Згідно ухвали, слідчий суддя врахувавши обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, а саме необхідність встановити додаткових свідків, ознайомити підозрюваного та захисника з матеріалами досудового розслідування, скласти обвинувальний акт, здійснити низку інших слідчих та процесуальних дій, врахувавши наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою та застосувати щодо нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник вказує на те, що в ухвалі міститься загальне посилання на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 , а долучені до клопотання документи не містить інформації вчинення останнім будь - яких правопорушень, в тому числі і передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Також апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала не містить посилань на докази, які вказують на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України а також обставин, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На думку захисника, позиція суду про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у зв'язку із можливим переховуванням ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та слідства, або впливу підозрюваного на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, з огляду на характер інкримінованого злочину, є виключно припущенням та не підтверджуються доказами.
Також автор апеляційної скарги, звертає увагу суду на те, що оскаржувана ухвала не містить посилання на конкретні дії, які на даний момент необхідно вчинити слідчому для закінчення досудового розслідування.
Крім того, захисник вказує на те, що відповідно до договору оренди від 20.02.2016 року, ОСОБА_8 орендує квартиру у м. Києві, що на думку апелянта вказує про зменшення у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, захисник зазначає, що слідчий суддя не визначив підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави та своє рішення в цій частині не обґрунтував.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу слідчого управління Головного управління національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100030010003 від 20.08.2016 року за підозрою ОСОБА_8 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 та за підозрою ОСОБА_10 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.7 ч. 2 ст. 115 КК України.
20.08.2016 року о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та у той же день останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
22.08.2016 року слідчим суддею Деснянського районного суду м. Києва обрано запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, тобто до 24 години 00 хвилин 18.09.2016 року.
16.09.2016 року та 11.10.2016 року слідчим суддею Деснянського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 до 16.10.2016 року та до 10.11.2016 року відповідно.
08.11.2016 року слідчим суддею Деснянського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 до 10.12.2016 року.
06.12.2016 року старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року дане клопотання задоволено та продовжено щодо ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 10 січня 2017 року включно.
Під час розгляду клопотання про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати ймовірною підозруОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не є доведеними.
Що стосується посилань захисника на те, що долучені до клопотання документи не містять інформації вчинення підозрюваним ОСОБА_8 будь - яких правопорушень, в тому числі і передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження. Крім того, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 , у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, а також з огляду на суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилаються старший слідчий і прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто заявлені у клопотанні старшого слідчого ризики з часу застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та існують до теперішнього часу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання, а тому вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині, є необгрунтованими.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, обґрунтувавши при цьому причини, з яких не може бути застосовано жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Твердження захисника про те що, оскаржувана ухвала не містить посилання на конкретні дії, які на даний момент необхідно вчинити слідчому, для закінчення досудового розслідування, не заслуговують на увагу, оскільки чіткий перелік зазначених дій вказаний в клопотанні слідчого (а.с. 4-5).
Посилання захисника на те, що ОСОБА_8 орендує квартиру у м. Києві, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані обставини не можуть бути визнані достатніми для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Вимоги апеляційної скарги в частині невизначення слідчим суддею розміру застави, не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу,має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, із застосуванням насильства, яке призвело до спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, порушень слідчим суддею вимог ст. 183 КПК України, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Як підсумок, слідчий суддя прийняв правильне рішення про необхідність задовольнити клопотання слідчого, врахувавши, що строк дії ухвали слідчого судді не може перевищувати 60 днів.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою по 10 січня 2017 року включно щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4