[1]
13 грудня 2016 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва - Сілкова І.М. за участю:
- особи, яку притягнуто до відповідальності - ОСОБА_1.,
- його захисників - адвокатів Декета С.М. та Зайченка В.М.
- захисника іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди
ОСОБА_2 - адвоката Пендюра В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва апеляційні скарги адвокатів Декета С.М. та Зайченка В.М., подані в інтересах ОСОБА_1. на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 04 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, -
Цією постановою ОСОБА_1. визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 гривень, а провадження в справі в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Як встановив суддя в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1, 24.09.2016 року, близько 12 год. 40 хв., керуючи автомобілем «Рено Магнум» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по пр. С.Бандери в м. Києві в напрямку метро «Петрівка», в районі буд. №28, в порушення вимог п.п. 2.3 (б), 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечно для інших учасників руху та допустив зіткнення з автомобілем «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого, автомобіль «Хонда» в подальшому здійснив зіткнення з автомобілем «Рено Сандеро» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.
Крім того, на підставі аналізу наведених у судовому рішенні доказів, суддя дійшов до висновку, що в судовому засіданні не встановлено жодного ґрунтовного доказу того, що водій ОСОБА_2., керуючи автомобілем «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 здійснював дії, спрямовані на зміну смуги руху, а відтак дана обставина свідчить про відсутність в діях останнього порушень п. 10.3 Правил дорожнього руху України та на підставі п.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрив за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_1. - адвокати Декет С.М. та Зайченко В.М. подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі адвокат Декет С.М., посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 04.11.2016 року просить її скасувати, провадження в справі в частині визнання ОСОБА_1. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрити та ухвалити нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 та ст. 124 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що дана дорожньо-транспортна пригода виникла виключно з вини водія ОСОБА_2, який керуючи автомобілем «Хонда», д.н.з НОМЕР_2, тривалий час рухався по правій крайній смузі руху, яка призначена для руху маршрутних транспортних засобів, тобто з порушенням вимог правил дорожнього руху. Вважає, що якби ОСОБА_2. не вчиняв вказане триваюче адміністративне правопорушення, дана дорожньо-транспортна пригода не відбулась би.
Крім цього, адвокат Декет С.М. вказує на численні порушення суддею вимог КУпАП, що на його думку свідчить про особисту зацікавленість та упередженість судді Римар Є.П., який розглянув справу за відсутності учасників дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, без дослідження в судовому засіданні наданого висновку судового авто-технічного дослідження та відеозапису даної ДТП, на який потім послався в оскаржуваній постанові, як на доказ вини ОСОБА_1. Також посилається на інші обставини, що на його думку вказують на упередженість судді під час розгляду справи та свідчить про недотримання п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності з законом, однак в порушення зазначених вимог, ОСОБА_1 був визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення виключно на припущеннях.
Адвокат Зайченко В.М. у своїй апеляційній скарзі також просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження в справі відносно ОСОБА_1. закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права вказує, що суддя не повно з'ясував всі обставини справи, в судовому засіданні не дослідив всі наявні докази та формально підійшов до вивчення обставин справи.
Також зазначає, що в порушення вимог ст. 278 і 279 КУпАП, при підготовці до розгляду справи та в судовому засіданні суддею не були вирішені питання щодо встановлення правильності складення протоколу та інших матеріалів про адміністративне правопорушення, а надані пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, які підтверджуються експертним дослідженням та фотографіями даної ДТП, не були взяті до уваги, чим фактично були порушені вимоги ст. 280 КУпАП щодо з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім цього, адвокат Зайченко В.М. вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить відомостей про свідків - інших учасників ДТП, а викладений в ньому висновок щодо порушення водієм ОСОБА_1. вимог п.п. 2.3 (б), 10.1 та 10.3 ПДР не підтверджується доказами, зокрема, висновком експертного дослідження та спростовується поясненнями ОСОБА_1. та ОСОБА_2 стосовно руху автомобіля «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 по смузі для руху маршрутних транспортних засобів та потрапляння у так звану «сліпу зону», що і стало причиною ДТП. Вважає, що сукупність зазначених доказів та запис відеореєстратора свідчить про наявність прямого причинного зв'язку між порушенням ОСОБА_2. Правил дорожнього руху стосовно здійснення руху, керованим ним автомобілем «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2, по смузі для руху маршрутних транспортних засобів та настанням наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів - автомобілів «Рено Сандеро», д.н.з. НОМЕР_3, «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 та «Рено Магнум», д.н.з. НОМЕР_1.
Доповівши матеріали справи за поданими апеляційними скаргами, вислухавши пояснення ОСОБА_1. та його захисників адвокатів Декета С.М. і Зайченка В.М., які підтримали доводи апеляційних скарг, просили їх задовольнити скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1. закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, а ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122, 124 КУпАП ; пояснення адвоката Пендюра В.В., що діє в інтересах ОСОБА_2 на підтримку висновків оскаржуваної постанови, який заперечував проти поданих апеляційних скарг; дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи на обґрунтування апеляційних вимог, вважаю, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказані вимоги закону при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції були дотримані.
При цьому, суддею були повно та об'єктивно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП, в якій наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про вчинення ОСОБА_1. адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався останній та його захисники під час судового розгляду справи.
Що стосується апеляційних доводів захисника Декета С.М. про порушення суддею вимог ст. 285 КУпАП, який після закінчення судового засідання не проголосив судове рішення, то вони є необґрунтованими, оскільки вказана обставина матеріалами справи об»єктивно не підтверджується і не впливає на прийняте судом рішення, мотиви прийняття якого оскаржуються захисником.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1. та відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції взяв до уваги надані водіями ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3 пояснення щодо обставин ДТП, дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та схемі ДТП від 24.09.2016 року, дані відеозапису з відео реєстратора на якому зафіксована дорожньо-транспортна пригода та дійшов обґрунтованого висновку про порушення водієм ОСОБА_1. п.п. 2.3 (б), 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої були пошкоджені транспортні засоби.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як неналежний та недопустимий доказ висновок комплексного авто-технічного та транспортно -трасологічного дослідження № 000217/1 від 25.10.2016 року, проведеного експертами Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські незалежні судові експерти» за копіями матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 24.09.2016 року на проспекті С.Бандери, 26 в м. Києві, з тих підстав, що особи, які проводили вказане дослідження не попереджались про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 07.10.2016 року заступником начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод УПП в м. Києві було складено висновок про те, що причиною виникнення ДТП, яка мала місце 24.09.2016 року в районі буд. №28, по пр. С.Бандери в м. Києві, близько 12 год. 40 хв. стало порушення водієм автомобіля «Рено Магнум» ОСОБА_1. п.п. 2.3 (б),10.1, 10.3 ПДР України, а в діях водія автомобіля «Хонда» ОСОБА_2 порушень, передбачених ст. 124 КУпАП не вбачається, і тому складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 472099 за порушення п. 10.3 ПДР України вважати таким, що складений без врахування всіх об»єктивних обставин дорожньо-транспортної пригоди та за порушення ним вимог п. 17.1 ПДР України притягнути ОСОБА_2 до адміністративно відповідальності за частиною 3 ст. 122 КУпАП, а відносно водія ОСОБА_1. скласти протокол про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
За змістом ч.1 ст.9 КУпАП невід'ємною ознакою складу адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні, яку зумовлює, зокрема наявність реальної можливості не вчинити дії або відвернути наслідки, які складають об'єктивну сторону правопорушення.
За диспозицією ст. 124 КУпАП, обов'язковою ознакою вказаного адміністративного правопорушення є наявність причино-наслідкового зв'язку між діями особи у вигляді порушення правил дорожнього руху та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів.
Під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 підтвердив свої пояснення, які давав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.4), а також, які виклав у письмовій заяві від 04.11.2016 року ( а.с.72) під час розгляду справи в суді першої інстанції та пояснив, що 24.09.2016 року приблизно о 12 год. 40 хв., керуючи автомобілем «Рено Магнум» д.н.з. НОМЕР_1 рухався по проспекту С.Бандери у другій смузі, так як перша призначена для руху громадського транспорту і коли хотів об»їхати учбовий автомобіль, який повільно рухався попереду нього у другій смузі, подивився у праве дзеркало заднього виду і переконавшись у безпеці маневру та відсутності будь-якого транспорту у першій смузі, на яку збирався перестроїтись, почав виконувати маневр і не побачив автомобіль ОСОБА_2, який в цей час перебував у так званій «сліпій зоні» після чого відчув поштовх з якоюсь перешкодою, як пізніше стало відомо з автомобілем «Хонда» під керуванням водія ОСОБА_2 При цьому зауважив, що якби водій ОСОБА_2., в порушення вимог ПДР, не рухався в полосі, яка призначена для руху громадського транспорту, то дорожньо-транспортна пригода не відбулася б.
Обставини дорожньо-транспортної пригоди, які виклав у своїх поясненнях водій ОСОБА_2. підтверджуються наявною в матеріалах справи схемою місця ДТП, на якій зафіксовано місце зіткнення автомобілів із зазначенням локалізації тих механічних пошкоджень, які отримали автомобілі в результаті їх зіткнення, записом з відео реєстратора щодо механізму розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди та іншими наявними в матеріалах справи даними.
Отже, з матеріалів справи вбачається, а долученими до неї доказами підтверджується, що зіткнення транспортних засобів відбулось коли водій автомобіля «Рено Магнум» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 почав виконувати маневр перестроювання з середньої в праву смугу руху по якій в цей час рухався автомобіль «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, а тому з урахуванням наявних в матеріалах справи та наведених в оскаржуваній постанові доказів, суддя дійшов обґрунтованого висновку, що водій автомобіля «Рено Магнум» при перестроюванні з середнього в крайній правий ряд не переконався в безпеці такого маневру та здійснив зіткнення з автомобілем «Хонда» під керуванням водія ОСОБА_2, який жодних маневрів не вчиняв і напрямок руху не змінював, а тому в його діях відсутня основна ознака складу адміністративного правопорушення -протиправність діяння.
Для забезпечення безпеки дорожнього руху, за приписами пункту 2.3(б) Правил дорожнього руху України, водій зобов»язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п. 10.1 цих Правил, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до п. 10.3 Правил дорожнього руху України, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Отже, на виконання вказаних Правил дорожнього руху, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, водій автомобіля «Рено Магнум» ОСОБА_1 при перестроюванні повинен був впевнитись у тому, що такий маневр не створює перешкод у русі іншим учасникам руху, які здійснюють рух в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися, а тому саме дії водія ОСОБА_1. перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП та пошкодженням транспортних засобів.
Апеляційні посилання захисників на ту обставину, що судом, в порушення вимог ст. 245 КУпАП не були всебічно, повно та об»єктивно з»ясовані обставини даної справи, не було виявлено причин та умов вчиненого адміністративного правопорушення, а рішення, яким ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, ґрунтується виключно на припущеннях та неналежних і недопустимих доказах, є безпідставними та спростовуються сукупністю вищенаведених доказів.
Крім того, апеляційні доводи ОСОБА_1. та його захисників про те, що дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини водія ОСОБА_2 та наявності прямого причинного зв'язку між порушенням Правил дорожнього руху України ОСОБА_2. стосовно здійснення руху, керованим ним автомобілем «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 по смузі для руху маршрутних транспортних засобів та настанням наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів, а також висловлені ними доводи, що водій ОСОБА_1 не бачив у дзеркало заднього виду автомобіль «Хонда», який тривалий час, в порушення Правил дорожнього руху України рухався у смузі для руху маршрутних транспортних засобів і в момент виконання ОСОБА_1. маневру потрапив у так звану «сліпу зону» є безпідставними і не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки це не звільняло останнього від обов»язку переконатися у безпечності свого маневру.
Таким чином, наведені в оскаржуваній постанові висновки про відсутність в діях водія автомобіля «Хонда» ОСОБА_2 порушень п. 10.3 ПДР України, а відтак і складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, який жодних маневрів не вчиняв і напрямок руху не змінював, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому в діях водія ОСОБА_2 відсутня основна ознака складу адміністративного правопорушення -протиправність діяння.
Викладені в апеляційних скаргах доводи про те, що якби водій автомобіля «Хонда» ОСОБА_2., рухаючись у смузі для руху громадського транспорту, триваючий час не вчиняв адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода не відбулася б, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що водій ОСОБА_2., в порушення вимог п. 17.1 ПДР щодо заборони руху смугою для маршрутних транспортних засобів, дійсно рухався в цій смузі, за що постановою серії ПСЗ № 050820 від 11.10.2016 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн.(а.с.68), однак підстав вважати, що це порушення знаходиться у причино наслідковому зв»язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 24.09.2016 року в районі буд. №28 на пр. С.Бандери в м. Києві, апеляційний суд не вбачає.
Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційних скарг про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1. вимогам ст. 256 КУпАП через відсутність в ньому відомостей про свідків та інших учасників ДТП, оскільки даний протокол серії АП1 № 925132 від 10.10.2016 року був складений відносно ОСОБА_1. не на місці ДТП, а після проведеної перевірки та складеного 07.10.2016 року висновку заступником начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод УПП в м. Києві про те, що причиною виникнення ДТП, яка мала місце 24.09.2016 року в районі буд. №28, по пр. С.Бандери в м. Києві, близько 12 год. 40 хв. стало порушення водієм автомобіля «Рено Магнум» ОСОБА_1. п.п. 2.3 (б),10.1, 10.3 ПДР України, а тому не зазначення в цьому протоколі відомостей про учасників ДТП (відомості щодо яких є в матеріалах справи) та свідків, які у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП зазначаються у протоколі в разі, якщо вони є, не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1. у порушенні ним п.п. 2.3 (б),10.1, 10.3 ПДР України та правильність прийнятого судом рішення, яке оскаржується.
Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення , винність особи у його вчинені та інші обставини , що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експертиз. При цьому, жодний доказ не має наперед встановленої сили і оцінюється як окремо, так і у сукупності з іншими доказами у справі за внутрішнім переконанням посадової особи.
Отже, з урахуванням сукупності наявних в матеріалах справи доказів, які є відносними і допустимими, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об»єктивне з»ясування обставин даної справи та які беззаперечно вказують на факт порушення саме ОСОБА_1 п.п. 2.3 (б), 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, а відтак його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення заявлених під час апеляційного розгляду справи адвокатом Декетом С.М. клопотання про виклик і допит в якості свідків працівників поліції і адвокатом Зайченком В.М. про призначення авто-технічної експертизи, з наведенням зазначених у цьому клопотанні питань, оскільки в них не наведено належного обґрунтування доцільності проведення вказаної експертизи та об»єктивних підтверджень та обґрунтування необхідності допиту працівників поліції.
За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1. п.п. 2.3 (б), 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України відповідає фактичним обставинам справи, а тому постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, а провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування, про що ставиться питання в апеляційних скаргах, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду -
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 04 листопада 2016 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_1. - адвокатів Декета С.М. та Зайченка В.М. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: І.М. Сілкова
Справа№ 33/796/1192/2016 Категорія КУпАП: ст.124 КУпАП
Головуючий у апеляційній інстанції - Сілкова І.М.