№ 755/7241/14-к
1-кп/755/720/15
20 квітня 2016 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі трьох професійних суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі: ОСОБА_4
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вищевказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки останній може ухилятися від суду, продовжити злочину діяльність.
Захисник ОСОБА_6 просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, що не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на його стан здоров'я.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 міри запобіжного заходу суд виходив з наступного.
Згідно ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку, зокрема з дня застосування до обвинуваченого судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Пунктом 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Запобіжний захід до ОСОБА_7 застосований рішенням суду, тобто у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою на даний час відпала.
При цьому, судом враховується той факт, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який є особливо тяжким, та передбачає покарання на строк до 15 років позбавлення волі, офіційно не працює, може ухилитись від суду, а тому приходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може ухилитись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому обраний запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому в вину діяння, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду. Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії належної процесуальної поведінки останнього.
Згідно ст. 21 Закону України "Про попереднє ув'язнення", адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.
Стосовно доводів сторони захисту щодо стану здоров'я обвинуваченого, суд приходить до висновку, що зовнішній вигляд обвинуваченого та надані відомості стороною захисту стосовно ненадання належної медичної допомоги обвинуваченому, вказують на можливе порушення вимог законодавства під час тримання під вартою обвинуваченого, а відтак враховуючи правову позицію, викладену в рішеннях ЄСПЛ «Кондратьєв проти України», «Муйсель проти Франції», згідно якої Суд зазначив, що національні органи влади не забезпечили заявникові належного медичного догляду, застосовуючи положення ч.6, 7, ст. 206 КПК України, вважає за необхідне зазначити, що обов'язок по збереженню здоров'я особи, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятору покладається на керівника слідчого ізолятору. Із цього випливає, що керівник слідчого ізолятору в силу своїх обов'язків, зобов'язаний забезпечити належне здійснення лікувально-профілактичних заходів відносно ОСОБА_7 .
В той же час, наявність хвороби у обвинуваченого не може бути підставою для зміни запобіжного заходу, за відсутності для цього підстав, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України.
Також суд, приймаючи рішення, враховує, що тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні Європейського суду з прав людини, від 18 березня 2008 року, у справі «Ладент проти Польщі» (заява №11036/03, пункт 55), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення його присутності в суді, та інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.
Враховуючи норми кримінального процесуального закону та обставини вчинення інкримінованих обвинуваченим діянь та наслідки їх вчинення, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд, -
Продовжити застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді триманні під вартою в Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області строком на 30 днів, тобто до 19 травня 2016 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити начальнику Київського СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області для забезпечення належного обстеження, консультування та лікування обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в медичних частинах СІЗО.
Головуючий суддя:
Судді:
Судді: