Справа: № 358/1431/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Якутюк В.С. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
22 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Беспалова О.О., Губської Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Богуславського районного суду Київської області від 7 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області про визнання відмови неправомірною та про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області, у якому просив:
визнати протиправним порушення з боку управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області по відношенню до мене вимог статей 22 та 46 Конституції України, якими він відповідно до п. 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486) зобов'язаний керуватися у своїй діяльності, а також підпунктів 7 та 8 пункту 4 цього положення, згідно яких відповідач призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, для чого забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату цих пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок державного бюджету України;
зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області негайно поновити мої права отримувати державні пенсії як інваліду-ліквідатору ЧАЕС 2-ої групи у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, для чого зобов'язати негайно здійснити відповідний перерахунок та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату цих пенсій за рахунок державного бюджету України.
Постановою Богуславського районного суду Київської області від 7 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження за правилами ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), то апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.
Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), інвалідом 2 групи довічно в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
На виконання судових рішень, управлінням Пенсійного фонду в Богуславському районі було здійснено перерахунок пенсії позивача в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розміру 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26.06.2010.
У зв'язку з набранням з 19 червня 2011 року чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI та прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 6 липня 2011 року № 745, проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого її розмір зменшився.
28 грудня 2014 року на підставі Закону № 76-VII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" статті 50, 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладені в новій редакції, де умови, порядок призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
У зв'язку з цим відповідач здійснював позивачу зазначені виплати відповідно до постанов Кабміну України у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. ст. 50, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
07 жовтня 2016 року позивач звернувся до управління із заявою про проведення перерахунку та виплати належних йому державних пенсій як інваліду-ліквідатору ЧАЕС у відповідність до Конституції України.
Проте, листом від 13.10.2016 № 183/ІІІ- 06, відповідач повідомив позивача про те, що пенсійні виплати здійснюються управлінням відповідно до вимог Конституції України та чинного законодавства, а тому підстави для задоволення його вимог відсутні.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що у межах спірних правовідносин відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час виникнення спірних правовідносин положення статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діяли у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, що набрав чинності з 01 січня 2015 року.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону від 28.12.2014, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що становить для другої групи інвалідності - 379,60 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно зі ст.54 даного Закону, в редакції від 28.12.2014 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII не визнавався таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним), є чинним, а тому підлягає застосуванню до спірних відносин.
Водночас, ті норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на які посилається позивач в обґрунтування власних вимог, на час виникнення спірних відносин втратили чинність і підстав для їх застосування немає.
З огляду на викладене, посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення статей 22,46 Конституції України, є помилковим.
В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі "Валентина Ніканорівна Великода проти України", яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач, здійснюючи позивачеві відповідні виплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Богуславського районного суду Київської області від 7 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області про визнання відмови неправомірною та про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову Богуславського районного суду Київської області від 7 листопада 2016 року - без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяО.О. Беспалов
СуддяЛ.В. Губська
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Беспалов О.О.
Губська Л.В.