Справа: № 826/2281/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
21 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.
суддів: Земляної Г.В.
Межевича М.В.
за участю секретаря Грисюк Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Лохвицького відділення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі -Лохвицька ОДПІ, правонаступник - Лохвицьке відділення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування з дати його прийняття рішення Лохвицької ОДПІ від 04.02.2015 р. №331/10/16-17-25-11; визнання протиправними та скасування з дати їх оформлення інкасові доручення (розпорядження) Лохвицької ОДПІ, а саме від 04.02.2015 р. №2 і №5, які оформлені на підставі рішення від 04.02.2015 р. №331/10/16-17-25-11.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Лохвицької ОДПІ про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04 лютого 2015 року №1, зареєстроване за №331/10/16-17-25-11. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 25 червня 2015 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2016 року постанову та ухвалу суду першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано із дати прийняття рішення Лохвицької ОДПІ від 04.02.2015 р. №1, що зареєстроване за №331/10/16-17-25-11 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платників податків, та із дати оформлення інкасові доручення (розпорядження) Лохвицької ОДПІ від 04.02.2015 р. №2 та від 04.02.2015 р. №5, які оформлені на підставі рішення Лохвицької ОДПІ від 04.02.2015 р. №1, що зареєстроване за №331/10/16-17-25-11 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платників податків.
На вказану постанову Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Гадяцька ОДПІ) подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2016 року у даній справі, суд касаційної інстанції проаналізувавши норми п. 59.1 ст. 59, п.п. 95.1 - 95.4 ст. 95, п. 32 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України дійшов наступних висновків.
У разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду. При цьому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 р., тимчасово, до 01.07.2015 р., встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.
Норма п. 32 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.
Буквальний зміст п. 32 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України вказує на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов'язань, тому, наявність зобов'язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.
Суд касаційної інстанції встановив, що судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи та прийняття оскаржуваних судових рішень не встановлено, чи була у позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про стягнення коштів наявна переплата зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, тобто чи існувало зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань. Крім того, як зазначив суд касаційної інстанції, положеннями законодавства не визначена форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у порядку передбаченому п. 32 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України. За наведених обставин дана справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за ІІІ, IV квартали 2014 року ПАТ «Укрнафта» самостійно визначило грошове зобов'язання за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 року з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.
Внаслідок несплати самостійно визначеної суми грошового зобов'язання в зазначений період 2014 року виник податковий борг з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, значну частину якого позивачем погашено 01.12.2014 р., 30.12.2014 р. та 31.12.2014 р.
Згідно наявних у матеріалах справи витягів з інтегрованих карток платника податків - ПАТ «Укрнафта» станом на період з 31.01.2015 р. по 05.02.2015 р. за товариством обліковувався борг з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 17 546 537,51 грн. (в т.ч. за основним платежем - 17 337 820,24 грн., сума пені - 208 717,27 грн.) та з рентної плати за користування надрами для видобування нафти у сумі 22 985 835,80 грн. (в т.ч. за основним платежем - 22 132 706,78 грн., сума пені - 853 129,02 грн.).
Рішенням Лохвицької ОДПІ про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04.02.2015 р. №1, зареєстрованим за №331/10/16-17-25-11, відповідно до п. 32 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ «Укрнафта».
На підставі вказаного рішення відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку (ПАТ КБ «Приватбанк») інкасові доручення від 04.02.2015 р. №2 на суму податкового боргу з плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 17 449 365,96 грн. та від 04.02.2015 р. №5 на суму податкового боргу з плати за користування надрами для видобування нафти у розмірі 20 909 540,12 грн.
При цьому, відповідачем за спірний період було застосовано механізм примусового стягнення з ПАТ «Укрнафта» податкового боргу в судовому порядку на підставі пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 та п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2015 р. по справі №826/17215/14 за позовом Лохвицької ОДПІ до ПАТ «Укрнафта» про стягнення податкового боргу, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р., - стягнуто з ПАТ «Укрнафта» заборгованість з плати за користування надрами з розрахункових рахунків підприємства на загальну суму 4 501 669,18 грн.
Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015 р. №К/800/25520/15 такі судові рішення по справі №826/17215/14 були скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 59.1 ст. 59 цього Кодексу передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 р., тимчасово, до 01.07.2015 р., було встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.
Відповідно до п. 32 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до 01.07.2015 р., встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках, рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, на день прийняття оскаржуваного рішення від 04.02.2015 р. у держави було наявне зобов'язання з повернення ПАТ «Укрнафта» надміру сплачених грошових коштів, що підтверджується: копіями листів ПАТ «Укрнафта» від 30.01.2015 р. №08.1.14/105 і №08.1.14/116 про надання актів звірки розрахунків по торговим патентам на право здійснення торгівлі нафтопродуктами, скрапленим газом та роздрібної торгівлі за певні періоди (в т.ч. за періоди з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.); копіями актів звірення розрахунків від 05.02.2015 р. за №391-20 і №393-20, - згідно яких у ПАТ «Укрнафта» станом на 31.12.2014 р. за даними Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС обліковується позитивне сальдо (переплата) зі збору за провадження торговельної діяльності (роздрібна торгівля), сплаченого юридичними особами, що справляється до 1 січня 2015 року, у розмірі 39 грн. та зі збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом у розмірі 366,47 грн.; копії заяви ПАТ «Укрнафта» від 10.03.2015 р. №08.1.14/286, адресована Мелітопольській ОДПІ ГУ ДФС щодо повернення передплати по збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності у розмірі 1 462 грн.; копія акта звірення розрахунків від 02.02.2015 р. №10224-20, згідно якого у ПАТ «Укрнафта» станом на 31.12.2014 р. за даними Міжрегіонального ГУ ДФС обліковується позитивне сальдо (переплата) по ПДВ у розмірі 251 871,77 грн.; копії податкової звітності ПАТ «Укрнафта» з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року (звітної декларації та уточнюючих розрахунків), - згідно яких ПАТ «Укрнафта» 20.01.2015 р. задекларувало до сплати суму податку у розмірі 10 124 621 грн., що була відкоригована 26.01.2015 р. до розміру 10 124 885 грн.; копія платіжного доручення ПАТ «Укрнафта» від 30.01.2015 р. №801-ПБ15 про сплату до бюджету ПДВ у сумі 10 125 000 грн.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не спростовано наявності таких обставин на час прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, відповідачем в супереч положенням п. 32 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України застосовано процедуру погашення податкового боргу за наявності зобов'язань держави щодо повернення ПАТ «Укрнафта» надміру сплачених грошових зобов'язань, що є протиправним.
Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством на час виникнення спірних правовідносин не було визначено форму рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у порядку, передбаченому п. 32 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України.
Посилання відповідача на наказ ДФС України від 21.01.2015 р. №23, яким затверджено примірну форму рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано суду ані тексту цього наказу, ані доказів його реєстрації у Міністерстві юстиції України у встановленому законом порядку.
Також колегія суддів зазначає, що сума заборгованості товариства по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 4 501 669,18 грн. станом на 04.02.2015 р. перебувала в процесі судового розгляду по справі №826/17215/14.
За таких обставин, у Лохвицької ОДПІ були відсутні підстави для застосування приписів п. 32 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України з метою стягнення коштів в цій частині, оскільки це фактично свідчить про повторне стягнення з позивача податкового боргу з того ж виду податку та за ті ж самі періоди.
Отже, оскаржуване рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідачем прийнято не на підставі та не у спосіб, встановлений чинним законодавством, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо визнання протиправними та скасування інкасових доручень відповідача від 04.02.2015 р. за №2 і №5 колегія суддів зазначає наступне.
Правила грошового обігу, використання платіжних інструментів встановлюються нормативно - правовими актами Національного банку України, які відповідно до положень ст. 3, 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-III є обов'язковими для всіх банків.
Статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна, а також здійснює банківське регулювання. Національний банк України регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.
Згідно з п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 (далі - Інструкція), інкасовим дорученням (розпорядженням) визначається розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Відповідно до п.п. 12.1, 12.2, 12.4 Інструкції органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.
Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання на підставі рішення суду.
Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.
Тобто, нормами Інструкції передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) для списання коштів на підставі саме рішення суду та не визначено механізму списання обслуговуючим платника податку банку коштів з його рахунку на підставі інкасового доручення (розпорядження), яке оформлене на підставі рішення керівника контролюючого органу, що має місце у даному спорі.
Щодо відсутності в Інструкції механізму списання банком коштів за інкасовим дорученням (розпорядженням) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника такого органу, зазначається також у абз. 4 листа Національного банку України "Роз'яснення щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)" від 27.01.2015 р. №25-110/4833.
Отже, інкасові доручення оформлені відповідачем із порушенням встановлених вимог та на підставі рішення, яке визнано протиправним, не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках позивача, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Гадяцької ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
головуючий суддя Сорочко Є.О.
судді Земляна Г.В.
Межевич М.В.
Повний текст ухвали складено 22.12.2016 року
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Земляна Г.В.
Межевич М.В.