Справа: № 826/8272/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
22 грудня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,
за участю секретаря - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 01 квітня 2015 року № 156-к про звільнення, поновити на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу експертизи Управління в Івано-Франківській області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року вказаний адміністративний позов був задоволений.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач був звільнений зі служби у повній відповідності до вимог Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням чисельності працівників.
Під час судового засідання представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь позивача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається відповідач, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно з ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений з роботи із порушенням ст. 492 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Суд встановив, що ОСОБА_2 працював на посаді заступника начальника управління - начальника відділу експертизи Управління Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України в Івано-Франківській області.
Наказом голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 01 квітня 2015 року № 156-к позивач був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Із вказаним наказом ОСОБА_2 ознайомився та отримав трудову книжку 07 квітня 2015 року.
Даний адміністративний позов був направлений до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 05 травня 2016 року, тобто з дотриманням строку, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України.
Перевіряючи обґрунтованість адміністративного позову ОСОБА_2, колегія суддів встановила, що постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» було затверджено граничну чисельність працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів. Згідно вказаної постанови гранична чисельність працівників апарату Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України становила 116 осіб, а територіальних органів Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України - 273 особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 4 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85, згідно яких гранична чисельність працівників апарату Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України становить 224 особи, а гранична численність для територіальних органів не передбачена.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 4 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» був прийнятий наказ Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 28 січня 2015 року про ліквідацію його територіальних органів.
Наведені обставини свідчать про те, що гранична чисельність працівників Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України була скорочена на 165 осіб за рахунок ліквідації його територіальних органів.
У відповідності п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Порядок вивільнення працівників визначений у ст. 492 КЗпП України, згідно якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_2 29 січня 2015 року був попереджений про наступне вивільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження України.
Як раніше зазначалося, позивач був звільнений з роботи наказом голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 01 квітня 2015 року № 156-к.
Таким чином, вимога ч. 1 ст. 492 КЗпП України щодо персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці відповідачем була виконана.
Разом з тим, у порушення ч. 3 ст. 492 КЗпП України іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації позивачу запропоновано не було.
Відповідно до листа відповідача від 25 березня 2015 року № 258-01/08/4-15 у структурі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України були вакантні посади заступника голови, провідного спеціаліста, робітника з обслуговування та двірника.
Таким чином, на час звільнення ОСОБА_2 з роботи, у Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України були наявні вакантні посади.
Відповідач у апеляційній скарзі посилається на відсутність вакантних посад, які за професією чи спеціальністю відповідають посаді, яку займав ОСОБА_2
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, що Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України не надало суду доказів на підтвердження того, що всі наявні вакантні посади за професією чи спеціальністю не відповідали посаді ОСОБА_2
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача з роботи було здійснене без дотримання вимог, встановлених ч. 3 ст. 492 КЗпП України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Постанова суду від 18 жовтня 2016 року прийнята у повній відповідності до ст. 235 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 18 жовтня 2016 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні апеляційної скарги Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України - відмовити.
Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді І.Л. Желтобрюх
Я.С. Мамчур
Ухвала складена у повному обсязі 23 грудня 2016 року.
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Мамчур Я.С
Желтобрюх І.Л.