Справа №216/5396/16-к
Провадження№1-кп/216/592/16
16 грудня 2016 року
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні, у залі суду, у місті Кривому Розі, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016040630000133 від 19.10.2016 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, на утриманні малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -
ОСОБА_4 , являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (місце дислокації НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , військове містечко № НОМЕР_3 ) на посаді водія у військовому званні солдата, діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях, та у порушення вимог ст.ст.6, 11, 16, 49, 127, 128, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст.1, 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 20.03.2015 року, близько о 08.00 год., самовільно, без дозволу командування, залишив військову частину - польова пошта НОМЕР_1 , та направився до місця свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, доки 19.10.2016 року, близько о 15.00 год., тобто більше ніж один місяць, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону, заявивши про себе.
Під час розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України визнав у повному обсязі, суду пояснив, що 06.09.2014 року він був призваний за мобілізацією Центрально-Міським РВК міста Кривого Рогу, направлений на військову службу у військову частину польова пошта НОМЕР_1 , яка знаходиться у АДРЕСА_2 , де займав посаду водія. Зранку 20 березня 2015 року він самовільно, без дозволу свого безпосереднього командира, у зв'язку з сімейними обставинами, залишив військову частину, поїхав додому ( АДРЕСА_2 ), де і залишився, матеріально допомагаючи своєї родині. Пообідні 19.10.2016 року він добровільно прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону, дав пояснення з приводу відсутності на військовій службі. Був відсутній на службі більш ніж рік. За медичною допомогою до медичних закладів у період березень 2015 року - жовтнеь 2016 року не звертався. У скоєному кається, просить суд не карати його суворо, при винесенні вироку врахувати каяття, сприяння правоохоронним органам у розкритті злочину, а також ту обставину, що він має на утриманні малолітню дитину.
Суд, приймає до уваги, що фактичні обставини ніким не оспорюються, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою провину, підтвердив обставини скоєння злочину; з'ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що дає суду підстави не сумніватись у добровільності їх позиції, визнає недоцільним досліджувати докази щодо фактичних обставин справи, та вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.4 ст.407 УК України, за ознаками: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Обговорюючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення (тяжкий злочин), характеристику особи винного, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання (том 1 а.с.33), має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , обставинами, які пом'якшують покарання є з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та вважає, за необхідне обрати покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, встановлений санкцією статті, яка передбачає відповідальність за скоєний ним злочин, із застосуванням ст.75 КК України, на думку суду, виправлення та перевиховання останнього можливо без ізоляції від суспільства.
Вимог щодо відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст.ст.349 ч.3, 368, 370, 373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, призначивши йому покарання йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням, строком на 1 (один) рік.
Згідно ч.1 ст.76 КК України зобов'язати засудженого:
- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Обраний в рамках зазначеного кримінального провадження захід забезпечення, у вигляді особистого зобов'язання, залишити колишнім до набрання вироком законної сили.
Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а за-судженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя ОСОБА_1