Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"08" грудня 2016 р. Справа № 911/481/15
За позовом Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк”
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Укркомерцпостач”
про стягнення 621 410 656,96грн
по скарзі Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання наказу господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі №911/481/15
Суддя С.І. Чонгова
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність 689/03 від 01.12.2016);
від відповідача: не з'явився;
від ДВС: ОСОБА_3 (довіреність №667/20.3-03 від 28.11.2016).
Рішенням господарського суду Київської області від 09.04.2015 позов Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” задоволено частково та постановлено:
- стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Укркомерцпостач” на користь Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” 564 004 383,56грн заборгованості по кредиту, 54 237 133,87грн заборгованості за процентами, 15 683 957,528грн пені за прострочення сплати кредиту, 6 878 663,07грн пені за прострочення сплати процентів, 6 823 865,86грн інфляційної складової процентів, 1 297 982,69грн 3% річних за кредитом, 773 847,88грн 3% річних за процентами, 5 250 074,06грн штрафу;
- в іншій частині в позові відмовити;
- стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Укркомерцпостач” в доход державного бюджету України 73 080,00грн судового збору.
27.04.2015 на виконання рішення у даній справі видані накази.
31.10.2016 до господарського суду Київської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” щодо визнання незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 при винесенні постанови у виконавчому провадженні №551630917 від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2016 розгляд вказаної скарги призначено у судовому засіданні на 24.11.2016.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2016 розгляд вказаної скарги відкладено на 08.12.2016
В обґрунтування вимог скарги, скаржник посилається на те, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передчасно повернуто стягувачу виконавчий документ, у зв'язку з чим скаржник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця та скасувати постанову від 04.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу, а також зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження №55163017.
У судове засідання 08.12.2016 представники відповідача, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги на дії органів Державної виконавчої служби.
Рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", що визначено ст.115 ГПК України.
В силу ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Як встановлено судом постановою державного виконавця від 13.07.2016 відкрито виконавче провадження ВП №51630917. Крім того. 13.07.2016 державним виконавцем винесено поставнову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №51630917.
За період з 13.07.2016 по 20.07.2016 державним виконавцем вчинялись дії щодо розшуку майна боржника.
04.10.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку майна виявились безрезультатними.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження». При цьому суд зазначає, що на момент спірних відносин діяв ЗУ «Про виконавче провадження» (від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).
Відповідно до вимог відповідного закону щодо здійснення виконання рішень у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, є реалізацією одного з принципів діяльності органів влади, визначеного ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, відповідно до ч.2 цієї норми, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Для здійснення заходів з виконання рішення суду, державний виконавець користується обсягом прав, визначених ч.3 ст.11 Закону, зокрема має право:
- одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;
- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;
- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;
- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Заходи примусового виконання рішень визначені ст.32 Закону, відповідно до якої такими заходами, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; особливості такого заходу та порядок його здійснення щодо юридичної особи визначені спеціальними нормами Закону - нормами його глав 4,5.
При цьому, в силу ч.2 ст.30 Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, за виключення виконання рішення немайнового характеру. Цією нормою також визначено, що строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника; строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
В силу ст.31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
У відповідності до п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 вказаного Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
У відповідності до ч.8 ст. 52 вказаного Закону, державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Однак, суд вважає дії органу ДВС щодо повернення виконавчих документів - наказів, виданих на виконання рішення суду у даній справі передчасними з огляду на наступне.
Крім того, у відповідності до п. 7 ст. 47 вказаного Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
При цьому, як вбачається з наданих сторонами документів виконавче провадження відкрито 13.07.2016, а постанова про повернення виконавчого документу стягувачу винесена 04.10.2016.
Отже, зважаючи на те, що рік з дня оголошення розшуку майна боржника - ТОВ «Укркомерцпостач», який оголошено постановою від 13.07.2016 на момент прийняття постанови про повернення виконавчих документів, яка датована 04.10.2016, фактично не пройшов, дії державного виконавця щодо повернення виконавчих документів відповідною постановою є неправомірними, у зв'язку з чим вимоги скарги в частині їх скасування таких постанов є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги скаржника про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №51630917, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд, зокрема, зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення вимог поданої скарги.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ухвалив:
1. Скаргу Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання наказу господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі №911/481/15 задовольнити.
2. Визнати незаконними дії державного виконавця при винесені постанови від 04.10.2016, під час виконання наказу господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі №911/481/15, про повернення виконавчого документу стягувачу.
3. Скасувати поставнову від 04.10.2016 №51630917 про повернення виконавчого документу стягувачу
4. Зобов'язати Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №51630917.
5. Копію ухвали направити на адресу сторін та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Суддя С.І. Чонгова