ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.12.2016Справа №910/13639/16
За позовом: Міністерства оборони України
до Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного підприємства “Укроборонсервіс”
про стягнення 288 317,30 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Донець Т.С. за довіреністю № Д-263 від 21.10.2016
Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного підприємства “Укроборонсервіс”, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача 288 317,30 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про закупівлю товару за державні кошти № 294/15/93 від 12.06.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 повернуто позовну заяву позивачу, у зв'язку з тим, що позивач не дотримався вимог передбачених п.п. 1, 3 і 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду 19.09.2016 р. у справі № 910/13639/16 апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року у справі № 910/13639/16 скасовано; матеріали позовної заяви Міністерства оборони України передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
За таких обставин, суд визнав за необхідне ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13639/16 від 05.10.2016 порушити провадження у справі № 910/13639/16 та призначити її до розгляду в судовому засіданні 09.11.2016.
Через відділ діловодства суду 02.11.2016 від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, які залучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2016 надав суду оригінали документів для огляду у судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача надав суду додаток до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, який залучено до матеріалів справи, просив зменшити розмір штрафних санкцій.
У судовому засіданні 09.11.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 30.11.2016 для дослідження доказів у справі.
Через відділ діловодства суду 30.11.2016 від відповідача надійшли додаткові пояснення до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, які залучено до матеріалів справи.
Позивач уповноважених представників до судового засідання 30.11.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2016 просив зменшити штрафні санкції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 30.11.2016 відкладено розгляд справи до 06.12.2016, у зв'язку з неявкою представника позивача у призначене судове засідання та для дослідження доказів у справі.
Через відділ діловодства суду 02.12.2016 від відповідача надійшли додаткові пояснення до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, які залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 06.12.2016 представник відповідача надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2016 просив зменшити розмір штрафних санкцій.
Представник позивача у судове засідання 06.12.2016 не з'явився, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Судом було зроблено витяг з сайту Укрпошти, з якого випливає, що ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.12.2016 позивач отримав 05.12.2016.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника позивача.
У судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
Між Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс» (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №294/15/93 від 12.06.2015 (далі - договір).
Відповідно до 1.1. договору, постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 цього договору, замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно з п.1.2. договору, найменування товару: шини та камери гумові нові, код 22.11. 1, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, лот №2- авіаційні шини 610х185 м. 1А або еквівалент. (Еквівалент - авіаційні шини 610х185 М1А (без камери).
Кількість товару зазначена у специфікації товару (додаток №1 до цього договору).
Як передбачено специфікацією товару, яка є додатком №1 до цього договору, кількість товару, який має бути поставлено постачальником становить 325 штук за ціною 25 080,00 грн. за одиницю, загальною вартістю 8 151 000,00 грн.
26.11.2015 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої було внесено зміні до п. 3.1. договору, а саме ціна за одиницю товару складає 23 327,70 грн., загальною вартістю 7 581 502,50 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору, термін постачання товару: товар постачається у строк 120 діб з дати укладання цього договору включно, тобто до 09.10.2015.
Позивач зазначив, що Міністерством оборони України відповідно до п.4.2. договору постачальнику була здійснена попередня оплата по договору в розмірі 6 520 800,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 294/151 від 04.08.2015.
Відповідно з абз. 3 п. 4.2. договору, кошти попередньої оплати надаються замовником на строк 120 діб з дати укладання цього договору включно. Постачальник до закінчення зазначеного строку повинен надати замовнику акт технічного приймання товару (форма - додаток №4 до договору), що є підтвердженням факту поставки товару на склад вантажоотримувача - військової частини НОМЕР_1 , або повернути кошти попередньої оплати до закінчення зазначеного вище терміну на розрахунковий рахунок замовника, зазначений у п. 13.1. розділу ХІІІ договору.
Згідно п.5.3. договору, постачальник за 2 (два) робочі дні до дати постачання товару повинен повідомити замовника про дату його постачання кількість та тип транспортних засобів, якими здійснюється транспортування товару, список водіїв та представників постачальника, а замовник забезпечує допуск транспорту і зазначає осіб на території вантажоотримувача.
Товар вважається поставленим замовнику за кількістю та якістю з моменту підписання акту технічного приймання товару (форма - додаток №4 до договору).
Вантажоотримувач забезпечує збереження товару до моменту підписання актів прийому поставленого товару (форма - додаток №3 до договору).
Відповідно до п. 5.5. договору, датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником акту прийому поставленого товару (форма - додаток №3 до договору).
Позивач пояснив суду, що на виконання умов договору, згідно з актами технічного приймання товару від 17.10.2015 та 06.11.2015, постачальник здійснив поставку замовнику товару у кількості та якості, що зазначено в специфікації товару, яка є додатком №1 до договору.
Проте, постачальник не виконав належним чином умов договору щодо термінів постачання товару, товар було передано замовнику з порушенням терміну поставки, передбаченого п. 5.1. договору.
Порушення зобов'язання за договором є підставою для застосування до постачальника штрафних санкцій передбачених п. 7.2. договору.
Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення зобов'язань щодо якості (комплектності) поставленого товару, постачальник сплачує штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару.
За порушення строків постачання товару з вини постачальника понад строки, визначені договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вказаної вартості. У разі безпідставної відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості непоставленого товару.
Таким чином, станом на 05.11.2015 за порушення строків постачання авіаційних шин 610х185 М1А (без камери) постачальник повинен сплатити пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожен день прострочення, що складає 146 381,32 грн.
У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання звітних документів (акту технічного приймання товару) у термін, на який здійснено попередню оплату, що підтверджують факт виконання коштів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невикористаних коштів, що складає 141 935,98 грн.
Враховуючи наведене, Міністерство оборони України просить стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» 288 317,30 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про закупівлю товару за державні кошти № 294/15/93 від 12.06.2015.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд встановив, що між Міністерством оборони України та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс» було укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №294/15/93 від 12.06.2015, згідно з п.1.1. якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовникові товар - шини та камери гумові нові, код 22.11.1, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, лот №2- авіаційні шини 610х185 м. 1А або еквівалент. (Еквівалент - авіаційні шини610х185 М1А (без камери).
Кількість товару зазначена у специфікації товару (додаток №1 до цього договору).
Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Ціна цього договору згідно з укладеною додатковою угодою №1, відповідно до якої було внесено зміні до п. 3.1. договору, а ціна за одиницю товару складає 23 327,70 грн., а загальна вартість товару - 7 581 502,50 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору, термін постачання товару у строк 120 діб з дати укладання цього договору включно, тобто, до 09.10.2015.
Позивач зазначив, що Міністерством оборони України відповідно до п.4.2. договору постачальнику була здійснена попередня оплата по договору в розмірі 6 520 800,00 грн., що підтверджується з платіжним дорученням №294/151 від 04.08.2015.
Відповідно з абз. 3 п. 4.2. договору, кошти попередньої оплати надаються замовником на строк 120 діб з дати укладання цього договору включно. Постачальник до закінчення зазначеного строку повинен надати замовнику акт технічного приймання товару (форма - додаток №4 до договору), що є підтвердженням факту поставки товару на склад вантажоотримувача - військової частини НОМЕР_1 , або повернути кошти попередньої оплати до закінчення зазначеного вище терміну на розрахунковий рахунок замовника зазначений у п. 13.1. розділу ХІІІ договору.
Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач, згідно з актами технічного приймання товару від 17.10.2015 та 06.11.2015, здійснив поставку позивачу товару у кількості та якості, що зазначено в специфікації, яка є додатком №1 до договору.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку з неналежним виконання умов договору щодо поставки продукції, позивач просить стягнути з відповідача пені 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожен день прострочення, в розмірі 146 381,32 грн., та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, щодо повернення попередньої оплати, в сумі 141 935,98 грн.
Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення зобов'язань щодо якості (комплектності) поставленого товару, постачальник сплачує штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару.
За порушення строків постачання товару з вини постачальника понад строки, визначені договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вказаної вартості. У разі безпідставної відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості непоставленого товару.
У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання звітних документів (акту технічного приймання товару) у термін, на який здійснено попередню оплату, що підтверджують факт виконання коштів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невикористаних коштів.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.
За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).
Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
В постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2013 року у справі №16/5005/8055/212 зазначено, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Відповідно до ч.4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Крім того, в постанові Вищого господарського суду м. Києва від 27.10.2011 року у справі №11/446 зазначено, що за умови чіткого визначення у законі уніфікованого розміру штрафних санкцій для правовідносин, пов'язаних з виконанням державного контракту, та відсутності встановлення сторонами іншого розміру штрафних санкцій, підлягають до застосування санкції у розмірах, встановлених законом.
Разом з тим, для застосування вказаної норми суттєвим є встановлення лише факту того, що в спірних правовідносинах хоча б одна із сторін є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Таким чином, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та пені надано сторонам статтею 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
А тому, суд вважає, що п.7.2. договору відповідає нормам чинного законодавства.
В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.
Суд погоджується з розрахунком, наданим позивачем, та вважає вимоги щодо стягнення пені в розмірі 288 317,30 грн. обґрунтованими.
У поясненнях та судовому засіданні відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій в порядку п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України. В обґрунтування заяви зазначив, що сума штрафних санкцій є надмірно великою. Також клопотання обґрунтовує зобов'язання, відсутністю збитків у Міністерства оборони України та інших учасників господарських відносин, а також тим, що порушення законодавства про закупівлю з боку Міністерства оборони України також вплинуло на терміни виконання підприємством своїх договірних зобов'язань.
Відповідач також зазначив, що ДП «Укроборонсервіс» протягом багатьох років співпрацює з Міністерством оборони України, в тому числі виконує державні оборонні замовлення. Станом на день розгляду даного спору підприємство є виконавцем двох оборонних замовлень. Крім того, станом на день розгляду даного спору підприємство виконує ремонтні роботи військової техніки для Міністерства оборони України, зокрема, ремонт зенітного ракетного комплексу БУК Балаклея та ЗРК С-300, що потребує вкладення значних ресурсів, в тому числі фінансових.
В умовах проведення антитерористичної операції діяльність ДП «Укроборонсервіс» щодо реалізації товарів та послуг військового призначення є надважливою, тому будь-які фінансові втрати, в тому числі на виплату штрафних санкцій Міністерству оборони України, можуть погіршити фінансовий стан підприємства та не уможливити своєчасне та якісне виконання договірних зобов'язань з модернізації, реалізації та ремонту військової техніки.
Відповідно до п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача щодо зменшення неустойки, нарахованої позивачем, достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а також, беручи до уваги незначний період прострочення виконання зобов'язання, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим статтею 83 ГПК України та зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, що становить 144 158,65 грн., а саме: пені 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожен день прострочення в сумі 73 190,66 грн., та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, щодо повернення попередньої оплати, в сумі 70 967,99 грн.
До аналогічних висновків приходив Вищий господарський суд України у постановах від 09.12.2015 №910/10082/15 та від 19.10.2016 №910/1611/16.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного підприємства “Укроборонсервіс” підлягають задоволенню частково в сумі 144 158,65 грн.
Відповідно до абз.4 п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Згідно з вимогами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного підприємства “Укроборонсервіс” (01021, м. Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 30/1, ЄДРПОУ 21552117) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 144 158 (сто сорок чотири тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 65 коп. пені та 4 324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Повне рішення підписано 12.12.2016.
Суддя І.О. Андреїшина