ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.11.2016Справа №910/20430/16
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"
про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 12 927,42 грн.
Представники
від позивача: Лазор А.І. - представник за довіреністю № б/н від 07.06.2016 р.;
від відповідача: Подкуйко О.Ю. - представник за довіреністю № 9 від 01.01.2016 р.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 12 927,42 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.03.2016 р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та товариством з обмеженою відповідальністю «Дієса» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 82/15-Т/Ц1, за яким застраховано автомобіль НОМЕР_1.
21.11.2015 р. в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7 та транспортного засобу марки Fiat, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.02.2016 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.
Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.
На виконання умов договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 49 486,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7880 від 08.12.2016 р.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Fiat, д.н. НОМЕР_2 застрахована у приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АЕ/148833.
Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.
Для досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві претензію на суму 49 486,74 грн. вих. № 040216-11931/к від 04.02.2016 р.
Вимога позивача відповідачем частково виконана в розмірі 36 559,32 грн., тому позивач звернувся до суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.11.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.11.2016 р.
22.11.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2016 р.
В судовому засіданні 28.11.2016 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представника відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
24.03.2016 р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та товариством з обмеженою відповідальністю «Дієса» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 82/15-Т/Ц1, за яким застраховано автомобіль НОМЕР_1.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З довідки № 82928049 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 21.11.2015 р. в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7 та транспортного засобу марки Fiat, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу марки Nissan, д.н.НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/1419/16-п від 08.02.2016 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.
Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно звіту № 861 з визначення вартості відновлювального ремонту, необхідного для відновлення колісного транспортного засобу пошкодженого в ДТП від 22.12.2015 р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, д.н. НОМЕР_1 внаслідок пошкодження складає 51 576,31 грн.
З рахунку № ВДис-0031460 від 01.12.2015 р. видно, що вартість робіт запчастин та наданих послуг становить 49 486,74 грн.
Страховик 04.12.2015 р. склав страховий акт № 82\15-ТЦ1-8-1-1 та розрахунок до нього, з яких видно, що сума страхового відшкодування становить 49 486,74 грн.
На виконання умов договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 49 486,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7880 від 08.12.2016 р.
Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Fiat, д.н. НОМЕР_2 застрахована у приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АЕ/3148833,
Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.
Для досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві претензію на суму 49 486,74 грн. вих. № 040216-11931/к від 04.02.2016 р.
Відповідачем частково виконана вимога позивача в розмірі 36 559,32 грн.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відзиві на позовну заяву без номера від 28.11.2016 р. відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, оскільки ним виплачено розмір страхового відшкодування в розмірі 36 559, 32 грн. із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 0,1842%.
Відповідно до п. 5.2 Наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
У матеріалах справи наявна телеграма № 47 від 26.11.2015 р., якою повідомлено відповідача про огляд пошкодженого транспортного засобу.
Згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, значення Е 3 приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Оскільки, рік випуску транспортного засобу Toyota, д.н. НОМЕР_1 є 2011 р. , тобто строк експлуатація становить 4,17 на день ДТП пробіг автомобіля складає 58 559 км (нормативний середньорічний пробіг становить 22 600), тому твердження відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.
У звіті № 861 від 22.12.2015 р. зазначено, що коефіцієнт фізичного зносу становить 0, тобто не розраховується.
Відповідно до абзацу 2 пункту 36.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок проведення дослідження експерта чи аварійного комісара покладено саме на відповідача, а до позивача від потерпілої особи перейшло лише право (а не обов'язок) на проведення відповідних досліджень.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Отже, законодавчо встановлена вимога проведення оцінки майна (визначення розміру шкоди) зумовлена тим фактом, що лише фахівець з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, на підставі розроблених законодавчих стандартів, нормативів та з використанням спеціальних знань, рекомендацій - в праві визначати характер, обсяг пошкоджень та необхідні дії по їх усуненню, надати відповідь стосовно розміру заподіяної шкоди, визначати наявність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та його наслідками.
Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Статтею 5 цього ж Закону визначено вичерпний перелік суб'єктів оціночної діяльності.
Наданий відповідачем розрахунок № 192209 від 15.02.2016 р., складений виконавцем ОСОБА_6 судом до уваги не береться, оскільки не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують право ОСОБА_6 як фахівця з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, займатися оціночною діяльністю.
Крім того, платіжне доручення № 7880 від 08.12.2015 р. підтверджує сплату страхового відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада», тобто підприємству, яке здійснило відновлювальний ремонт транспортного засобу.
Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 10.12.2014 №910/7163/14.
З матеріалів справи вбачається, що даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, тобто приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи - страхової компанії винної особи: приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна».
У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Toyota, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322) страхове відшкодування в розмірі 12 927 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 42 коп., судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення 05.12.2016 року.
Суддя С.М.Мудрий