ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2016Справа №910/18555/16
За позовом: Приватного акціонерного товариства ''ОТІС''
до: Товариства з обмеженою відповідальністю ''Квартет'' ЛТД (ТОВ Фірма
''Квартет ЛТД'')
про стягнення 36 442,58 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники сторін:
Від позивача: Майданник О.А. за довіреністю № 143 від 25.08.2016
Від відповідача: Гомоля О.Ф., за довіреністю № б/н від 02.03.2016
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного акціонерного товариства ''ОТІС'' до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Квартет'' ЛТД (ТОВ Фірма ''Квартет ЛТД'') про стягнення 11 761,37 грн. основного боргу, 11 872,77 грн. пені, 10 397,05 грн. інфляційних втрат, 1 033,39 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором D2 4T № 560 від 14.10.2013 на капітальний ремонт ліфта.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18555/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.11.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства суду 01.11.2016 від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду, які долучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2016 надав суду оригінали документів для огляду у судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Відповідач уповноважених представників до судового засідання 02.11.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.
Через відділ діловодства суду 02.11.2016 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що відповідачем не було отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів, а тому відповідачем не підготовлено відзив на позовну заяву.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив, оскільки відповідач міг реалізувати своє право як відповідача на ознайомлення з матеріалами справи № 910/18555/16 та подати відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 02.11.2016 відкладено розгляд справи до 30.11.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та не виконанням ним вимог ухвали суду.
У судовому засіданні 30.11.2016 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2016 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача визнав позовні вимоги частково, проти суми стягнення пені заперечив, з підстав які наведені у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 30.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Між Приватним акціонерним товариством «ОТІС» (далі - підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квартет» ЛТД (ТОВ Фірма «Квартет ЛТД) (далі - замовник, відповідач) було укладено договір D2 4Т № 560 на капітальний ремонт ліфта від 14.10.2013 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню капітального ремонту ліфта, розташовано за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 24 (3п.), реєстр №9436, придбання необхідних матеріалів для виконання робіт за рахунок коштів комунального підприємства, замовник зобов'язується сплатити підряднику вартість робіт, матеріалів та послуг які визначені в кошторисній документації.
Згідно з п. 2.1. договору, договірна ціна визначається на основі твердого кошторису, складеного за правилами визнання вартості будівництва ДБН Д.1.1-1 (зі змінами та доповненнями), що є невід'ємною частиною договору, є твердою, узгоджена сторонами і складає: всього - 9 801,14 грн., ПДВ 20% - 1 960,23 грн., разом - 11 761,37 грн.
Відповідно до п. 2.2. договору, виконання робіт оформлюється актом за формою КБ-2в та довідкою за формою КБ3 не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Позивач зазначив, що відповідно до встановлених договором домовленості, додатком №1 до договору - цінами на матеріали для розрахунку кошторисної вартості робіт, договірної ціни та локальним кошторисом №2-1-1 на ремонт ліфта, виконав роботи по ремонту ліфту на суму 11 761,37 грн.
Факт виконаних робіт щодо ремонту ліфта в належному обсязі підтверджуються довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 23.10.2013 та актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 23.10.2013.
Згідно з п. 2.3. договору, оплата вартості капітального ремонту ліфта згідно п. 2.1. по договору, здійснюються замовником протягом 5 робочих днів з дня підписання акта виконання робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3. Відповідно до 30.10.2013 включно, вартість виконаних робіт мала бути оплачена відповідачем у повному обсязі.
Натомість, станом на 04.10.2016, виконанні позивачем роботи не оплачені, чим порушені договірні зобов'язання, а заборгованість відповідача перед позивачем складає 11 761,37 грн.
Згідно до п. 4.5. договору, при порушені терміну сплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючого протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки від суми договору.
Відповідно до п. 5.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторін своїх обов'язків.
Зважаючи на те, що відповідач так і не виконав належним чином зобов'язання за договором D2 4Т № 560 на капітальний ремонт ліфта від 14.10.2013, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Квартет'' ЛТД (ТОВ Фірма ''Квартет ЛТД'') про стягнення 36 442,58 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № D2 4T 560 від 14.10.2013 на капітальний ремонт ліфта.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, призначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов'язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно приписів частини другої ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її на стільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.4 ст.849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором D2 4T № 560 від 14.10.2013 на капітальний ремонт ліфта виконав належним чином, тоді як відповідач взяте на себе зобов'язання з оплати за виконані роботи щодо капітального ремонту ліфта не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 11 761,37 грн.
Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 11 761,37 грн. основного боргу з відповідача, а також те, що відповідач визнав основну частину боргу в сумі 11 761,37 грн., суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 11 761,37 грн. основного боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Квартет» ЛТД.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 11 872,77 грн. пені.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно до п. 4.5. договору, при порушені терміну сплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючого протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки від суми договору.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідач надав суду відзив на позову заяву, в якій позовні вимоги визнав частково, а саме: 11 761,37 грн. основного боргу, 10 393,61 грн. інфляційних втрат та 1 033,39 грн. 3% річних, у стягненні 11 872,77 грн. пені просив суд відмовити, у зв'язку з закінченням строку позовної давності.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Суд встановив, що відповідач порушив зобов'язання з оплати виконаних робіт на суму 11 761,37 грн., і це порушення відбулося 30.10.2013.
Таким чином, відповідно до умов укладеного договору пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ могла бути нарахована позивачем лише за період з 31.10.2013 по 01.05.2014, а позовна вимога щодо стягнення пені за вищевказаний період могла бути пред'явлена у строк до 01.05.2015. З позовною заявою позивач звернувся до суду лише у жовтні 2016 року.
Обґрунтованих причин пропуску строку позовної давності позивач не навів.
Суд встановив, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у стягненні 11 872,77 грн. пені з відповідача.
Позивач просить суд також стягнути з відповідача 10 397,05 грн. інфляційних втрат та 1 033,39 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору D2 4T №560 від 14.10.2013 на капітальний ремонт ліфта.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 10 393,61 грн., у зв'язку з власним перерахуванням інфляційних втрат, тоді як позивач просив стягнути з відповідача 10 397,05 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом було перевірено розрахунки інфляційних втрат позивача та відповідача, та перевірено розрахунок позивача щодо 3% річних, в яких судом було виявлено арифметичні помилки.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання станом на 04.10.2016 року, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком суду, підлягають стягненню 10 350,00 грн. інфляційних втрат за період з 31.10.2013 по 04.10.2016 та 1 032,50 грн. 3% річних.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства ''ОТІС'' до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Квартет'' ЛТД (ТОВ Фірма ''Квартет ЛТД'') підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Квартет'' ЛТД (ТОВ Фірма ''Квартет ЛТД'') (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 118-б, код ЄДРПОУ 13670073) на користь Приватного акціонерного товариства ''ОТІС'' (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 32, код ЄДРПОУ 14357579) 11 761 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 37 коп. основного боргу, 10 350 (десять тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн. 50 коп. 3% річних та 875 (вісімсот сімдесят п'ять) грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У решті позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 05.12.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина