ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2016Справа №910/19874/16
За позовом: Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»
про стягнення 39 428,28 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Юхно В.І., за довіреністю №2-685 д від 29.09.2016
Ашмінець І.В., за довіреністю № 2-132д від 29.12.2015
Від відповідача: Безсрочна А.М., за довіреністю №7 від 15.01.2016
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» про стягнення 36 003,80 грн. пені та 3 424,48 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу №732/16 від 23.07.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/19874/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 30.11.2016 представник позивача надав суду оригінали документів для огляду у судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2016 надав суду відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи, просив відмовити у позові, з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 30.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши представників сторін, Господарський суд міста Києва
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (далі - відповідач, покупець), яке виступило як оператор спільної діяльності між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором спільної діяльності №3 від 10.06.2006, з однієї сторони, та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - продавець, позивач), укладено договір купівлі-продаж від 23.06.2016, зареєстрований 23.07.2016 за №732/16 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору, для здійснення оператором спільної діяльності, в межах виконання проектів спільної діяльності, робіт з капітального ремонту свердловини, що визначені як об'єкти спільної діяльності за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002, продавець передав, а покупець прийняв насосно-компресорні труби (надалі - товар) у власність.
Згідно з п. 1.2. договору, кількість, асортимент товару та його приймання-передачі визнаються в додатках до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 3.1. договору, датою приймання-передачі товару є відповідна дата, вказана в додатках до нього.
Згідно з п.3.2. договору, даний договір та додатки до нього є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є достатніми для відображення господарських операцій з товаром в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності сторін.
Відповідно до п. 4.3. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Позивач пояснив суду, що до договору 23.06.2016 сторони підписали додаток №1, за яким сторони визнали вартість товару в розмірі 437 725,43 (вартість товару, спущеного в свердловину №103-біс Новотроїцького родовища). Також було встановлено, що покупець здійснює оплату протягом 20 банківських днів з дати підписання сторонами даного додатку.
За додатком до договору від 23.06.2016 за № 2, вартість товару склала також 634 255,27 грн. (вартість товару, спущеного в свердловину №42 Солохівського родовища). Оплата - протягом 20 банківських днів з дати підписання цього додатку.
Згідно з додатком до договору від 23.06.2016 за №3, вартість товару склала 244 381,63 грн. (вартість товару, спущеного в свердловину №90 Тимофіївського родовища). Оплата - протягом 20 банківських днів з дати підписання цього додатку.
Згідно з додатком до договору від 23.06.2016 за №4, вартість товару склала 591 375,62 грн. (вартість товару, спущеного в свердловину №52 Матвіївського родовища). Оплата - протягом 20 банківських днів з дати підписання цього додатку.
Згідно з додатком до договору від 23.06.2016 за №5, вартість товару склала 817 466,74 грн. (вартість товару, спущеного в свердловину №99 Котелевського родовища). Оплата - протягом 20 банківських днів з дати підписання цього додатку.
Всього продавцем було передано покупцю товар на загальну суму 2 825 204,69 грн.
Позивач пояснив суду, що у відповідності до договору розрахунок повинен був бути проведений до 22.07.2016.
Однак на день подачі позову до суду розрахунок проведений не був. Лише 01.08.2016 на адресу ПАТ «Укргазвидобування» надійшла заява від ТОВ «Карпатигаз» за № 01/08-4 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 066 508,48 грн. Така заява покупця була прийнята продавцем і зустрічні вимоги були зараховані. Борг покупця скоротився до 758 696,21 грн. (2 825 204,69 - 2 066 508,48).
Також на адресу продавця від покупця 30.08.2016 надійшла заява про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 758 696,21 грн., яка була продавцем зарахована. Таким чином, основний борг покупця було погашено повністю.
Такі дії відповідача по несвоєчасному виконанню своїх зобов'язань позивач вважає порушенням п. 4.3. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Враховуючи наведене, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» про стягнення 36 003,80 грн. пені та 3 424,48 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу №732/16 від 23.07.2016.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» яке виступило, як оператор спільної діяльності між ДК «Укргавидолбування» НАК «Нафтогаз України», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором спільної діяльності №3 від 10.06.2006, з однієї сторони, та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування, укладено договір купівлі-продаж від 23.06.2016, зареєстрований 23.07.2016 за №732/16.
Суд також встановив, що позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 2 825 204,69 грн.
Також суд встановив, що у відповідності до договору розрахунок повинен був бути проведений до 22.07.2016.
Однак 22.07.2016 розрахунок проведений не був. Лише 01.08.2016 на адресу ПАТ «Укргазвидобування» надійшла заява від ТОВ «Карпатигаз» за № 01/08-4 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 066 508,48 грн. Така заява покупця була прийнята продавцем і зустрічні вимоги були зараховані. Борг покупця скоротився до 758 696,21 грн. (2 825 204,69 - 2 066 508,48).
Також на адресу позивача від відповідача 30.08.2016 надійшла заява про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 758 696,21 грн., яка була позивачем зарахована. Таким чином, основний борг відповідача було погашено повністю.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання виконав з порушенням строку. Оплату ним проведено із затримкою.
Позивач зазначив, що такі дії відповідача по несвоєчасному виконанню своїх зобов'язань є порушенням п. 4.3. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
За таких обставин Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» про стягнення 39 428,28 грн., у зв'язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу №732/16 від 23.07.2016.
Суд зазначає, що частина 2 ст. 12 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання, як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зазначений договір є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Також позивач просить стягнути з відповідача 36 003,80 грн. пені за порушення договірних зобовязань, посилаючись на пункт п. 4.3. договору купівлі-продажу №732/16 від 23.07.2016, укладеного між сторонами, за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідноз чиним законодавством України.
Розглянувши дану вимогу позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» пені, суд у її задоволенні відмовляє, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 216, ч.2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Пункт 4.3. договору купівлі-продажу №732/16 від 23.07.2016, на який посилається позивач і яким встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обовязків за договором сторонни несуть відповідальність згідно чинного законодавства, суд не розцінює як договірну відмову, якою встановлено стягнення пені за порушення відповідачем зобов'язань осільки така умова про застосування неустойки у певно визначеному розмірі в договорі відсутня.
За таких обставин, підстави для застосування позивачем у даному спорі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким встановлено лише межі максимального розміру пені, яка може бути передбачена у договорі і застосовується до боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання, - відсутні. Слід звернути увагу, що зазначений Закон не передбачає відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у вигляді сплати пені і не встановлює певний розмір пені за порушення цього зобов'язання, а лише встановлює максимальний розмір ставки, за якою цю пеню можливо вирахувати.
Відповідно до вищевикладеного, суд відмовляє у стягненні з відповідача 36 003,80 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №732/16 від 23.06.2016, зареєстрований 25.07.2016.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 424,48 грн. 3% річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №732/16 від 23.06.2016, зареєстрований 25.07.2016, то дані вимоги визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» підлягає задоволенню частково, в сумі 3 424,48 грн. 3% річних.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19, код ЄДРПОУ 30162340) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775 ) 3 424 (три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 48 коп. 3% річних та 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У решті позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 05.12.2016.
Суддя І.О. Андреїшина