16 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3398/16
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак Наталії Сергіївни та Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак Наталії Сергіївни, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" про визнання протиправним та скасування рішення, -
У липні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №14203004 від 14.04.2016р..
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивачі є співвласниками дачного будинку, що розташований в АДРЕСА_1 в рівних частках, на підставі Свідоцтва про реєстрацію права власності на дачний будинок, виданого Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 05.09.2007р. На думку позивачів, приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак Н.С. не мала права приймати будь-які рішення про реєстрацію (перереєстрацію) об'єкта нерухомості на третіх осіб, у зв'язку з наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованого арешту об'єкта нерухомості номер запису про обтяження 14203366, дата та час державної реєстрації від 24.09.2013р., на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.09.2013р. по справі №509/4117/13-ц про накладення арешту.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року адміністративний позов було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак Наталії Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14203004 від 14.04.2016р.
Не погоджуючись з даною постановою суду Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак Наталія Сергіївна та Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак Наталії Сергіївни зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В апеляційній скарзі ПАТ "Фідобанк" зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянти, мотивуючи власну правову позицію, акцентують увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:
- частина 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» містить вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;
- відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» заборонена.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до Свідоцтва про право власності на дачний будинок від 05.09.2007р., об'єкт який розташований в АДРЕСА_1, що складається з 4-поверхового дачного будинку з навісом загальною площею 282,40 кв.м., належить на праві приватної власності з рівними частками 1/2- ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак Н.С. 14.04.2016р. внесено до реєстру рішення про державну реєстрацію права власності індексний номер 14203004 щодо дачного будинку АДРЕСА_1 за ПАТ «ФІДОБАНК».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
За змістом статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нотаріус є спеціальним суб'єктом, що виконує делеговані повноваження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та виступає у цьому випадку як державний реєстратор.
У відповідності до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності,право власності на об'єкт незавершеного будівництва та заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
За правилами частини 1 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
На підставі частини 2 статті 21 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення державного реєстратора, інформація з Державного реєстру прав, отримані в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, мають однакову юридичну силу та використовуються відповідно до законодавства.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Згідно ч.2 цієї статті за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
За змістом частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
При цьому, вирішуючи спірне питання, апеляційний суд враховує позицію Верховного суду України, яка висловлена у постанові від 11.02.2014 року, справа № 21-449а13, номер судового рішення в ЄДРСРУ 37908412 відповідно до якої Державна реєстрація договору (правочину) є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.
В ході судового розгляду колегія суддів встановила, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області про забезпечення позову від 24.09.2013р. по справі №509/4117/13-ц накладено арешт на ? частину дачного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, інформація про зазначене обтяження внесена до Державного реєстру (а.с.13).
При цьому, як встановлено під час офіційного з'ясування обставин справи, накладений арешт на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та на час розгляду зазначеної справи не скасовані.
Відповідно до статі 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові N 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 152 ЦПК України позов майнового характеру забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису.
Аналізуючи приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 09 лютого 2016 року у справі 803/74/15-а , № судового рішення в ЄДРСРУ 56676686 та від 19 травня 2015 року у справі 21-121а15, № судового рішення в ЄДРСРУ
44507807.
Отже, приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак Н.С. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14203004 від 14.04.2016р., не було враховано наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, що є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Таким чином, оскільки відповідачем порушено порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, рішення приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак Н.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14203004 від 14.04.2016 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивачі довели суду ті обставини, на які вони посилались в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Посилання апелянтів на частину 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» спростовуються вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду України.
Інші доводи апеляційних скарг ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподіляються відповідно до приписів статті 94 КАС України.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак Наталії Сергіївни та Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі № 815/3398/16 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 21 листопада 2016 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: В.Л. Романішин